Кримінально-процесуальні строки при застосуванні заходів процесуального примусу - Автореферат

Наявність проблеми врегулювання кримінально-процесуальних строків при застосуванні заходів процесуального примусу вимагає наукового узагальнення практики застосування чинного кримінально-процесуального законодавства України, зясування можливостей підвищення їх ефективності. У той же час такі обставини як нечіткість та недостатність врегулювання тривалості кримінально-процесуальних строків при застосуванні заходів процесуального примусу в законодавстві України, спричинює створення труднощів у процесі кримінально-процесуальної діяльності, порушення прав, свобод та законних інтересів особи, та зумовлює необхідність подальшого спеціального теоретичного і практичного наукового дослідження даної проблеми. Вибір теми дисертації визначений низкою обставин, серед яких доцільно зазначити важливу роль кримінально-процесуальних строків при застосуванні заходів процесуального примусу і, - насамперед у забезпеченні прав та законних інтересів осіб, які залучаються до сфери кримінально-процесуальної діяльності, а також повязаний із необхідністю узагальнення сучасних знань про строки у кримінальному процесі, визначенням основних напрямків удосконалення кримінально-процесуального законодавства в частині встановлення оптимальних строків при реалізації заходів процесуального примусу. Дослідження проведене згідно тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2002-2009 роки, затверджена наказами МВС України "Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів в практичну діяльність органів внутрішніх справ України" від 30 червня 2002 року № 635 та "Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років" від 05 липня 2004 року № 755. Обєктом дослідження є комплекс правовідносин, які виникають між субєктами кримінально-процесуальної діяльності у процесі реалізації правових норм, що регламентують строки при застосуванні заходів процесуального примусу в кримінальному судочинстві України. процесуальний примус кримінальне судочинствоУ підрозділі 1.1 "Кримінально-процесуальні строки: поняття, значення та зміст" розкривається поняття "час" у філософському та історичному контекстах, оскільки питання про строки є, по суті, питанням про рух кримінального процесу в часі. Кримінально-процесуальні строки покликані забезпечувати досягнення завдань кримінального судочинства в кожній конкретній справі і водночас охорону прав і законних інтересів субєктів процесу, які беруть участь в кримінально-процесуальних відносинах. У підрозділі 1.2 "Строки як гарантії прав та законних інтересів учасників процесу" аналізуються погляди різних вчених щодо проблеми місця кримінально-процесуального строку в системі процесуальних гарантій. Автор підкреслює, що виконання вимог закону про дотримання кримінально-процесуальних строків виключає можливість порушення прав та законних інтересів осіб, які беруть участь у процесі. Дисертант аналізує проблему теоретичного та практичного спектру визначення моменту встановлення особи, яка скоїла злочин, обґрунтовує пропозицію про визначення моменту винесення постанови про притягнення особи як підозрюваного - моментом встановлення особи, яка скоїла злочин.Виходячи із поставлених в даному дисертаційному дослідженні завдань, ми прагнули передусім зосередити увагу на розробці науково-практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення правової регламентації кримінально-процесуальних строків при реалізації заходів процесуального примусу, що сприятиме усунення проблемних питань у практичній діяльності органів дізнання, досудового і судового слідства та підвищення ефективності кримінального судочинства. Кримінально-процесуальний строк - це, на нашу думку, різновид правових засобів, врегульований кримінально-процесуальним законом та відомчими підзаконними нормативними актами або рішенням уповноваженого органу момент або період часу, що становить гарантію реалізації права та виконання обовязку субєкта кримінально-процесуальних відносин, спрямований на забезпечення досягнення в кожній кримінальній справі завдань кримінального судочинства.

Основний зміст роботи

Виходячи із поставлених в даному дисертаційному дослідженні завдань, ми прагнули передусім зосередити увагу на розробці науково-практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення правової регламентації кримінально-процесуальних строків при реалізації заходів процесуального примусу, що сприятиме усунення проблемних питань у практичній діяльності органів дізнання, досудового і судового слідства та підвищення ефективності кримінального судочинства.

До найбільш істотних результатів дослідження, які мають теоретичне та практичне значення можна виділити наступні позиції.

