Кримськотатарський національний рух як суб"єкт політичного процесу в Криму - Автореферат

Поліетнічний і поліконфесійний характер української держави вимагає активізації досліджень ролі національного чинника у внутрішньополітичних процесах, аналізу діяльності національних субєктів політичного процесу, особливостей міжетнічних відносин, що впливають на формування та реалізацію етнонаціональної політики держави. В останні два десятиліття проблема повернення та облаштування кримських татар, питання політико-правового статусу кримськотатарського народу виступають найважливішими чинниками етнополітичної ситуації на півострові, визначаючи діяльність кримськотатарського національного руху - одного з провідних субєктів політичного процесу в Криму, який виступає свого роду індикатором суспільно-політичної ситуації на півострові і впливає на політичне становище в Україні. Ці процеси відбуваються на тлі особливої геополітичної ролі Криму, територія якого історично виступає частиною цивілізаційного перехрестя, на якому стикалися православя й іслам, уособленням досвіду взаємодії цивілізацій; місцем локалізації потужної спадщини Римської, Візантійської й Османської імперій, що опосередковано впливає на сучасні народи та держави; регіоном, у якому впродовж століть розгорталася боротьба великих держав. У цьому контексті формування сприятливих умов соціально-економічного, політичного та культурного розвитку України, гармонізація етноконфесійних відносин в АРК припускають всебічний аналіз еволюції, діяльності субєктів політичного процесу в автономії, в тому числі кримськотатарського національного руху. Розкрити ідейно-політичний зміст національного руху кримських татар на різних етапах його розвитку, виявити основні особливості, тенденції, форми і методи його діяльності.У першому розділі „Теоретико-методологічні основи дослідження” на концептуальному рівні розглянуто феномен національних рухів, понятійний апарат дослідження, особливості політичного процесу в Криму, джерельну базу й історіографію кримськотатарського національного руху. У підрозділі 1.2 „Особливості еволюції політичного процесу в Криму як фактор дослідження національного руху кримських татар” зазначено, що сучасний політичний процес в Україні охоплює сукупність політичних взаємодій субєктів, носіїв та інститутів влади. Перший етап (1991-1994 рр.) характеризувався поверненням кримських татар із місць депортації; активізацією політичних сил, що призвело до створення автономії; структуруванням національного руху шляхом скликання Курултаю та створення Меджлісу, що орієнтувався на відновлення політичних прав кримських татар на національно-державне самовизначення на своїй національній території; наростанням суперечностей між кримською й українською владами; виборами Президента Республіки Крим; політичною кризою на півострові; нерозвязаністю проблем кримських татар, які використовували на підставі наступальної мобілізації активні методи боротьби, що призвело до зіткнень із правоохоронними органами. Третій етап (1999-2004 рр.) характеризувався тим, що центральна влада міцно утримувала регіональні еліти в сфері свого впливу, контролювала політичні процеси в регіонах; у Криму вплив на політичну ситуацію надавали численні політичні партії, а в етнічному складі Верховної Ради АРК відбулися зміни, повязані з включенням кримських татар у регіональні політичні процеси: кількість депутатів кримських татар збільшилась. На кожному з етапів еволюції політичного процесу в Криму виявлялися його специфічні характеристики, які є важливим зовнішнім чинником впливу на кримськотатарський національний рух: наявність різних культурно-цивілізаційних моделей розвитку та великою мірою конфліктна взаємодія суспільно-політичних сил, що їх представляли; нероздільність політики й економіки; висока концентрація політичної влади і ресурсів у руках правлячої еліти, що змушує опозицію виступати радикальним рухом, а не політичним опонентом; відсутність консенсусу між учасниками регіонального політичного процесу; наявність автономії в Криму; специфіка елітних взаємин; особливості електорального поля; сплеск релігійної самосвідомості; зростання етнічної самоідентифікації; наявність чинників зовнішнього впливу, насамперед в особі Росії та Туреччини.При цьому конструктивізм виступає в якості тієї методологічної основи, за допомогою якої можливе ефективне вивчення кримськотатарського національного руху, під яким розуміється форма діяльності людей однієї національності, спрямованої на збереження рідної мови, релігії, культури, традицій, історичної памяті, досягнення рівних політичних прав у рамках багатонаціональної держави, досягнення спеціального статусу та/або державності. Національні рухи формуються на основі етнічної мобілізації, яка представлена двома типами: оборонним і наступальним, які чергуються в процесі еволюції кримськотатарського національного руху, а параметрами його функціонування та дослідження виступають цілі; структура політичних можливостей; рольова диференціація; етнічна ідеологія; особливості політичної організації; мобільні ресурси; політична стратегія і тактика. У резул

2. Основний зміст роботи