Взаємозв"язок між культом правителя ранньоелліністичної епохи та традиційними символічними системами міфу та ритуалу. Роль Олександра Македонського у становленні царського культу. Особливості та характерні риси політичної міфології епохи діадохів.
При низкой оригинальности работы "Культ правителя в епоху раннього еллінізму (323-281 рр. до н.е.)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Саме в ранньоелліністичну добу, за часів безпосередніх наступників Олександра Македонського - діадохів, культове шанування правителів вперше набуло значного поширення в грецькому світі, перетворившись на феномен масового характеру. Культ правителя епохи діадохів заклав фундамент державного царського культу в елліністичних монархіях III-I ст. до н.е. та став прообразом культу римських імператорів, який, у свою чергу, суттєво вплинув на форми шанування влади в державах середньовіччя. Всебічне вивчення культу правителів ранньоелліністичної епохи, визначення його витоків та причин масового поширення дозволяє не лише виявити специфічні риси монархічної державності античного світу, а й значною мірою розширити уявлення про первісні засади європейської монархічної ідеології в цілому. Вивчення ж культу правителів ранньоелліністичної доби не лише розкриває найважливіші аспекти елліністичної ідеології, але й сприяє розвязанню таких складних проблем історії еллінізму, як взаємодія між греко-македонськими та східними складовими у політичній і духовній сферах елліністичного світу, становлення елліністичної монархії, стосунки між полісом і царською владою в елліністичній державі тощо. Дисертаційну роботу виконано у рамках теми "Історія та археологія Середземноморя та Причорноморя в античну та середньовічну епохи", над якою працює колектив кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Харківського національного університету ім.Тегер намагався визначити ставлення самих діадохів до свого культу і тому приділив значну увагу аналізу царських монет. Він зробив спробу дослідити процес становлення культу Селевка Нікатора не з позиції полісу, а в контексті ідеологічної політики цього царя. Кертеш, досліджуючи культ Деметрія Поліоркета, висунув гіпотезу про звязок між культовим шануванням і військовою вдачею царя, але не зміг обґрунтувати її належним чином. Дослідженню підлягали лише окремі форми цього культу, причому майже завжди - лише з позиції грецького полісу та у відриві від загальноісторичного контексту. У третьому розділі "Культ правителя в епоху розпаду держави Олександра Македонського (323-306 рр. до н.е.)" розглянуто історію культового шанування правителів у добу, коли діадохів ще не було проголошено царями й вони керували частинами формально єдиної держави Олександра.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
