Кримськотатарська преса періоду 1917–1928 рр.: тенденції розвитку й національна своєрідність - Автореферат

Вивчаючи газети й журнали, нащадки мають можливість усебічно ознайомитися зі своєю літературою, мистецтвом, історією, що дуже важливо для становлення духовної культури будь-якої нації. Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами є у тому, що дослідження тісно повязане з пріоритетними напрямами вивчення історичного досвіду кримськотатарської преси як у Криму, так і за межами півострова, відповідає науковим та освітнім програмам кафедри кримськотатарської і турецької літератури КІПУ Кримського інженерно-педагогічного університету і Науково-дослідного центру сходознавства, створеного в 2004 році на базі КІПУ. Мета даного дослідження полягає в системному, комплексному аналізі кримськотатарської преси 1917-1928 років на тлі загального розвитку кримськотатарської журналістики кінця ХІХ - початку ХХ століття, у відображенні її національної своєрідності й колориту, в осмисленні впливу на соціально-політичні процеси в суспільстві, ролі в культурному, просвітянському, літературному процесах. суспільно-політичної думки, у збереженні духовної спадщини нації. Обєктом дослідження є національні періодичні друковані видання: газети, журнали, брошури, окремі видання, що виходили друком у Криму в першій чверті століття. Висвітлення такого досить широкого кола питань, суть яких полягає в розгляді журналістики 1917-1928 років у контексті загального розвитку кримськотатарської преси кінця ХІХ - початку ХХ століть, з визначенням національної своєрідності кримськотатарської преси та її характеристикою, можливе шляхом розвязання таких предметних завдань: - встановлення найменувань періодичних видань, що виходили друком у Криму й за кордоном у 1883-1941 роках (на основі збережених видань, історичних, літературознавчих монографій, журналістських публікацій, архівних документів, рукописів, присвячених досліджуваному періоду);“Тема кримськотатарської преси в різних джерелах, документальна база й загальна методика дослідження” розглядаються основні джерела інформації про розвиток кримськотатарської преси наприкінці ХІХ - у першій половині ХХ століття, а також головні архіви та бібліотеки, з яких було отримано матеріал для написання роботи. У підрозділі окреслена методика дослідження, приведені видання, що були використані в дисертації. З усіх кримськотатарських видань кінця XIX - початку XX століття дослідники приділяли найбільшу увагу газеті великого кримськотатарського просвітника, видавця, журналіста І. До них, зокрема, належали газети “Миллет” (“Нація”) і “Къырым оджагъы” (“Кримське вогнище”), які видавалися в 1917 році кримськотатарською мовою, російськомовне видання “Голос татар” (“Голос татар”), а також газета “Крым” (“Крим”), що почала виходити в 1918 році. “Функціонування й методи розповсюдження преси” описано особливості функціонування і способи, за якими преса популяризувалася серед населення, наведено основні типи кримськотатарських видань у той період, Система кримськотатарських національних друкованих ЗМІ у той період складалася з таких головних типів видань, як молодіжні обласні видання, громадсько-політична обласна газета, громадсько-політичні видання, газети ТКМВК, рукописні видання, спеціалізовані видання органів управління (відомча й галузева преса).У роботі здійснено ґрунтовний, комплексний аналіз кримськотатарської преси 1917-1928 років у процесі загального розвитку кримськотатарської довоєнної журналістики, описано загальні тенденції її розвитку, відображено національну своєрідність, осмислено вплив друкованих видань на соціально-політичні процеси в суспільстві, їх роль у культурному, просвітянському, літературному процесах. На основі збережених видань, монографій, архівних документів, рукописів виявлено періодичні національні видання, що виходили друком у Криму і за його межами в 1917-1928 рр. У цей період друкувалося 40 кримськотатарських національних видань, з них - 23 газети і 17 журналів (див. Усього з моменту появи першої офіційної кримськотатарської газети “Терджиман” у 1883 році до початку Великої Вітчизняної війни в 1941 році вийшло друком 95 кримськотатарських національних видань, з них 61 газета, 34 журнали. Зміна політичного режиму в країні, виникнення різних політичних сил у Криму зумовили появу нових типів видань: преси ТКМВК, національної суспільної періодики, молодіжних друкованих та рукописних ЗМІ, тематичних журналів. На півострові закриваються всі видання, що виходили до утворення автономії й негласно визнані опозиційними до нової влади: газета “Миллет” (“Нація”), журнали “Ешиль ада” (“Зелений острів”), “Бильги” (“Знання”) та ін.

