Кримінологічна характеристика та профілактика злочинів, які вчиняються працівниками міліції у сфері службової діяльності - Автореферат

Неправомірна поведінка працівників міліції не тільки викликає неґативний суспільний резонанс, але й підриває засади правової держави, перешкоджає побудові громадянського суспільства, реалізації принципу рівності всіх перед законом, заінтересованості населення у підтриманні правопорядку, мотивації поваги до закону. Факти зловживань, перевищення влади або посадових повноважень, недбалості, хабарництва, тобто злочинів у сфері службової діяльності співробітників міліції, псують імідж усієї системи МВС України, сприяють зростанню недовіри громадян до здатності органів міліції забезпечити належний правопорядок у країні. Тому вивчення злочинів, що вчиняються працівниками міліції у сфері службової діяльності, покликано дати інформацію, яка формувала б обєктивну картину про їх поширеність і форми прояву, а отже - сприяла підвищенню авторитету міліції в очах громадськості. Мета дослідження полягає у зясуванні кримінологічної характеристики злочинності працівників міліції у сфері службової діяльності, її детермінант, а також у розробленні наукових рекомендацій щодо профілактики цих злочинів. проаналізувати методологічні аспекти профілактики злочинів, які вчиняються працівниками міліції у сфері службової діяльності, та визначити заходи запобігання цим злочинам, сформулювати пропозиції щодо вдосконалення протидії злочинним посяганням;Перший розділ “Поняття і кримінологічна характеристика злочинів, що вчиняються працівниками міліції у сфері службової діяльності”, який включає три підрозділи, присвячено ключовим питанням, що характеризують зміст поняття службової злочинності співробітників міліції, основні тенденції розвитку історії законодавства щодо логіки впливу на службові злочини, які скоюють працівники міліції. “Історія службової злочинності в органах внутрішніх справ” доводиться, що злочинність у сфері службової діяльності виникає разом із формуванням механізмів державного управління, утворенням і відчуженням категорії осіб, уповноважених виступати від імені держави. Критично оцінюючи цю ситуацію, спираючись на аналіз основних підходів до кримінально-правової оцінки злочинів у сфері службової діяльності працівників міліції, автор обґрунтовує визначення службової злочинності співробітників міліції як сукупності злочинів, що вчиняються посадовими особами міліції з використанням наданих їм законом прав і повноважень на шкоду інтересам служби, або як невиконання чи неналежне виконання ними своїх посадових обовязків, що мають місце за певний проміжок часу в системі органів Міністерства внутрішніх справ України в цілому або в окремих її підрозділах. Аналіз емпіричних даних, одержаних у ході проведених дисертантом соціологічних опитувань 167 практичних працівників міліції та 228 громадян щодо поширеності злочинних проявів серед працівників міліції, дозволив констатувати наявність таких тенденцій: негативне ставлення населення до працівників міліції; певна упередженість пересічного громадянина щодо діяльності органів міліції в основному ґрунтується на негативній інформації побутового походження; ступінь латентності злочинів у сфері службової діяльності тим вищий, чим вища службова ланка управління; найвищий рівень латентності має хабарництво, друге місце посідають випадки перевищення посадових повноважень, на третьому місці - зловживання владою або службовим становищем. Другий розділ “Специфіка детермінант службових злочинів працівників міліції”, що включає два підрозділи, присвячено зясуванню методологічних і концептуальних засад щодо специфіки механізму дії причинного комплексу злочинів у сфері службової діяльності, запропоновано нову класифікацію причин та формування мотивів злочинної поведінки посадових осіб міліції.Важливість дисертаційної роботи полягає в тому, що зроблено спробу здійснити комплексний аналіз сучасного рівня, структури та динаміки злочинності у сфері службової діяльності працівників міліції, а також запропоновано низку нових концептуальних пропозицій щодо вдосконалення профілактичної роботи. Дослідження теоретичних та практичних проблем запобігання злочинам у сфері службової діяльності працівників міліції дає підстави для наступних висновків: 1. Специфічною ознакою злочинних посягань співробітників міліції у сфері службової діяльності є те, що ці злочини вчиняються як би зсередини системи органів внутрішніх справ тими, хто наділений повноваженнями щодо виявлення, відвернення, припинення та розкриття злочинів, однак використовує ці повноваження у своїх корисливих інтересах. Співробітником міліції може бути визнана особа, яка на добровільній основі після досягнення встановленого законом віку прийнята на службу в міліцію, прийняла Присягу, призначена на певну посаду із присвоєнням спеціального звання і допущена до виконання обовязків, покладених законом на міліцію. Аналіз латентності злочинів у сфері службової діяльності міліції вказує на те, що реальний рівень цієї злочинності залишається ще надто високим і перевищує офіційно визнаний у 10-12 разів.

