Криза і крах державно-монополістичного капіталізму у країнах Західної Європи і Америки - Реферат

Науково-технічний прогрес рубежу століть створював можливості нового укрупнення виробництва. Але великі виробництва, нові галузі промисловості, реконструкція старих потребували великих фінансових коштів, але це викликало обєднання капіталів в акціонерні товариства, що спонукало розвиток ринку фінансових спекуляцій. Зростання конкуренції, укрупнення і концентрації виробництва та капіталів, складання єдиної системи економіки створили грунт початку процесу монополізації для одержання понад прибутків ціною усунення від конкурентів і планування діяльності недопущення криз.Ситуацію, яка склалася у Сполучених Штатах у 1970-і роки, часто порівнюють зі становищем 1930-х років, в період "великої кризи", коли в країні сформувалася політична стратегія та ідеологічна система, яка домінувала до початку 1970-х років. По-друге, і це головне-і 1930-і і в 1970-і роки - правляча еліта була поставлена перед необхідністю ідейно-політичного вибору: як іти далі, як мобілізувати потенціал суспільно-економічного розвитку. Тоді вибір було зроблено на користь регульованого державою капіталу, корпоративізму, соціальних реформ, соціальної відповідальності держави. Чимало економістів та політиків стверджували, що США відстають у темпах економічного розвитку від інших розвинених країн, передовсім, Японії, що врешті-решт може привести до втрати ними провідних позицій у світі. Американська частка у світовому промисловому виробництві скоротилася з 54 відсотків у 1948 році до 35 - у 1982 році, у світовому у експорті - з 35 до 12 відсотків, а золотий запас зменшився з 78 відсотків 1948 році до 27 - у 1980-х роках.Будучи однією з провідних держав, займаючи за обсягом промислового виробництва 5-е місце у капіталістичному світі і 2-е після США за обсягом зарубіжних інвестицій та наукових розробок, Великобританія разом з тим поволі втрачала свої світові пріоритети. Англійська економіка вступила у 1970-і роки, переживаючи серйозні труднощі, повязані передовсім з застоєм та падінням темпів виробництва, необхідністю структурних змін, енергетичною та валютною кризами, безробіттям та інфляцією. Нові консерватори прийшли до влади під лозунгом "відродження принципів старого консерватизму": свободи конкуренції, індивідуалізму, утвердження демократії "власників". Нові консерватори, очолювані Е.Хітом, були передтечею ідеології, під знаком якої у 1980-1990-х роках відбулася глибока трансформація англійського суспільства. Частка Великобританії в промисловому виробництві капіталістичного світу продовжувала неухильно зменшуватись: з 11,6 відсотка в 1950 році до 9,3 відсотка - у 1960 році, до 8,3 від - у 1965 році і 7,1 відсоток - у 1970 році.Крім того, для цих криз було характерно поєднання падіння виробництва, зростання безробіття, хронічної недовантаження виробничих потужностей з хронічним зростанням цін. У результаті перед системою державно-монополістичного капіталізму постала проблема зміни методів регулювання відповідно до нового циклічним витком конюнктури. Таким чином упродовж 1986 р-1987 рр. у приватну власність перейшло (були продані) 13 найбільших фінансово промислових компаній, скасовано податок на велике мано і зменшено інші податки, ліквідовано державний контроль за ввозом і вивозом валюти. У кінці 1970-х початку 1980-х років ФРН зіткнулась із рядом негативних тенденцій, а саме з неефективністю традиційного державного-монополістичного регулювання, тобто кейсіанства: безробіття (1.8 млн. в 1982 році), інфляцією у (8 відсотків), дефіцитом державного бюджету, труднощами з експортом, падіння курсу марки на 30 відсотків. Її основні настанови такі: відповідальність за рівень зайнятості слід перекласти на підприємців і профспілки; емісійний банк повинен прагнути до стабільності цін і підтриманні стабільного курсу; держава має найзагальніший вплив на економічний розвиток, сприяючи структурні перебудові економіки та підтримуючи необхідні темпи народногосподарського зростання.Суперечності структурної перебудови, виняткова складність пристосування до нових умов відтворення та світового ринку, гострота класових і соціальних конфліктів, роблять необхідним широке втручання буржуазної держави в економіку. Взаємодія і переплетення довгострокових і циклічних факторів у поглибленні загальної кризи капіталізму стали вирішальною причиною кризи системи державно-монополістичного регулювання держави. Грунтуючись на кейнсіанській доктрині методи державно-монополістичного регулювання були спрямовані на стимулювання сукупного інвестиційного та споживчого попиту. Незважаючи на всю обмеженість і суперечливість, її методи (хоча саме вони привели до порушення пропорцій сфери грошового обігу) тимчасово забезпечували досягнення короткострокового ефекту: фаза кризи і застою змінювалися фазою пожвавлення і підйому. Кейнсіанські рецепти виявилися не придатними для вирішення нових стратегічних завдань державно-монополістичного регулювання економіки.

