Кримінологічна характеристика особистості злочинця, винного у статевому злочині - Автореферат

Серед злочинів проти особистості статеві злочини, що посягають на статеву свободу або статеву недоторканість, а також на гідність, психічне та фізичне здоров?я людини, є найнебезпечнішими, особливо зважаючи на їхні наслідки. Особа злочинця, винного у статевому злочині, поставлена в центр нашого кримінологічного дослідження, бо саме статеві злочини найбільше залежать від «внутрішніх» причин. Особистість як предмет кримінологічного пізнання є тією необхідною ланкою в механізмі вчинення статевого злочину, яка розкриває можливості для розробки рекомендацій із запобігання. Останнім часом в Україні захищено декілька кандидатських дисертацій, де досліджені питання запобігання статевим злочинам, особистість злочинців, винних у певному виді статевого злочину або таких, що мають психічні аномалії чи девіації психосексуального розвитку. Емпіричну базу дослідження становлять: результати вивчення 247 архівних кримінальних справ (із використанням спеціальної анкети), розглянутих судами Чернігівської та Дніпропетровської областей щодо злочинів, повязаних із сексуальним насильством; узагальнені дані опитувань працівників органів внутрішніх справ (46 осіб) та засуджених за статеві злочини, що відбувають покарання у виправних колоніях Даріївській, Херсонської області і Березанській, Київської області та Прилуцькій колонії, Чернігівської області для неповнолітніх (107 осіб); статистичні відомості Державної судової адміністрації України про осіб, справи яких щодо статевих злочинів розглядались судами України в 2003 - 2008р. (5517 осіб), а також статистичні звіти МВС України за 2003 - 2008 роки, інша статистична інформація Департаменту інформаційних технологій МВС України.Пропонується статеві злочини класифікувати як: 1) зґвалтування осіб жіночої статі та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом щодо жінок, а також зґвалтування жінкою чоловіка; 2) сексуальні вбивства, в тому числі вбивства, поєднані із зґвалтуванням або вчинені з метою приховати цей злочин; 3) гомосексуальне насильство; 4) педофільні дії, в тому числі розбещення неповнолітніх та статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості. Гомосексуальне насильство має місце у формі злочинів: 1) насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом з особою тієї ж статі, до якої належить винний (мужолозтво або лесбіянство) (ст.153 КК України); 2) примушування до вступу в статевий звязок особи, що належить до однієї статі з винним (ст.154 КК України). Серед них дисертант виділяє наступні: зміщена система цінностей, що дозволяє поставити власне задоволення вище статевої свободи іншої особи; низька загальна культура, мінімальний рівень статевого виховання та педагогічна занедбаність злочинця, низька сексуальна культура; поширення цинічних поглядів на статеву свободу жінки та сексуальні відносини взагалі; занижена оцінка моральних та правових норм з боку частини населення, недостатньо суворий осуд сексуального насильства; невлаштованість родинного, особистого та сексуального життя злочинця, тяжке матеріальне становище винного; обмежена можливість самоствердження злочинця в соціально прийнятних формах через низький рівень освіти та антигромадську спрямованість неформальної групи, членом якої є злочинець; недоліки в організації боротьби із статевими злочинами органами внутрішніх справ; недостатня увага з боку держави до чинників, через вплив на які має здійснюватись запобігання статевим злочинам; надання переваги цинічним та принизливим діям з метою задоволення статевої пристрасті; формування агресивних рис під впливом алкоголю; відсутність активного опору з боку потерпілої особи; дії співучасників, що не спинили або підштовхнули до скоєння злочину; можливість уникнути відповідальності в розрахунку на неповідомлення потерпілими про злочин, іноді відчуття повної безкарності злочинних сексуальних дій. Взаємодія в чотирьох зазначених напрямках відбувається в наступний спосіб: 1) психологічні та морально-психологічні особливості конкретної особи можуть виступати так званими «внутрішніми» причинами злочинних сексуальних дій; 2) конкретна життєва ситуація безпосередньо взаємодіє з особистістю злочинця та впливає на прийняття ним рішення вчинити злочин; 3) умови формування особистості злочинця впливають на появу якостей та характерних рис, які, у свою чергу, можуть надати особі властивість суспільної небезпечності; 4) конкретні умови в механізмі сексуального насильства здійснюють вплив на поведінку особи злочинця та жертви злочину, а іноді обумовлюють характер насильства, що застосовується злочинцем. Так, у більшості випадків між жертвою і злочинцем мало місце нетривале знайомство (36-38%), в 32-34% випадків жертва не була знайома із злочинцем, а в 24-28% злочинця і потерпілу повязували близькі стосунки.У висновках дисертації викладено найбільш важливі наукові та практичні здобутки; основні теоретичні положення і рекомендації, що випливають із результатів дослідження; сформульовано конкретні пропозиції щодо кримінологічної характеристики о

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