Дослідження самобутності культури Стародавнього Риму. Характеристика своєрідності римської науки. Аналіз специфічних особливостей римського мистецтва, яке виникло із змішання місцевих традицій (в основному етрусків) мистецтва з грецьким впливом.
До наших днів поширена думка про те, що давньоримська культура не самобутня, бо римляни намагалися наслідувати недосяжним зразкам класичної грецької культури, переймаючи від них майже усе, і практично не створюючи нічого власного. Таке сприйняття божества і в Греції, і в Римі відкривало простір вільним пошукам в області філософії, науки та мистецтва і в самій релігії, не повязаним догмами і канонами. Необхідно відзначити й те, що політичне життя як грецьких полісів, так і Риму, боротьба лідерів різних напрямків, що прагнули заручитися підтримкою народних зборів, відкриті судові процеси, які відіграли неабияку роль в політиці та приваблювали безліч слухачів, стимулювали розвиток ораторського мистецтва, уміння переконувати, сприяли витонченості логічної аргументації, визначали методи філософії та науки. Якщо греки створювали міфи про богів і напівбогів, то для римлян в центрі їх міфології був сам Рим, його героїчний непереможний народ, ті, хто боровся й загинув за його велич. Вельми велике значення мала та обставина, що в Римі була рівність громадян, що означало юридичну відповідальність перед законом, але не було рівності в політичній і соціальній сферах.
Список литературы
1. В. С. Полікарпов "Лекції з історії світової культури", Х., 1990 р.
2. Г. С. Кнабе «Быт и история античности», М., 1998.
3. В. И. Кузищин «История Древнего Рима», М., 1982.
4. Е. С. Голубцова «Культура Древнего Рима», М., 1986.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
