Культура, її світ та форми прояву - Реферат

Вона виникла на самих ранніх стадіях розвитку суспільства і невідривно повязана з його історією. На всіх етапах історії культура розвивається на основі суспільних відносин, відображає діалектику загальнолюдських, соціально-групових і класових інтересів та вимог в матеріально-практичній і духовній діяльності людей [8]. Філософія цікавиться культурою не в її окремих емпіричних проявах, а як явищем суспільного життя. Крізь призму філософського світогляду культура розглядається в узагальненому характері як форма, результат, спосіб звязку людини з дійсністю, прояв і ствердження суттєвих сил людства, оскільки способом існування людини є праця, саме вона - головне джерело культури.Клакхон називали 164 визначення поняття культури і здійснили 100 спроб теоретичного обґрунтування культури, як суспільного явища. У філософському енциклопедичному словнику дано таке визначення культури: „Культура є вираженням специфічного людського єднання з природою і суспільством, характеристикою розвитку творчих сил і здібностей особистості" [8]. Значна кількість вчених вважають культуру інтелектуальним аспектом штучного середовища, яке створене людиною в процесі її життєдіяльності (А. Культура стала назвою того, що відрізняє римлянина від варвара, пізніше - цивілізованої людини від дикуна, і взагалі всього, створеного людиною і для людини, від самої природи. Інтерес до питань теорії культури стимулював розробку філософських проблем культури, що в результаті призвело до створення окремої науки про культуру - культурологію [2].Погляд античних філософів на культуру та мистецтво: згідно естетичної та художньої концепції Платона, викладеної у його творах „Держава” і „Закони”, мистецтво та культура повинні виходити з вічних законів, що керують світом, та бути або скасованими, або сприяти формуванню ідеальної держави. На основі того, що „живопис - та взагалі мистецтво наслідування - створює витвори далекі від дійсності, і має справу з початком нашої душі, який далекий від розуму; тому таке мистецтво й культура не можуть бути другом та помічником всього розумного та істинного”. Таким чином, Платон констатує безсилля мистецтва, не лише мистецтва наслідування - живопису або літератури, але й мистецтва взагалі, оскільки розуміння трансцендентного світу ейдосів (надчуттєвого світу ідей) до снаги лише філософії, релігії, або релігійній філософії. Культурі ХІ - ХІІ сторіччя була дана назва „романське мистецтво”, саме цим стилем середньовічна Європа вперше сказала вагоме, неповторно виразне слово у світовому мистецтві та культурі. Культура епохи Відродження: Творчість Леонардо да Вінчі та ін. титанів епохи Відродження була показовою у протиборстві з естетичними та філософськими концепціями старого часу, які виступали проти розширення та поглиблення звязків культури і мистецтва з життям, із дійсністю.У цьому смислі цивілізація постає як спосіб буття культури, хоч при цьому допускається, що виникнення цивілізації вимагало певного рівня культури, проте згодом культура стає залежною від рівня розвитку цивілізації. У широкому значенні слова культура, як і цивілізація, виражає людський прогрес в цілому, все те, що досягнуто людиною на відміну від тварин, все те, що додала людина до природи, природних сил й утворень. Антиномічне відношення між людиною і світом - поле духовного життя або культури визначається не реальним змістом чи ідеальною цінністю, а процесом, що характеризує динамічну проблематику, яка повязує різні реальності та сутності; Банфі відмічає прояви цієї кризи: порушується ідеальна і органічна єдність культури, вихолощується позитивний вміст людських цінностей, твори літератури, мистецтва і культури виражають відчуття подавленого безсилля людини, песимістичну покірність без мужності і повстання без цілі; Ми постали перед основним парадоксом: без техніки неможлива культура, з нею повязане саме виникнення культури і остаточна перемога техніки в культурі, проте вступ до технічної епохи тягне культуру до загибелі.До народного мистецтва це відноситься в першу чергу як до культури, постійного творення, яка віддає духовний досвід, мудрість культурі професійних художників” [11]. Горький також зазначав: „Народ не тільки сила, що створює усі матеріальні цінності, він - єдине та нескінченне джерело цінностей духовних, перший в часі, красі і геніальності творчості філософ та поет, який створив усі великі поеми, усі трагедії землі та величнішу з них - історію всесвітньої культури”. Ранньословянська культура є основою, на якій розвивалися культури російського, українського та білоруського народів. Кожна із культур цих народів, як і всяка національна культура, являє собою органічний сплав своїх самобутніх елементів із запозиченими, але національно опрацьованими елементами культур інших народів, тобто є органічною ланкою культурного розвитку людства. Візантійська Церква зрозуміла це своє духовне та історичне призначення: словянське язичництво повинно було поступитися Вселенському Православю, словянське варварство повинно було звернутися до візантійськ

Зміст

Вступ

1. Феномен культури: ідея та реальність

2. Поняття „філософія культури” з погляду мислителів ХХ сторіччя

3. Культурологічні особливості різних епох європейської цивілізації

4. Теорії виникнення і розвитку культури. Цивілізація та явище масової культури у сучасному суспільстві

5. Етнографічне обличчя культури. Православя та словянська культура

Список використаної літератури