1. Кримінально-процесуальні строки виступають важливим елементом кримінально-процесуальної діяльності та гарантом прав та законних інтересів особи. Кримінально-процесуальний строк - це, на нашу думку, різновид правових засобів, врегульований кримінально-процесуальним законом та відомчими підзаконними нормативними актами або рішенням уповноваженого органу момент або період часу, що становить гарантію реалізації права та виконання обовязку субєкта кримінально-процесуальних відносин, спрямований на забезпечення досягнення в кожній кримінальній справі завдань кримінального судочинства.

2. Враховуючи невиправдані затягування судових процесів у кримінальних справах, запропоновано передбачити в главі 24 КПК України окрему норму під назвою: "Строки судового розгляду" такого змісту: "Справа, в якій підсудний перебуває під вартою, повинна бути розглянута судом на протязі двох місяців з моменту призначення справи для слухання і до моменту проголошення вироку, а у особливо складних справах - із можливістю продовження головою апеляційного суду відповідною мотивованою постановою до шести місяців";

3. Розвинуто положення, що стосується коригування обчислення строків при затриманні особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, з тим, щоб передбачений Конституцією України 72-годинний строк затримання у всіх випадках відраховувався з моменту фактичного обмеження особистої свободи.

4. З метою забезпечення прав та законних інтересів особи у кримінальному судочинстві обґрунтовано пропозицію щодо доповнення ст.165-2 КПК України про негайне звільнення затриманої особи, якщо протягом 72 годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

5. Для недопущення порушення прав та законних інтересів громадян пропонується складати протокол про затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину згідно ст. ст.106, 115 КПК України негайно після фактичного затримання, а в разі необхідності встановлення особи - не пізніше трьох години з моменту фактичного затримання.

6. Акцентується увага на розроблення механізму юридичної відповідальності з відповідними санкціями за ухилення адвоката, призначеного в якості захисника та керівника адвокатського обєднання від виконання ними обовязків щодо захисту осіб за призначенням слідчого чи суду, шляхом покладання таких функцій на органи юстиції.

В роботі виявлені проблеми та недоліки правової регламентації кримінально-процесуальних строків при застосуванні заходів процесуального примусу. Автором обґрунтовуються також наступні пропозиції: змінити ст.165-2 КПК України в тому питанні, щоб слідчий без погодження із відповідним прокурором звертався відразу до суду з клопотанням про проведення обшуку, примусової виїмки із житла чи іншого володіння особи, накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів звязку; вноситься пропозиція визначити строк внесення застави на протязі 3 днів, а також пропонуються деякі зміни до ст.97 КПК України в контексті збільшення строків розгляду заяв та повідомлень про злочини.

1. Мацьків Г.Я. Виконання процесуальних строків у судовому провадженні - головне завдання кримінального судочинства з охорони прав та законних інтересів громадян // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2003. - № 4. - С.183-190.

2. Мацьків Г.Я. Проблеми обчислення та додержання строків органами дізнання // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 5. - С.147-150.

3. Мацьків Г.Я. Дотримання процесуальних строків при обранні та продовженні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту підозрюваного та обвинуваченого // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 6. - С.139-143.

4. Мацьків Г.Я. Кримінально-процесуальні строки як гарантії прав і законних інтересів учасників процесу // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 10. - С.147-150.

5. Мацьків Г.Я. Теоретичні та практичні питання обчислення процесуальних строків при застосуванні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно підозрюваного // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 4. - С.163-166.

6. Мацьків Г.Я. Строки як гарантії здійснення прокурорського нагляду за дотримання законів при реалізації заходів процесуального примусу // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 5. - С.150-153.

7. Мацьків Г.Я. Проблеми продовження строків тримання під вартою // Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства (осінні читання). Матеріали науково-практичної конференції.11 листопада. - Львів. - 2005. - С. 190-191.

8. Мацьків Г.Я. Процесуальні терміни обрання і скасування тимчасового запобіжного заходу щодо підозрюваного у вчиненні злочину // Эволюция уголовного судопроизводства на постсоветском пространстве (книга 3): Материалы международной научно-практической конференции в 3-х кн. - К.: Ун-т экономики и права "КРОК", 2006. - С.128-132.