Історична доля етнічної спільноти севрюків, яка в XIV-XVII столітті заселяла схід України і території Росії. Виявлення ролі, яку в їхньому зникненні зіграло включення Сіверської землі до складу Московії, події Смути та каральні акції московської влади.
Судячи з усього, севрюки були самостійною етнічною спільнотою1, близькою етнічно й етнокультурно до росіян, білорусів і, особливо, до українців, що мали тоді самоназву «русь» (у множині) і «русин» (в однині)2. Крім того, у складі згаданих служилих поселенців трапляються люди з прізвищами, утвореними від етноніма «севрюк» (у середньовічно-ранньонові часи, з їхньою слабкою територіальною мобільністю населення, вихідців з іноетнічного середовища часто називали за цим середовищем11). Як видно з документів, севрюки у складі згаданих сторож виокремлювалися властями з-поміж цих служилих людей, а тим більше вони стояли окремо від дітей боярських: «А посылають на т^ на семь сторожъ изъ Путивля да изъ Рыльска три статьи; на одну статью, на вс^ семь сторожъ, въ головахъ по сыну боярскому, да на всякую сторожу по сыну боярскому, да со всякимъ сыномъ боярскимъ по три человеки севрюковъ на сторожу. З часом севрюки у складі сторожової служби були в більшості замінені російськими козаками, дітьми боярськими та іншими служилими людьми, оскільки вважалися ненадійними: «А которые путивльскїе севрюки їздили изъ Путивля на Донецкїе сторожи зъ найму, и т^хъ севрюковъ приговорили отставити, на сторожи ихъ не посылати, и найму имъ впредь не давати... а стоятъ на сторожахъ неусторожливо, воинские люди (озброєні ворожі татарські загони - В. Б.) на государевы украйны приходятъ безвестно, а они того не в^даютъ, и в^сти отъ нихъ прямые николине бываютъ, а пр^жаютъ съ вестями съ ложными»16. Коли ж цар Борис Годунов став уживати проти них репресивних заходів, підтримка Самозванця севрюками не тільки не знизилась, а навіть набагато зросла: «.коли московити почали чинити жорстоку розправу (groote tirannie begon), то до Димитрія стало переходити ще більше [людей], які не бажали й чути про свого царя Бориса в Москві, і залишалися вірними до самої смерті та терпіли всі муки й тортури»25.
Список литературы
1 Див. про це : Багновская Н. М. Севрюки : население Северской земли в XIV-XVI вв. Москва, 2002.
2 Про мовно-культурну близькість севрюків до русинів-українців див. : Ku- czynski S. M. Ziemie czernihowsko-siewierskie pod rz^dami Litwy. - Warszawa, 1936. S. 379; Багновская Н. М. Этнодинамика населения Северской земли // Ярославский педагогический вестник. 2012. № 2. Т. І (Гуманитарные науки). С. 9-10; Балушок В. Загадкові севрюки : 3. Між українцями, росіянами та білорусами // Сіверянський літопис. 2016. № 2 (128). С. 17-19.
3 Мавродин В. В. Очерки истории Левобережной Украины (с древнейших времен до второй половины XIV века). [Изд. 2-е] Санкт-Петербург, 2002. С. 371373 (Перше видання зявилося 1940 року).
4 Ракитин А. С. Севрюки - коренное население Северской земли.
5 Багновская Н. М. Севрюки : население Северской земли в XIV-XVI вв. С. 21, 31-32.
6 Полное собрание русских летописей. Т. 24. Типографская летопись. Петроград, 1921. С. 214.
7 Русина О. В. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. К., 1998. С. 196-199.
8 Акты Московского государства, изданные Императорскою Академиею наук : Т. І. Разрядный приказ. Московский стол. 1571-1634 / Под ред. Н. А. Попова. Санкт-Петербург, 1890. С. 5.
9 Багновская Н. М. Севрюки: население Северской земли в XIV-XVI вв. С. 31.
10 Див., напр. : Акты Московского государства... С. 5.
11 Див. про це : Luber S., Rostankowski P. Die Herkunft der im Jahre 1581 re- gisterten Zaporoger Kosaken // Jahrbucher fur Geschichte Osteuropas. 1980. № 28. S. 369-381; Luber S. Die Herkunft von Zaporoger Kosaken des 17. Jahrhunderts nach Personennamen. Wiesbaden, 1983. S. 62-100.
12 Акты Московского государства... С. 68.
13 Багалей Д. И. Материалы для истории колонизации и быта Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губерний. Харьков, 1890. С. 23, 24, 75.
14 Сторожова і станична служба - система прикордонної охорони й розвідки на південних рубежах Московської держави у XVI-XVII ст. для запобігання раптовим нападам кримських татар. За «засічні лінії» висилались станиці та сторожі. Станиця - кінний загін, що висилався далеко у степ, сторожа - невеликий кінний пост, який ніс службу дещо попереду «засічної лінії».
