Художні тенденції та рухи авангардизму. Історія виникнення кубізму, його принципи та представники. Утворення в Парижі групи "Батолавуар". Характеристика "сезанновського" періоду абстрактного мистецтва. Коротка біографія та творчий шлях Пабло Пікассо.
Пікассо написав картину "Авіньйонські дівиці" (у даний момент картина знаходиться в Музеї сучасного мистецтва, Нью-Йорк), незвичайну за своєю гострою гротескності: деформовані, огрубіння фігури зображені тут без будь-яких елементів світлотіні і перспективи, як комбінація розкладених на площині обємів. Експерти називають Пікассо найбільш "дорогим" художником в світі - в 2008 році обсяг тільки офіційних продаж його картин склав 262 млн. доларів. Навколо Пікассо відразу ж групується ціле коло митців, зокрема тих, що приїхали з Іспанії та Каталонії, серед них і мешканці "Човника-приступу для полоскання" митець Рікардо Каналс (Ricardo Canals) з дружиною, який знайомить у вересні цього року Пікассо з технікою травлення; Мануель Уґе (Manuel Hugue) з дружиною, Рамон Пічот (Ramon Pichot) тощо. Період від кінця 1906-го (1907) і до 1909 року в творчості Пабло Пікассо є перехідним - у мистецтвознавстві він також отримав різні іменування, на кшталт "чорний", "темний", "африканський", адже вважається, що митець творив у цей час не в останню чергу під упливом африканського мистецтва, зразки якого, в тому числі, міг бачити в Музеї етнографії у паризькому палаці Трокадеро, хоча сам художник силу цього впливу завжди відкидав. Для самого Пікассо це було розірвання традиції й остаточний відхід від реалізму з його канонами перспективи й просторової глибини, так само як з існуючим ідеалом краси жіночого тіла, і все це на користь сукупності кутових планів без просторового обмеження; постаті "авіньйонських панянок" лишились видовженими, як це було звично для Пікассо, у кольоровому ж плані - в картині хоча й переважає вохра і рожеві тони, однак загальне забарвлення, на яке впливає і структура малюнку, є радше агресивним.Найбільш яскраві прихильники кубізму: Брак, Леже, Метсенже, Глеза, Війон і Лот були мобілізовані на фронт. Лафресне звільнений від військової повинності і Маркус поляк за походженням пішли на фронт добровольцями. У той же час нове покоління художників (Хайден Вальмье, Марія Бланшар) сприйме мова кубістів, але ніхто не повернеться до передвоєнної пори. Пікассо, Гріс і Делоне продовжать працювати в манері створеної раніше, але близько 1917 сам Пікассо покаже приклад невірності кубізму, коли він зробить декорації для балету "Парад" у "помпейському стилі".
Вывод
Перша світова війна поклала кінець творчості багатьох кубістів. Найбільш яскраві прихильники кубізму: Брак, Леже, Метсенже, Глеза, Війон і Лот були мобілізовані на фронт. Лафресне звільнений від військової повинності і Маркус поляк за походженням пішли на фронт добровольцями. Багато хто з них, звісно, невдовзі повернуться з фронту і продовжать працювати до кінця війни.
У той же час нове покоління художників (Хайден Вальмье, Марія Бланшар) сприйме мова кубістів, але ніхто не повернеться до передвоєнної пори. Пікассо, Гріс і Делоне продовжать працювати в манері створеної раніше, але близько 1917 сам Пікассо покаже приклад невірності кубізму, коли він зробить декорації для балету "Парад" у "помпейському стилі". Багатьох це збентежило: новатор, спокусив стількох художників, повернувся до традицій.
У пресі зявилися критичні замітки про "художника-Хамелеон". Незабаром до фігуративні формам повернуться Метсенже Ербен і Лафресне а Джино Северин самий кубістичні серед футуристів публічно відречеться від кубізму видавши книгу "Від кубізму до класицизму" ("Du Cubisme au classicisme" J. Povolozky Paris, 1921) повну лютої критики сучасних живописних методів. Інші кубісти кинуться до різних напрямків: Дюшан і Пікабіа - до дадаїзм, Мондріан - до повної абстракції, Леже Маркус, Глеза Ле Фоконье і Війон - до більш індивідуальній манері.
Лише Гріс залишиться абсолютно вірна кубізму і приведе його до завершення. Не буде перебільшенням сказати що після війни хоч і зявлялися окремі кубістичні твори кубізм як історичний феномен практично закінчився.
Список литературы
1. Костеневіч А.Г. Від Моне до Пікассо, Аврора, Ленінград, 1989.
2. Нова Філософська Енциклопедія. Т. 1. М., Думка, 2000.
3. Велика Енциклопедія Кирила і Мефодія 2000. Електронна версія.
4. Пікассо: СБ статей про творчість. М., 1957.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
