Критерії класифікації відпусток на види - Реферат

Порядок надання відпусток регулюється КЗПП України, Законом України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 p., а також іншими законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами. Адже є відпустки, які дійсно встановлюються з метою сприяння працівнику найбільших можливостей для відпочинку і відновлення трудових сил та надаються, як правило, на кінець кожного робочого року; інші, хоч і називаються відпустками, але до відпочинку мають віддалене відношення (творчі відпустки або такі, що гарантуються матерям після народження ними дітей (соціальні відпустки). Протягом XX століття в законодавстві колишнього СРСР та УРСР і в чинному законодавстві поняття "відпустка" і поняття окремих її видів, не було визначено, чого не можна сказати про теоретичні наукові розробки в цій галузі. Кожному працівнику право на відпустку гарантовано законом. Це, зокрема, відпустка, яка надається матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно; чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів; матері або іншим особам, які фактично здійснюють догляд за дитиною, у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку; ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - тривалістю до 14 календарних днів щорічно; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, - тривалістю до 21 календарного дня щорічно; інвалідам І та II груп - тривалістю до 60 календарних днів щорічно; особам, які одружуються, - тривалістю до 10 календарних днів; працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу - тривалістю до 7 або до 3 календарних днів (в залежності від міри родинності, вказаної в ст.25 Закону "Про відпустки") без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; працівникам для завершення санаторно-курортного лікування - тривалістю, визначеною у медичному висновку; працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі заклади освіти, - тривалістю 15 календарних днів (без урахування часу проїзду до навчального закладу та назад) і в деяких інших випадках, вказаних в ст.25 Закону "Про відпустки".Таким чином наявність різноманітних критеріїв для поділу відпусток на види покликане належним чином забезпечувати та гарантувати передбачене Конституцією України право кожного на відпочинок. Однак колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток, якщо це, звісно, не буде суперечити чинному законодавству та погіршувати становище працівника. Крім наведених критеріїв для класифікації відпусток у науці трудового права можуть зявитися й інші підстави для класифікації відпусток на види, що буде мати не тільки теоретичне, але й практичне значення. Тому це буде мати значення не лише для вдосконалення чинного трудового законодавства, а й для більш чіткого впорядкування існуючих трудових відносин, подолання численних колізій в законодавстві та трудових спорів і конфліктів, а також більш повного врахування інтересів окремих категорій працівників, специфіки окремих видів трудової діяльності.

План

Вступ

Види відпусток за чинним трудовим законодавством

Види відпусток за проектом нового Трудового кодексу України

Доктринальні критерії класифікації відпусток

Висновки

Список використаної літератури

Таким чином наявність різноманітних критеріїв для поділу відпусток на види покликане належним чином забезпечувати та гарантувати передбачене Конституцією України право кожного на відпочинок. Безперечно найбільш важливим та загальнообовязковим є законодавче визначення видів відпусток. Однак колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток, якщо це, звісно, не буде суперечити чинному законодавству та погіршувати становище працівника. Крім наведених критеріїв для класифікації відпусток у науці трудового права можуть зявитися й інші підстави для класифікації відпусток на види, що буде мати не тільки теоретичне, але й практичне значення. Законодавство України про відпустки не є ідеальним, так, як не в одному законі та жодному нормативно-правовому акті немає точного визначення відпустки. На практиці виникає чимало питань щодо застосування правових норм, які регулюють різні види відпусток. Тому це буде мати значення не лише для вдосконалення чинного трудового законодавства, а й для більш чіткого впорядкування існуючих трудових відносин, подолання численних колізій в законодавстві та трудових спорів і конфліктів, а також більш повного врахування інтересів окремих категорій працівників, специфіки окремих видів трудової діяльності. Незважаючи на позитивні моменти, чинний Закон України "Про відпустки" не вирішує всіх проблем у правовому регулюванні відпусток і містить цілий ряд недоліків, які необхідно усунути. Зокрема, в ньому не визначені правові дефініції, що на практиці призводить до неоднозначного розуміння того чи іншого виду відпустки. У звязку з цим існують суперечності навіть в існуючій нормативно-правовій базі стосовно однозначного вживання термінів та визначення тривалості відпустки. Однією з важливих проблем, яка вимагає свого вирішення, є приведення законодавства України про відпустки у відповідність до міжнародних стандартів, зокрема передбачених у конвенціях і рекомендаціях МОП. Сподіваємося, що новий Трудовий кодекс України, який незабаром буде прийнятий виправить існуючі недоліки у правовому регулюванні даних питань.

1. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради України, 1971, додаток до № 50, ст.375

2. Закон України "Про відпустки" // Відомості Верховної Ради України, 1997, № 2, ст.4

3. Проект Трудового кодексу України 1038-1 від 28.08.2003 // http://www.rada.gov.ua: 8080/pls/zweb_n/webproc4_1? id=&pf3511=15689

4. Постанова пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів".

5. Науково-практичний коментар Кодексу законів про працю, Прокопенко В.І., 2003р.

6. Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої.2-ге вид., стер. - К., "Знання", 2006.

7. Трудове право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, 8. Я. Козак та ін. За ред. П.Д. Пилипенка. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2006.