Правові засади передачі Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР в 1954 р. Аналіз унікальної добірки правових документів стосовно усього процесу передачі і функціонування території, особливого статусу міста Севастополя та Чорноморського флоту.
При низкой оригинальности работы "Крим як невід’ємна складова частина України: правові аспекти", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Тоді усе обмежилося лише дорученням деяким комітетам, зокрема, з міжнародних справ і зовнішніх економічних звязків, розглянути питання про конституційність цієї проблеми і зверненням до Верховної Ради України «також розглянути питання про конституційність рішень про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР, прийнятих 1954 року»1. Цього разу постанова Президії Верховної Ради РРФСР «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР» визнавалася «такою, що не має юридичної сили з моменту прийняття», проте все-таки підтверджувалося «конституціювання подальшим законодавством РРФСР цього факту і укладення між Україною та Росією двостороннього договору від 19 листопада 1990 року, в якому сторони відмовляються від територіальних претензій, і закріплення цього принципу у договорах і угодах між державами СНД». Так, у серпні-вересні 1993 р. провідні наукові установи нашої держави - Академія правових наук, Інститут держави і права та Інститут історії НАН України направили Верховній Раді України свої висновки з цього питання. У ній зазначалося, що, «враховуючи територіальне тяжіння Кримської області до Української РСР, спільність економіки та тісні господарські і культурні звязки між Кримською областю та Українською РСР, Рада Міністрів РРФСР ухвалює: вважати доцільним передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР». До речі, цей зовнішній аспект проблеми особливо виділявся у постанові Верховної Ради України «Про Постанову Верховної Ради Російської Федерації “Про статус міста Севастополя”» від 14 липня 1993 р., де вона кваліфікувалася «як така, що суперечить нормам міжнародного права, зобовязанням, які Росія взяла на себе як член ООН, ОБСЄ та інших організацій, двостороннім договором між Російською Федерацією та Україною».
Список литературы
1 Ведомости Съезда народных депутатов РФ; Верховного Совета РФ. - 1992. - № 6. - Ст. 242.
2 Політика і час. - 1992. - № 6. - С. 13.
3 История Советской Конституции (в документах) 1917-1956. - М., 1957. - С. 884887.
4 Федоров А. Правовой статус Крыма. Правовой статус Севастополя. - М., 1999. - С. 10.
5 История Советской Конституции... - С. 754-755.
6 Федоров А. Указ. соч. - С. 11.
7 Там же. - С. 8.
8 Похлебкин В.Б. К истории административно-правового и государственного статуса города, порта и военно-морской базы Севастополя // Московский журнал международного права. - 1997. - № 1. - С. 112.
9 Материалы рабочей комиссии Верховного Совета Российской Федерации по статусу Севастополя. - С. 20 (з особистого архіву автора).
10 Буткевич В. Право на Крим, хто його має: Росія? Україна? // Літературна Україна. - 1991. - № 46-49; Буткевич В. Независимая суверенная автономия. Что это такое // Правда Украины. - 1992. - 26 мая.
11 Див., напр.: Копиленко М., Чумак В. Внутрішні фактори зовнішньої політики. - К., 1997.
12 Московский журнал международного права. - 1993. - № 7. - С. 84-85.
13 Слід зазначити, що свій внесок у зростання напруженості навколо цієї проблеми зробила й Севастопольська міська рада, ухваливши 23 серпня 1994 р., саме напередодні річниці проголошення незалежності України, рішення «Про статус міста Севастополя», яким визнала його російський правовий статус. 18 вересня того ж року Верховна Рада України, керуючись Конституцією України, скасувала це рішення.
14 Собрание законодательства Российской Федерации. - 1995. - № 13. - Ст. 1120.
15 Там же. - 1995. - № 21. - Ст. 1951.
16 Там же. - 1996. - № 51. - Ст. 5697.
17 Там же. - Ст. 5698.
18 Урядовий курєр. - 1996. - 10 грудня.
19 Див.: «Круглый стол» в МГИМО-У по Севастополю // Московский журнал международного права. - 1997. - № 3. - С. 137-142.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