2. Основний зміст роботи

У висновках викладено головні положення, які є результатом проведеного дослідження й мають наукове та практичне значення. Важливість дисертаційної роботи полягає в тому, що зроблено спробу здійснити комплексний аналіз сучасного рівня, структури та динаміки злочинності у сфері службової діяльності працівників міліції, а також запропоновано низку нових концептуальних пропозицій щодо вдосконалення профілактичної роботи.

Дослідження теоретичних та практичних проблем запобігання злочинам у сфері службової діяльності працівників міліції дає підстави для наступних висновків: 1. Службова злочинність працівників міліції є однією з гострих проблем функціонування української держави й розвитку нашого суспільства на новітньому етапі. Як явище службова злочинність негативно впливає на різні сторони суспільного життя (економіку, політику, управління, соціальну й правову сфери, громадську свідомість), створює сприятливі умови для розвитку організованої злочинності.

2. Історичні корені самого поняття посадових злочинів виникають разом з появою держави. Саме тоді, коли починають формуватися державні органи та утворюватися категорія осіб, уповноважених виступати від імені й за дорученням її правителів. Службова злочинність стає обєктивним явищем в умовах відсутності дієвого контролю, коли основні прибутки забезпечуються не грошовим утриманням, а посадою, за кричущої неосвіченості та безправності основної маси населення країни.

3. Перші роки становлення радянської влади показали, що відчутні результати боротьби за покращання діяльності апарату міліції не в останню чергу було повязане з поліпшенням матеріального забезпечення, проведенням політико-виховної роботи з особовим складом, розвитком кримінального права та підвищенням його ролі в регулюванні службових відносин.

4. Специфічною ознакою злочинних посягань співробітників міліції у сфері службової діяльності є те, що ці злочини вчиняються як би зсередини системи органів внутрішніх справ тими, хто наділений повноваженнями щодо виявлення, відвернення, припинення та розкриття злочинів, однак використовує ці повноваження у своїх корисливих інтересах.

5. Певні ознаки правового статусу співробітника міліції дозволяють вирізнити його серед інших категорій посадових осіб. Співробітником міліції може бути визнана особа, яка на добровільній основі після досягнення встановленого законом віку прийнята на службу в міліцію, прийняла Присягу, призначена на певну посаду із присвоєнням спеціального звання і допущена до виконання обовязків, покладених законом на міліцію.

6. Міністерство внутрішніх справ України постійно веде пошук шляхів оздоровлення соціально-психологічної атмосфери, зосереджуючи основну увагу на посиленні роботи з виконання вимог законодавчих актів, а також відомчих наказів, спрямованих на зміцнення правопорядку, запобігання надзвичайним подіям та злочинам серед особового складу. Реалізація цього стратегічного напрямку дозволила не тільки зупинити зростання порушень законності серед особового складу, а й започаткувати низку позитивних тенденцій до оздоровлення морально-психологічного клімату в міліцейських колективах.

7. Статистичний портрет посадового злочинця в підрозділах міліції визначали в основному три злочини: перевищення влади або службового становища, зловживання владою або службовим становищем та хабарництво, на частку яких сукупно припадало 93 відсотки від усіх посадових злочинів.

8. Аналіз латентності злочинів у сфері службової діяльності міліції вказує на те, що реальний рівень цієї злочинності залишається ще надто високим і перевищує офіційно визнаний у 10-12 разів. За результатами одержаних даних найбільш прихованим є хабарництво, друге місце посідає перевищення посадових повноважень, а третє - зловживання владою або службовим становищем. Приховуванню зазначених злочинів багато в чому сприяють самі потерпілі, які не звертаються за захистом своїх прав. Мотиви цього найрізноманітніші: небажання бути втягненим у кримінальний процес, побоювання переслідування, колишня судимість, незнання своїх можливостей із захисту порушених прав тощо.

9. До основних причин, які безпосередньо детермінують злочини у сфері службової діяльності серед співробітників міліції, слід віднести: 1) криміналізацію економіки та політики; 2) організаційно-управлінські прорахунки в системі органів внутрішніх справ; 3) прогалини в правовому регулюванні суспільних відносин, яке здійснюється лише в загальному порядку.