Основний зміст дисертації

У роботі здійснено ґрунтовний, комплексний аналіз кримськотатарської преси 1917-1928 років у процесі загального розвитку кримськотатарської довоєнної журналістики, описано загальні тенденції її розвитку, відображено національну своєрідність, осмислено вплив друкованих видань на соціально-політичні процеси в суспільстві, їх роль у культурному, просвітянському, літературному процесах.

У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки: 1. На основі збережених видань, монографій, архівних документів, рукописів виявлено періодичні національні видання, що виходили друком у Криму і за його межами в 1917-1928 рр. У цей період друкувалося 40 кримськотатарських національних видань, з них - 23 газети і 17 журналів (див. Додаток А). Усього з моменту появи першої офіційної кримськотатарської газети “Терджиман” у 1883 році до початку Великої Вітчизняної війни в 1941 році вийшло друком 95 кримськотатарських національних видань, з них 61 газета, 34 журнали. При цьому 83 з цих видань випускалися на території Криму, 12 - за межами півострова.

2. Враховуючи історичні події, проектуючи їх на розвиток національної преси, в історії кримськотатарської журналістики кінця ХІХ - першої половини ХХ століття визначено такі періоди: - 1883-1905 роки - зародження кримськотатарської національної преси.

Період окреслений такими історичними подіями, як виникнення першої кримськотатарської газети “Терджиман” у 1883 році й революція 1905 року в Росії, що зумовила відносне цензурне послаблення для преси всієї імперії, у тому числі й національними мовами. Він характеризується виходом “Терджимана”, початком просвітницько-інформаційної діяльності видавничого центру І. Гаспрінського, повязаної не тільки з випуском газети, а й з виданням навчальної, методичної, довідкової, релігійної, художньої літератури;

- 1905-1917 роки - зростання кількості видань кримськотатарською мовою.

Період зумовлений такими історичними подіями, як революція 1905 року і Лютнева революція 1917 року, позначений відносним цензурним послабленням щодо національної преси і, як наслідок, активізація діяльності видавничого центру І. Гаспрінського, випуск дочірніх видань “Терджимана”, виникнення першої опозиційної до царського режиму газети “Ветан хадими”, спроба створення нових громадсько-політичних газет;

- 1917-1921 роки - розвиток національної преси, виникнення нових типів видань.

Період характеризується такими подіями, як Лютнева революція 1917 року й утворення Кримської АРСР у листопаді 1921 року. Зміна політичного режиму в країні, виникнення різних політичних сил у Криму зумовили появу нових типів видань: преси ТКМВК, національної суспільної періодики, молодіжних друкованих та рукописних ЗМІ, тематичних журналів. На півострові почали діяльність видання, різні за суспільно-політичними позиціями і світоглядними принципами.

- 1921-1928 роки - якісне зростання та піднесення національної кримськотатарської преси, її диференціація.

Після утворення Кримської АРСР у 1921 році починаються докорінні перетворення в національній пресі, закриваються опозиційні до чинного режиму видання, періодика має однопартійний характер і стає частиною загальної уніфікованої системи друкованих ЗМІ. Кінцева дата цього періоду повязана з арештом і розстрілом в 1928 році Голови ЦК Криму Велі Ібраїмова, після чого починаються репресії щодо представників кримськотатарської інтелігенції і тоталітарні масові процеси: придушення партійної опозиції, насильницька колективізація, розкуркулювання. У цей період змінюється й розширюється система друкованих ЗМІ, виникають нові типи видань кримськотатарською мовою: громадсько-політичні, тематичні, спеціалізовані, багатотиражні, а також стінна й “усна” преса. Спостерігається посилення ролі “товстого” журналу в суспільному житті, обєднання кримськотатарської, насамперед, творчої, інтелігенції навколо часописів.

- 1928-1941 роки - установлення єдина інформаційної ієрархії та функціонування однопартійної преси.

Період характеризується повним контролем держави за діяльністю друкованих ЗМІ, відсутністю свободи слова, посиленням ідейно-тематичної пропагандистської й агітаторської функцій преси. Відбувається масове закриття видань, що виникли в середині 1920-х років, зокрема громадсько-політичних журналів, перейменування основних національних видань (“Енъи дюнья”, “Илери”, “Окъув ишлери”). Водночас створюються нові періодичні видання, назви яких красномовно свідчать про їхню політичну спрямованість і пропагандистське призначення: “Коммунизм тербиеси” (“Комуністичне виховання”), “Къадынлыкъ социализм елунда” (“Жінка на шляху соціалізму”); “Пролетар медениети” (“Пролетарська культура”), “Яш ленинджишлер” ( “Молоді ленінці”).

