Механізм індивідуальної злочинної поведінки при вчиненні шахрайства. Кримінально-правова та кримінологічна характеристика шахрайства. Причини конкретних шахрайських посягань. Теорія і практика попередження злочинності, методи та засоби її профілактики.
Серед останніх же спостерігається стійке абсолютне і відносне зростання злочинів проти власності, а серед них - злочинів проти приватної власності громадян. Незважаючи на те, що домінуюче становище серед злочинів проти приватної власності громадян займають крадіжки, в останні роки зріс і рівень грабежів, розбоїв, шахрайств. Шахрайство ж через незначну питому вагу в структурі зареєстрованої злочинності не було предметом самостійних кримінологічних досліджень в Україні. Предметом дослідження були обрані: кримінально-правова і кримінологічна характеристики шахрайства; фактори, причини й умови, що детермінують шахрайство; механізм злочинної поведінки при шахрайстві, заходи правового і соціального контролю по попередженню даних злочинів. Правову основу дослідження складають Конституція України, закони України, чинне кримінальне законодавство України, Російської Федерації та інших держав у порівняльному аспекті, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств, постанови Пленуму Верховного Суду України.Перший підрозділ "Історія боротьби з шахрайством" присвячено історичному огляду розвитку поняття "шахрайство" та боротьби з ним за відомими памятниками права та працями видатних вчених минулого (М.Д. Їх аналіз показує, що шахрайство розглядалося як вид татьби (злодійства), подібне з грабежем та крадіжкою, і перелік таких діянь був достатньо великим. З огляду на історію розвитку цього поняття, теорію і практику застосування норм про шахрайство, структуру чинного КК і проекту нового КК України, автор дійшов висновку, що доцільно було б у новому КК залишити одну норму, що встановлює кримінальну відповідальність за шахрайство (аналогічно ст.174 проекту). Серед обставин, що сприяють зростанню латентності шахрайства, виділяються три основних: а) небажання громадян звертатися до правоохоронних органів з заявою про вчинення у відношенні них шахрайства; б) недооцінка правоохоронними органами суспільної небезпеки цього посягання, у тому числі тих його видів, що вчиняються професійними шахраями; в) недоліки статистичного обліку шахрайства. У третьому підрозділі "Умови конкретних шахрайських посягань" досліджуються і конкретизуються основні умови, що сприяють шахрайству: неупорядкованність деяких нових суспільних відносин, особливо у сфері підприємництва; неефективність чинного кримінального законодавства у питаннях боротьби з професійною злочинністю; зниження ролі громадськості у боротьбі зі злочинністю; відставання форм і методів роботи правоохоронних органів від якісних змін злочинності, в тому числі і професійної; недооцінка правоохоронними органами суспільної небезпеки сучасного шахрайства; відсутність банку даних на професійних злочинців, у тому числі і на професійних шахраїв; віктимна поведінка потерпілих; відсутність методик розслідування нових видів шахрайства; недоліки і прорахунки в роботі виправно-трудових установ; наявність кримінальних традицій і звичаїв (так званої "кримінальної субкультури"); недоліки архітектурної забудови сучасних міст та деякі інші.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
