Життя як одне з основних та невід’ємних прав людини. Злочини проти життя людини: загальна характеристика та види. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочинів проти життя. Досвід кримінально-правового регулювання позбавлення людини життя за її згодою.
Відповідно до статей 3, 27 Конституції України людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невідємне (абсолютне) право на життя. Ці положення Конституції України відповідають загальновизнаним принципам міжнародного права, які сформульовані у Загальній Декларації прав людини, Європейській Конвенції з прав людини, Міжнародному Пакті про громадянські та політичні права і закріплюють пріоритет загальнолюдських цінностей та положення про заборону свавільного позбавлення життя. Без нього всі інші блага, права та свободи практично втрачають для людини свій сенс, адже із втратою життя людина перестає існувати, і ніщо, ніякі матеріальні блага, ніякі права і свободи вже не мають для неї жодного значення, стають просто непотрібними. Саме тому серед протиправних, перш за все злочинних, посягань на життя і здоровя особи, особливу небезпеку становлять ті, єдиним чи основним безпосереднім обєктом є життя людини, а саме - вбивство.Взагалі зміст права на життя складають: право народитися; право вимагати від інших субєктів правовідносин політичних, економічних та інших гарантій повноцінного права на життя; право на відсутність у законодавстві будь-яких підстав для позбавлення людини життя; Вбивство спрадавна вважалося злочином проти людини і засуджувалося як мораллю, так і системою норм і правил, що мають силу закону. Закон рівною мірою охороняє життя будь-якої людини, незалежно від її життєздатності (хворої, божевільної, такої, що перебуває в безнадійному стані внаслідок травми, хвороби тощо), моральних якостей, віку (немовляти, похилого віку), службового становища тощо.Визначення початкового моменту життя належить до одного з найбільш дискусійних питань в теорії кримінального права. 1.2 Інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості встановлено, що живонародженість - це “вигнання або вилучення з організму матері плода, який після вигнання/вилучення (незалежно від тривалості вагітності, від того, чи перерізана пуповина і чи відшарувалась плацента) дихає або має будь-які інші ознаки життя, такі як серцебиття, пульсація пуповини, певні рухи скелетних мязів” [28]. При цьому одна група науковців вважає, що життя людини повинається з того моменту, коли дитина здатна до самостійного існування, повністю відокремлена від тіла матері та зробила перший подих (Б.В. Такий підхід узгоджується з положеннями вітчизняної медичної науки, в якій тривалий час початком життя людини визнавався момент, коли новонароджений починав дихати. Інші вчені стверджують, що момент початку життя людини повязаний з таким етапом фізіологічних пологів, коли лише частина дитини зявилася з утроби матері (В.С.Цей акт поведінки завжди відбувається відповідним способом і завжди спричиняє певні суспільно небезпечні наслідки, бо в результаті його вчинення завдається істотна шкода суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом (наприклад, вбивство своїм наслідком має смерть людини - статті 115 - 119 КК України). Причому діяння (дія чи бездіяльність) перебуває у причинному звязку із суспільно небезпечними наслідками. Обєктивні ознаки, які притаманні всім злочинам, вивчаються Загальною частиною кримінального права, а індивідуальні ознаки конкретних злочинів, наприклад, вбивства, шахрайства, хуліганства - Особливою частиною. Викладене дозволяє зробити висновок, що обєктивна сторона злочину - це зовнішня сторона (зовнішнє вираження) злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним звязком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину. З обєктивної сторони всі злочини проти життя є злочини з матеріальними складами, оскільки вважаються закінченими з моменту настання суспільне небезпечного наслідку - смерті людини, а при доведенні до самогубства (ст.Схематично цей процес виглядає так: залежно від тієї чи іншої потреби людини в неї виникає і фактор поведінки - мотив; характер і зміст мотиву породжують мету; мета веде до формування волі людини; воля виявляється у конкретному діянні. Це дає людині змогу сприймати і розуміти зовнішній світ, особисті блага та поведінку інших людей, діяльність колективу, суспільства, держави, ставити мету, формувати свою волю і діяти відповідним чином. Прямий умисел - це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання Непрямий умисел характеризується тим, що особа, яка скоїла злочин, усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння або бездіяльності, передбачала його суспільно-небезпечні наслідки та свідомо допускала можливість їх настання та байдуже ставиться до них [20]. При злочинній необережності характер нанесеної шкоди визначається не стільки ступенем моральної зіпсован
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Злочини проти життя людини: загальна характеристика та види
Розділ 2. Обєктивні та субєктивні ознаки злочинів проти життя
2.1 Життя як обєкт злочину, передбаченого розділом ІІ Особливої частини КК
2.2 Обєктивні ознаки злочинів проти життя
2.3 Ознаки субєктивної сторони злочинів проти життя
2.4 Субєкт злочинів проти життя
Розділ 3. Зарубіжний досвід кримінально-правового регулювання позбавлення людини життя за її згодою
Висновки
Список використаних джерел
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