3. У дисертаційному дослідженні проаналізовано видання, що виходили в період 1917-1928 років. Такий вибір зумовлено найбільшим піднесенням у розвитку національної культури, освіти, мистецтва, літератури.

Зміна суспільно-політичної ситуації в країні після революції 1917 року значно вплинула на становлення й розвиток кримськотатарської журналістики, що характеризуються низкою явищ. Найбільш істотними з них є виникнення періодичних видань Тимчасового Кримського мусульманського виконавчого комітету, зародження більшовицької преси в Криму, відкриття літературно-художніх “товстих” журналів, поява рукописних видань різних навчальних закладів і громадських організацій.

Нове піднесення у розвитку національної преси припадає на початок 1920-х років. В регіоні активно розвивається національна преса: появляються нові типи журналів, виходять багатотиражні видання, випускаються стінні й навіть усні газети. На території всієї країни формується єдина уніфікована система преси, набирає сили національна періодика різних народів. На півострові закриваються всі видання, що виходили до утворення автономії й негласно визнані опозиційними до нової влади: газета “Миллет” (“Нація”), журнали “Ешиль ада” (“Зелений острів”), “Бильги” (“Знання”) та ін. Ринок друкованої продукції поповнюється новими виданнями: загальнополітичне “Енъи дюнья” (“Новий світ”), молодіжне “Яш къуввет” (“Молода сила”), журнали “Янъи Чолпан” (“Нова Венера”), “Илери” (“Уперед”), “Окъув ишлери” (“Питання освіти”) тощо. Аби охопити якомога ширші верстви кримськотатарського населення, велика увага приділялася випуску не лише громадсько-політичних видань, а й газет і журналів, розрахованих на різні вікові й професійні групи. У такий спосіб створюються передумови до своєрідного буму в національній пресі. У середині 1920-х років у Криму відкриваються спеціалізовані, масові, літературно-художні видання, виходить багатотиражна, стінна й усна преса.

4. Національна своєрідність кримськотатарської преси 1917 - 1928 років полягає у відбитті надзвичайного піднесення у сфері культури, науки, освіти, мистецтва. Основними напрямами видань стали соціально-політична тематика, проблеми освіти, просвіти, науки, а також питання культури, мистецтва й літератури.

Соціально-політична тематика в пресі ТКМВК представлена офіційно-діловою інформацією та публіцистикою про події в різних країнах Європи, в Україні, у Криму. Пріоритетними темами повідомлень про новини були політичні події, громадське життя Криму, економічні новини, інформаційні зведення про події Першої світової війни.

Кінець 1910-х років - це час появи у пресі яскравої, пристрасної публіцистики. Найкращі твори довоєнної кримськотатарської публіцистики виходять на сторінках газет “Миллет”, “Голос татар”, “Крым”. Провідні діячі кримськотатарського народу сприйняли політичні зміни як новий етап у розвитку національної культури.

Духовне піднесення 1920-х років виявилося, насамперед, в активізації науково-дослідної роботи з вивчення минулого кримськотатарського народу. Із наукових авторів у журналах друкували Б. Чобан-заде, А. Одабаш, У. Боданінський, О. Акчокракли, М.В. Шейх-заде, І. Льоманов та ін. Кримськотатарські дослідники активно співпрацюють і зі спеціалізованими науковими виданнями “Известия ТУАК”, пізніше - “Известия ТОАИЭ”, науковими виданнями Азербайджану, Росії, України.

З темою освіти нерозривно повязана тема національної культури. Бурхливе зростання культурної тематики припадає на середину 1920-х років. Велику кількість матеріалів у провідних національних виданнях присвячено розвиткові кримськотатарського національного театрального мистецтва. Дж. Меїнов, У. Іпчі, А. Одабаш, І. Льоманов, А. Лятіф-заде, М. Нузет, Дж. Гафар, Р. Тинчеров, А. Веїс та інші автори писали про історію становлення театру, обговорювали актуальні проблеми національного мистецтва. Узятий у 1920-ті роки курс на масову освіту кримськотатарського населення став поштовхом до появи матеріалів етнографічного характеру.

Широко на сторінках видань були представлені матеріали на літературну тематику і твори художньої літератури, адже кримськотатарська література й журналістика на початку ХХ століття були дуже близькими. Поява великої кількості літературних творів саме у друкованих виданнях зумовлена кількома причинами. Одним із пріоритетних завдань кримськотатарської інтелігенції стало формування нової народної літератури, доступної широким масам. При цьому друковані видання виконували роль провідника, носія й поширювача інформації в діалозі письменника і масової читацької аудиторії.