Вступ державний монополістичний капіталізм криза

1.США у кризі державно-монопольного капіталізму

2. Крах державно-монополістичного капіталізму у Англії

3. Становище Німеччини та Франції під час занепаду (ДМК), перехід до нових економічних форм регулювання

Висновки

Суперечності структурної перебудови, виняткова складність пристосування до нових умов відтворення та світового ринку, гострота класових і соціальних конфліктів, роблять необхідним широке втручання буржуазної держави в економіку. Різке поглиблення загальної кризи капіталізму повязане з дією ряду факторів. Це погіршення відтворення капіталу, стагфляція, короткостроковість або повна відсутність фази підйому, безробіття, наростання міжімперіалістичних суперництва. Взаємодія і переплетення довгострокових і циклічних факторів у поглибленні загальної кризи капіталізму стали вирішальною причиною кризи системи державно-монополістичного регулювання держави. Грунтуючись на кейнсіанській доктрині методи державно-монополістичного регулювання були спрямовані на стимулювання сукупного інвестиційного та споживчого попиту. Вони переслідували головним чином короткострокові антициклічні методи. Ця політика спиралася на використання фінансових і податкових інструментів і розглядала бюджетний дефіцит в якості одного з найважливіших «вбудованих стабілізаторів». Незважаючи на всю обмеженість і суперечливість, її методи (хоча саме вони привели до порушення пропорцій сфери грошового обігу) тимчасово забезпечували досягнення короткострокового ефекту: фаза кризи і застою змінювалися фазою пожвавлення і підйому. Кейнсіанські рецепти виявилися не придатними для вирішення нових стратегічних завдань державно-монополістичного регулювання економіки. У цьому ж напрямі діяли і такі обєктивні процеси в розвитку світового капіталістичного господарства, як інтенсифікація зовнішньоекономічних звязків та зростаюча інтернаціоналізація виробництва. Ці процеси посилюють взаємозалежність і взаємовплив капіталістичних економік і ускладнюють виконання функцій щодо стабілізації конюнктури окремими буржуазними урядами. І нарешті, виявилася цілковита непридатність кейнсіанських методів для боротьби з хронічною інфляцією. Криза державної монополістичної концепції сприяв поглибленню кризи буржуазної політичної економіки. Правлячий клас і його ідеологи, які розчарувалися в Кейнсіанстві, звернулися до пошуків нових засобів для лікування хронічних недуг капіталізму. Результатом вжитих зусиль з розробки концепцій, став поворот праворуч у буржуазній економічній теорії. Широке поширення і зростаючий вплив на політику буржуазних урядів, набувають різноманітні консервативні доктрини.

1. Афанасьєв В.С. Буржуазна економічна думка 30-80х років XX століття. - М. 1986.

2. Огден Кр. Маргарет Тетчер. Жінка при владі. Портрет людини і політика. М., 1992.

3. Іваницька О.П. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002). Вінниця - 2003

4.

5. http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,144/id,4939/

Размещено на