15 Акты Московского государства... С. 5.
16 Там само.
17 Тобто за царя Івана Грозного, роки правління якого 1530-1584.
18 Выписи из статейного списка посольства Павла Волка и Мартина Сушс- кого // Анпилогов Г. Н. Новые документы о России конца XVI - начала XVII вв. Москва, 1967. С. 73.
19 Детальніше про явища геноциду та етноциду див.: Сміт Е. Д. Національна ідентичність / З англ. переклав П. Таращук. К., 1994. С. 39.
20 Сборник Императорського Русского Исторического Общества. М., 1912. Т. 137: Памятники дипломатических сношений древней России с державами иностранными. (Памятники дипломатических сношений Московского государства с Польско-Литовским государством. Т. IV. 1598-1608 гг.). С. 259.
21 [Филарет (Гумилевский Д.)]. Историко-статистическое описание Черниговской епархии. Кн. 6. Уезды: Новгородсеверский, Сосницкий, Городницкий, Конотопский и Борзенский. Чернигов, 1874. С. 24.
22 Дневник событий, относящихся к Смутному времени (1603-1613 гг.), известный под именем Истории Ложного Дмитрия // Русская историческая библиотека, Издаваемая Императорскою Археографическою комиссиею. - Санкт- Петербург, 1872. Т. 1. Стб. 121.
23 Масса И. Краткое известие о начале и происхождении современных войн и смут в Московии, случившихся до 1610 года... С. 82.
24 Там само.
25 Ракитин А. С. Севрюки - коренное население Северской земли.
26 Там само.
27 Багновская Н. М. Севрюки: население Северской земли в XIV-XVI вв. С. 21.
28 Акты Московского государства, изданные Императорскою Академиею наук: Т. ІІІ. Разрядный приказ. Московский стол. 1660-1664 / Под ред. Н. А. Попова. Санкт-Петербург, 1901. С. 516.
29 Там само. С. 517.
30 Маслюченко С. В. Новые факты из истории заселения Слободской Украины (по этнографическим материалам Харьковской области) // Древности 2005. Харьков, 2005. С. 67-72.
31 Багалей Д. И. Материалы для истории г. Харькова в XVII веке. Харьков, 1905. С. 4-6, 8-9.
32 Яковенко Н. Довге чвертьстоліття модернізації: Кулаковський П. Чер- нігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618-1648 рр.). К. : Темпора, 2006. - 495 с. // Український гуманітарний огляд. К., 2006. Вип. 12. С. 42.
33 Балушок В. Загадкові севрюки: 5. Проблема назви. Територія і стан її заселеності // Сіверянський літопис. 2016. № 6 (132).
34 Багалей Д. И. Материалы для истории г. Харькова в XVII веке. С. 5, 8.
35 Багновская Н. М. Севрюки: население Северской земли в XIV-XVI вв. С. 31.
36 Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків / У 3 т. Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін. К., 1991. Т. 3. С. 49, 277.
37 Цит. за: Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. К., 1991. Т. 3. С.
277.
38 Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссиею для разбора древних актов (далі - Архив ЮЗР). К., 1886. Ч. 7. Т. 1. С. 103; Дворцовые разряды, высочайшему повелению изданные ІІ-м отделением собственной Его Императорского Величества канцелярии. Т. ІІ (с 1628 по 1645 г.). Санкт-Петербург, 1851. Стб. 901; Архив ЮЗР. К., 1890. Ч. 7. Т. 2. С. 316.
39 Про бортні «знамена» див.: Анпилогов Г. Н. Бортные знамена как исторический источник (По Путивльским и Рыльским переписным материалам конца XVI и 20-х годов XVII в. // Советская археология. 1964. № 4.
40 Цит. за: Ситий І. Сіверський слід походження роду Мазеп // Сіверянський літопис. 2007. № 5. С. 48.
41 Лазаревский А. Описание Старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. Т. II. Полк Нежинский. К., 1893. С. 455.
42 Доба гетьмана Івана Мазепи в документах / Упоряд. С. Павленко - К., 2007. С. 287.
43 Цит. за: Ситий І. Сіверський слід походження роду Мазеп. С. 47-48.
44 [Филарет (Гумилевский Д.)]. Историко-статистическое описание Черниговской епархии... С. 117.
45 Падалка Л. В. Прошлое Полтавской территории и ея заселение: Исследование и материалы с картами. Полтава, 1914. С. 101.
46 Там само. С. 193.
47 Див.: Железняк М. Г. Східнополіський (лівобережнополіський) говір // Українська мова. Енциклопедія / Ред. В. М. Русанівський, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк. Вид 2-е, виправлене і доповнене. К., 2004. С. 673-674.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