Важливу роль у розвитку літератури відіграла й організуюча, обєднавча роль преси. Саме навколо великих друкованих видань: загальнонаціональної газети “Енъи дюнья”, журналів “Янъи Чолпан”, “Илери”, “Окъув ишлери” - згуртувалася кримськотатарська мисляча еліта. Варто також враховувати й матеріальні причини, адже найшвидшим і відносно дешевим шляхом ознайомлення широкої громадськості з літературним твором стали якраз друковані видання. Немаловажним було й те, що на початку століття не існувало чіткого поділу між працею літераторів і науковців. Практично всі постійні автори видань, журналісти - це насамперед літератори, учені, громадські діячі. Літературний талант вченого-лінгвіста Б. Чобан-заде, етнографа О. Акчокракли, педагога А. Одабаша, журналіста, громадського діяча А.С. Айвазова незаперечні.

5. Основне історичне значення кримськотатарської преси кінця 1910-х - початку 1920-х років полягає в тому, що вона є цінним джерелом для вивчення культурної спадщини кримськотатарського народу. Саме на сторінках національних видань зібрано значний пласт інформації про духовне, інтелектуальне, наукове життя регіону на початку ХХ століття, відбито соціально-політичні й суспільні процеси, що відбувалися в суспільстві. Особливого значення довоєнній пресі надає і той факт, що через відомі історичні події у долі кримськотатарського народу саме старі газети й журнали стали єдиним джерелом для відновлення великої кількості наукових, літературно-художніх, публіцистичних творів. Крім того, завдяки цим газетам і журналам нащадки можуть краще ознайомитися із загальною політичною ситуацією в регіоні, судити про передову думку кримськотатарської інтелігенції, скласти уявлення про розвиток тодішніх подій, про проблеми й досягнення у різних сферах життя кримськотатарського народу й української спільноти в цілому. Берегти, цінувати, використовувати досягнення національної довоєнної преси в наші дні - завдання кримськотатарського народу, який після повернення на свою історичну батьківщину дістав можливість для дослідження духовної спадщини, відновлення своєї культури, мистецтва, релігії, літератури. У сучасних умовах - це єдиний шлях для збереження самобутності кримськотатарського народу, запобігання його асиміляції й зникнення як нації.

1. Юксель Г.З. Периодизация крымскотатарской журналистики начала ХХ века (1905-1941гг.)// Культура народов Причерноморья. - 2003. - № 42. - С. 249-253.

2. Юксель Г.З. Тематическое своеобразие журнала “Янъи Чолпан” (“Новая Венера”)// Культура народов Причерноморья. - 2004. - № 52. - Т. 1. - С. 105-110.

3. Юксель Г.З. Выборочный библиографический указатель содержания крымскотатарского журнала “Илери” (“Вперед”) (№№ 1-20)// Культура народов Причерноморья. - 2004. - № 56. - Т. 2. - С. 175-183.

4. Юксель Г.З. Структура крымскотатарского журнала 20-х годов ХХ века (на примере изданий “Илери”, “Янъы Чолпан”, “Окъув ишлери”, “Бильги”, “Ешиль ада”, “Ильк адым”, “Асрий мусульманлыкъ”, “Козь айдын”, “Ненкеджан”) // Культура народов Причерноморья. - 2006. - № 74. - С. 210-214.

5. Юксель Г.З. Система крымскотатарских СМИ в 20-30-е годы ХХ столетия // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. - 2005. - № 3. - Т. 18 (57). - С. 134-141.

6. Юксель Г.З. Развитие информационных жанров в крымскотатарской журналистике 1917-1928 гг. (на примере изданий “Миллет”, “Голос татар”, “Крым”, “Енъи дюнья”)// Ученые записки КГИПУ. - 2004. - № 5. - С. 149-152.

7. Юксель Г.З. Къырымтатар иджрет матбуаты. “Эмель” меджмуасы// Йылдыз. - 2003. - № 3. - С. 103 - 110.

8. Yьksel G.Z. Kэrэm Tatar Mьslьman Эcra Komitesinin Yayэn Organlarэ (Golos Tatar, Millet, Kэrэm) // Тэка I. Uluslararasэ Tьrkolojэ Sempozyumu Bildileri. - 2004. - № 1. - C. 296 - 300.