Кримінально-правова відповідальність за зґвалтування - Курсовая работа

Зґвалтування належить до найбільш небезпечних злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Небезпечність його визначається тим, що воно може потягнути за собою тяжкі наслідки, шкідливо впливає на психіку і здоровя потерпілої особи, нерідко призводить до розірвання шлюбу, сприяє розповсюдженню розпусти, знижує культурний рівень суспільства. Застосування цього методу як основного для дослідження особливостей кримінальної відповідальності за зґвалтування в науці кримінального права України дотепер місця не мало. Між тим, зясування спільних підходів до формулювання окремих ознак зґвалтування та деяких інших статевих злочинів і встановлення особливостей інших їх ознак за кримінальним правом окремих зарубіжних держав дозволить оцінити коректність і точність відповідних формулювань Кримінального кодексу України, а також запропонувати певні зміни та доповнення до нього. Спостерігається різноманітність позицій як серед науковців, так і у судовій практиці щодо кваліфікації цих видів (різновидів) злочинів.В цьому плані статеві злочини поділяються на: 1) статеві злочини, що посягають на статеву свободу жінки (до них треба віднести зґвалтування, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, примушування жінки до статевого звязку); 2) статеві злочини, що посягають на нормальний статевий розвиток неповнолітніх (статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, розбещення неповнолітніх); Юридичні склади всіх статевих злочинів передбачають як обовязковий елемент потерпілого, виділяючи його за певними властивостями (ознаками) - статтю, недосягненням певного віку чи стану, залежністю від субєкта злочину та іншими. Основні склади статевих злочинів, передбачених статтями 152 (зґвалтування), 153 (завдоволення статевої пристрасті неприродним способом), а також склади статевих злочинів, передбачених статтями 154 (примушення жінки до вступу в статевий звязок), 155 (статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості), 156 (розбещення неповнолітніх), сконструйовані законодавцем як формальні. У ряді випадків, зокрема при згвалтуванні неповнолітньої чи малолітньої, згвалтуванні, що спричинило особливо тяжкі наслідки, при статевих зносинах з особою, яка не досягла статевої зрілості, психічне ставлення субєкта злочину до зазначених обставин може мати елементи необережної вини, але в цілому ці злочини залишаються умисними.152: "Зґвалтування, тобто статеві зносини з застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої…та покарання, яке застосовується до злочинця: "позбавлення волі на строк від 3 до 5 років". Треба сказати, що міра покарання в три рази легша, ніж передбачена за той же злочин шість десятиліть тому - в Указі Президіуму Верховної Ради СРСР від 4 січня 1949 року "Про посилення кримінальної відповідальності за зґвалтування" передбачалося позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, а при обтяжуючих обставинах - від 15 до 20 років. В діючому Кримінальному кодексі України здійснення злочину при обтяжуючих обставинах (вчинення особою, що раніше вчинила такий злочин; групою осіб або зґвалтування неповнолітньої; особливо небезпечним рецидівістом або таке, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а так само зґвалтування малолітньої), тобто кваліфіковані види зґвалтування передбачені в ч. Бо трапляються випадки, коли особливо тяжким наслідком може стати смерть потерпілої від зґвалтування, а винна особа отримує покарання в десять років позбавлення волі i, вийшовши з колонії у віці тридцяти-сорока років ще більш закоренілою злодюгою, має попереду ціле життя. 152 ККУ не міститься безпосередньої вказівки на стать потерпілої особи, однак, як це випливає з вжитих у статті термінів ("потерпілої", "неповнолітньої", "малолітньої"), потерпілою від зґвалтування може бути лише особа жіночої статі.152 мова йде про зґвалтування, субєктом якого є особа, що раніше вчинила такий злочин. Зґвалтування визнається повторним, коли воно за відсутності інших кваліфікуючих ознак було вчинене особою, яка раніше скоїла такий злочин, незалежно від того, чи була вона засуджена за раніше вчинене зґвалтування і чи була вона виконавцем або іншим співучасником цих злочинів. Зґвалтування не може кваліфікуватись як повторне, якщо судимість за раніше вчинений такий злочин знята чи погашена у встановленому законом порядку або на момент вчинення нового злочину минули строки давності притягнення до відповідальності за раніше вчинений злочин, а також у випадках, коли винна особа хоча раніше і вчинила діяння, що містять ознаки злочину, передбаченого ст. Такий підхід поділяє, по суті, і Пленум Верховного Суду України, який зазначив: "Якщо винний, без значної перерви в часі, діючи з єдиним умислом, вчинив два або більше статеві акти з однією і тією ж потерпілою, то його дії не можуть розглядатись як зґвалтування, вчинене повторно." По-перше, у виконанні обєктивної сторони зґвалтування беруть безпосередню участь дві або більше ос

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ І. Загальна характеристика статевих злочинів та їх законодавче регулювання в зарубіжних країнах

РОЗДІЛ ІІ. Зґвалтування як найбільш тяжке посягання на статеву недоторканність особи

2.1 Обєкт складу злочину "Згвалтування"

2.2 Обєктивна сторона складу злочину "Згвалтування"

2.3 Субєктивна сторона складу злочину "Згвалтування"

2.4 Субєкт складу злочину "Згвалтування"

РОЗДІЛ ІІІ. Кваліфіковані види зґвалтування

Висновки

Перелік літератури та інших інформаційних джерел