10. В основу типологізації мотивів було покладено особливості антисоціальної спрямованості особистості злочинця та співвідношення обєктивного і субєктивного в детермінації злочинної поведінки міліціонерів. Всі мотиви злочинів зведено до чотирьох класів: 1) відомчо-корпоративних; 2) корисливо-злочинних; 3) морально-деформованих; 4) ситуативних.

11. Розглядаючи кримінологічну профілактику службових злочинів працівників міліції в методологічному аспекті як сукупність різноманітних заходів щодо виявлення, теоретичного осмислення і практичного усунення детермінант злочинів, а також повязаних з ними правопорушень некримінального характеру та інших проявів соціальної патології, особливий наголос треба зробити на тому, що профілактика злочинів повинна діяти відповідно до обєктивних реалій і не змінювати своїх функцій залежно від конюнктурних впливів чи інтересів окремих політичних сил. Вона може бути ефективною тільки в системі суспільних відносин, що розвиваються прогресивно. Саме збалансований розвиток економіки, зміцнення інститутів влади, вирішення назрілих соціальних проблем, підвищення духовного рівня громадян є головними шляхами боротьби зі злочинністю.

12. Серед всього різноманіття заходів кримінологічної профілактики першочергове місце займає розроблення економічних та організаційно-управлінських заходів щодо заохочення державою сумлінної, чесної праці як основного джерела життєвих благ разом з установленням режиму максимального протистояння одержанню прибутків протиправними способами. У цьому звязку пріоритетними в запобіганні службовим злочинам співробітників міліції мають бути заходи із покращання їх добробуту, створення сприятливих умов для відпочинку, службового зростання, реального забезпечення соціального захисту тощо.

13. Складовою частиною профілактики злочинів у сфері службової діяльності працівників міліції є заходи, спрямовані на чітке законодавче закріплення прав, обовязків, функцій та повноважень кожного працівника, а також процедур їх реалізації. Створення чіткого механізму правового захисту, під яким розуміється встановлення гарантій охорони життя, здоровя, честі, гідності, майна міліціонерів та членів їх сімей. Такий захист має здійснюватися кримінальним, адміністративним, трудовим та цивільним законодавством.

14. Найважливішим напрямком профілактики службових злочинів є кардинальний перегляд існуючої системи контролю та оцінки ефективності роботи міліції. Криміногенне значення має сам підхід до оцінки роботи міліції з використанням багатьох показників державної та відомчої статистичної звітності. Такий підхід явно неефективний, і не тільки тому, що кримінально-правова статистика ніколи не може бути точним інструментом виміру реального стану законності й неминуче призводить до помилок в оцінках і прогнозах, але, головне, тому, що рівень злочинності в суспільстві залежить від стану самого суспільства.

15. Важливим засобом профілактики злочинів у сфері службової діяльності працівників міліції є продумана виховна робота в органах внутрішніх справ, яка перш за все має бути спрямована на реалізацію ціннісно-орієнтаційних функцій, до яких відносяться формування в персоналу високої професійної свідомості, відповідального ставлення до виконання службових обовязків, підвищення рівня його загальної та професійної культури, правової вихованості, правосвідомості, поєднання високого професіоналізму з моральністю і культурою, прагнення до істини, до торжества справедливості, професійної гордості та етики.

Новаков О.С. Проблемні питання кримінологічної характеристики злочинів працівників міліції у сфері службової діяльності // Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України: Вісник ЛАВС МВС імені 10-річчя незалежності України. Спеціальний випуск: У 2-х ч. - Ч.1. - Луганськ: РВВ ЛАВС, 2002. - С.203-206.

Новаков О.С. Основні методи профілактики злочинів працівників міліції у сфері службової діяльності // Вісник ЛАВС МВС імені 10-річчя незалежності України. Випуск 4. - Луганськ: РВВ ЛАВС, 2002. - С.119-130.

Новаков О.С. Історико-соціальні витоки злочинності працівників правоохоронних органів у сфері службової діяльності // Вісник ЛАВС МВС імені 10-річчя незалежності України. Випуск 1. - Луганськ: РВВ ЛАВС, 2003. - С.91-101.

Новаков О.С. Службова злочинність серед працівників органів та підрозділів міліції // Актуальні проблеми права: теорія і практики: Збірник наукових праць. - №3. - Луганськ: Вид-во Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля, 2002. - С.232- 236.

Новаков О.С. Поняття і сутність злочинів, що скоюються у сфері службової діяльності // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Випуск 21. - Ч.1. - Харків: Вид-во “Доля”, 2003. - С.16-22.

Новаков О.С. Класифікація мотивів злочинної поведінки працівників міліції у сфері службової діяльності // Право і безпека. - 2002. - № 4. - С.192-196.