Аналіз культури і побуту української сільської інтелігенції Галичини кінця ХІХ - 30-х років ХХ ст. Джерела і шляхи формування цієї інтелігенції, її походження, соціальна структура та матеріальне становище. Значення діяльності для покращення побуту селян.
При низкой оригинальности работы "Культура і побут української сільської інтелігенції Галичини (кінець ХІХ ст. - 1939 р.)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Інтелігенції завжди належала провідна роль у процесах продукування духовних цінностей, формування напрямів розвитку і культурного поступу суспільства. Тому проблема діяльності найбільш освіченої верстви, покликаної очолити націю на шляху суспільно-політичних, соціально-економічних і культурно-просвітніх перетворень, постійно в центрі зацікавлень істориків, соціологів, політологів і філософів. Натомість питання української сільської інтелігенції Галичини як прошарку, що творив свою унікальну культуру, залишається малодослідженим. Сьогодні питання впливу міської культури на село часто порушується різноманітними громадськими організаціями, науковцями, політиками. Визначення обєкта вивчення у рамках здебільшого двох професійних груп зумовлене тим, що наприкінці ХІХ - 30-х років XX ст. основу інтелігенції на селі складали саме вчителі і священики, у той час як представники інших спеціальностей (медики, юристи, інженери) зосереджувалися у великих містах і повітових центрах.У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено обєкт і предмет, мету, основні завдання дослідження, його хронологічні і географічні межі; охарактеризовано методологічну основу дисертації, її наукову новизну і практичне значення.Основу досліджень інтелігенції до 1939 р. складають праці суто історичного характеру Ф.Свистуна, Ф.Титова, К.Федоровича, а також роботи про професійні товариства різних груп інтелектуальної еліти краю. Однак у цей період вийшли друком низка досліджень з етнографії українського народу, які дозволяють виявити відмінності між побутом інтелігенції і селян. Окрему групу становлять матеріали краєзнавчих музеїв Івано-Франківської та Тернопільської областей, Музею народної архітектури і побуту у Львові, Музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й.Кобринського (м.Коломия Івано-Франківської області), Історико-меморіального музею Степана Бандери у с.Старий Угринів Калуського району Івано-Франківської області, Літературно-меморіального музею Василя Стефаника і кімнати-музею Івана Федорака у с.Русів Снятинського району Івано-Франківської області, Музею освіти Прикарпаття (м.Івано-Франківськ). У першому підрозділі “Джерела і шляхи формування галицької сільської інтелігенції” проаналізовано пять основних джерел поповнення національної еліти, серед яких: сімї священнослужителів, учителів, селян, а також службовців і працівників вільних професій (адвокатів, лікарів, інженерів та ін.). Як результат-в 1938 р. із 2 630 освітян греко-католицького віросповідання на селі працювали 2 249, з яких тільки 2 115 визнавали себе українцями.
План
. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
