Кримінально-процесуальні правопорушення в досудовому провадженні та відповідальність за їх вчинення - Автореферат

Досягнення даної мети нерідко повязане з перешкодами обєктивного і субєктивного характеру, до них відноситься наявність кримінально-процесуальних правопорушень, що завдають істотної шкоди правам і законним інтересам учасників кримінального судочинства. Цьому, також, сприяє відсутність в наукових джерелах комплексних досліджень щодо соціальної природи кримінально-процесуальних правопорушень, характеристики різновидів і відповідальності за їх скоєння. проаналізувати діяльність прокурора, суду (судді) та начальника слідчого відділу щодо попередження, виявлення та усунення кримінально-процесуальних правопорушень; кримінальний правопорушення досудовий розкрити особливості правової відповідальності за вчинення кримінально-процесуальних правопорушень; Для вирішення завдань за темою дослідження використовувалися: загальнонаукові методи - для визначення типових кримінально-процесуальних правопорушень; соціологічні (анкетування й інтервювання) - при вивченні і узагальненні практики органів дізнання, досудового слідства, прокурора та суду; статистичний метод - для аналізу і узагальнення емпіричної інформації, що стосується теми дослідження; метод узагальнення - щодо визначення поняття і сутності кримінально-процесуальних правопорушень; метод системного аналізу - для комплексного аналізу положень Конституції України, кримінально-процесуального законодавства України та інших держав, відомчих нормативно-правових актів правоохоронних органів, практику їх застосування, статистичні дані та відповідні наукові джерела; логіко-семантичний метод - для аналізу та поглиблення понятійного апарату; порівняльно-правовий метод - використовувався для аналізу й порівняння зарубіжного і вітчизняного кримінально-процесуального законодавства; метод моделювання - застосовувався для побудови проектів статей КПК України. 23-2 КПК України положенням проте, що суд (суддя) має право, при встановленні фактів кримінально-процесуальних правопорушень направляти матеріали прокуророві, для розслідування і притягнення винних до відповідальності. удосконалено: позицію стосовно специфіки формулювання поняття кримінально-процесуального правопорушення під яким слід розуміти винне, суспільно-небезпечне діяння, вчинене субєктом кримінально-процесуальних правовідносин, в порушення вимог КПК України, законів України, Конституції України, рішень Європейського суду з прав людини, чинних міжнародно-правових договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, що завдає шкоди правам і законним інтересам учасникам процесу і тягне за собою відповідальність за їх вчинення;Проаналізувавши дискусійні питання щодо поглядів на складові правопорушення, дисертант підтримує позиції тих вчених, які вважають, що правопорушення - це суспільно-небезпечне, протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність), яке спричинило або могло спричинити шкоду, за вчинення якого передбачається юридична відповідальність. Критично оцінюючи позиції вчених-процесуалістів дисертант доходить висновку про те, що визначення поняття кримінально-процесуального правопорушення повинно відповідати його загальнотеоретичним ознакам (суспільно-небезпечність, протиправність, винність і караність), а також піддаватися структурному аналізу та містити відповідні елементи складу правопорушення. З урахуванням висловленого, формулюється визначення поняття кримінально-процесуального правопорушення - як винне, суспільно-небезпечне діяння, вчинене субєктом кримінально-процесуальних правовідносин, в порушення вимог КПК, законів, Конституції України, рішень Європейського суду з прав людини, чинних міжнародно-правових договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, що завдають шкоди правам і законним інтересам учасників процесу та тягнуть за собою відповідальність за їх вчинення. За статистичними даними МВС України, у 2004 р. було утаємнено від обліку злочинів - 12042; у 2005 - 11517; у 2006 - 16672; у 2007 - 18752; 2) при перевірці заяв та повідомлень про злочин (незаконне проведення слідчих дій до порушення кримінальної справи; порушення строків вирішення заяв та повідомлень про злочини; порушення вимог законодавства щодо способів перевірки заяв та повідомлень про злочини); 3) при винесені постанов про порушення кримінальної справи (помилкове визначення підстав для порушення кримінальної справи; неправильна кримінально-правова кваліфікація; відсутність в постанові вказівки на приводи для порушення кримінальної справи; несвоєчасність у прийняті рішення при порушенні кримінальної справи; винесення постанови про порушення кримінальної справи неуповноваженою на те особою; початок провадження по кримінальній справі без винесення постанови про її порушення); 4) при відмові в порушенні кримінальної справи (неправильне застосування підстав; неповідомлення зацікавлених осіб про відмову в порушенні кримінальної справи та нерозяснення їм права на оскарження прийнятого рішення; невручення чи направлення копії постанови особам вказаним в ст. Їх можна класифікувати на такі, що допускаються п

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