Кримінально-правова охорона представників влади і громадськості, які охороняють правопорядок - Автореферат

У доктрині кримінального права завжди приділялась значна увага проблемам кримінально-правової охорони представників влади і громадськості, які підтримують правопорядок. Вищезазначене зумовлює необхідність проведення комплексного дослідження обєктивних та субєктивних ознак складів злочинів, що передбачають посягання на представників влади і громадськості, які охороняють правопорядок, спірних питань кваліфікації цих посягань та змісту санкцій відповідних кримінально-правових норм. Виходячи із сутності зазначених проблем, метою дисертаційного дослідження є здійснення комплексного наукового аналізу кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за посягання на представників влади і громадськості, які охороняють правопорядок. Для досягнення даної мети дисертантом визначені такі основні завдання: 1) дати загальну характеристику злочинних посягань на представників влади і громадськості, які охороняють правопорядок, і встановити зміст типової юридичної конструкції, використаної законодавцем при побудові основних складів злочинів, передбачених ст.ст. 342, 345, 348, 349, 350 КК; 3) розробити рекомендації для працівників правозастосовчих органів щодо кваліфікації злочинних посягань на осіб, вчинені у звязку з виконанням ними службових, професійних чи громадських обовязків, та їх близьких; 4) виявити позитивний досвід законотворчості окремих зарубіжних країн щодо встановлення кримінальної відповідальності за посягання на представників публічної влади; 5) провести системний аналіз санкцій в статтях 345, 347, 348, 349, 350, 352 КК і виробити практичні рекомендації для їх удосконалення; 6) внести пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства, що регламентує відповідальність за вчинення злочинних посягань на представників влади і громадськості, які охороняють правопорядок.Розділ 1 “Загальна характеристика злочинів, що посягають на представників влади і громадськості, які охороняють правопорядок” присвячений дослідженню загального змісту обєктивних і субєктивних ознак злочинів, склади яких передбачені статтями 342, 343, 345, 347, 348, 349, 350, 352 КК. “Проблеми визначення обєкту злочинів, що посягають на представників влади і громадськості, які охороняють правопорядок” визначається видовий (груповий) обєкт вказаної групи злочинів та встановлюється його співвідношення з родовим обєктом злочинів, передбачених у розділі XV Особливої частини КК. Автор вважає, що група злочинів, передбачених статтями 342, 343, 345, 347, 348, 349 КК, може виокремлюватися серед інших посягань на порядок публічного управління за двома критеріями - специфічним різновидом управлінської діяльності (діяльність по охороні правопорядку), якій завдається або може бути завдана шкода при вчиненні відповідних злочинів, та механізмом злочинного посягання (шляхом посягання на окремі блага субєктів такої діяльності). “Обєктивна сторона складів злочинів, що посягають на представників влади і громадськості, які охороняють правопорядок” розкривається зміст тих ознак обєктивної сторони складів, передбачених ст.ст. Аналізуючи зміст вини у посяганнях на представників влади і громадськості, які охороняють правопорядок, дисертант доходить висновку, що інтелектуальна складова вини включає усвідомлення винним: а) специфічних ознак потерпілого; б) фактичної сторони своєї поведінки; в) того, що ця поведінка здатна припинити або змінити службову чи громадську діяльність представника влади або громадськості, який охороняє правопорядок, або завдати шкоду особистій чи майновій безпеці цих осіб або їх близьких; г) того, що ця поведінка здійснюється у звязку з виконанням потерпілим службового або громадського обовязку.У висновках дисертації наведено основні теоретичні положення, отримані в результаті здійснення кримінально-правової характеристики обєктивних і субєктивних ознак складів злочинів, передбачених ст. З метою встановлення спеціального захисту колишніх працівників правоохоронного органу, доповнити диспозиції статей 345, 347, 348, 349 КК вказівкою на таких потерпілих. 350, 352 КК формулювання “громадянин, який виконує громадський обовязок” формулюванням “особа, яка здійснює суспільно-корисну діяльність”. 405 КК - передбачити в усіх вказаних нормах відповідальність за нанесення побоїв або вчинення інших насильницьких дій, умисне заподіяння легкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження. 350 КК різних формулювань для описання погроз завдання шкоди особистим благам потерпілого і замінити їх у вказаних нормах формулюванням “погроза насильством”.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У висновках дисертації наведено основні теоретичні положення, отримані в результаті здійснення кримінально-правової характеристики обєктивних і субєктивних ознак складів злочинів, передбачених ст. 342, 343, 345, 347-349, 350, 352 КК України, встановлення особливостей кваліфікації цих злочинів та аналізу санкцій відповідних норм. Також сформульовані конкретні рекомендації щодо вдосконалення кримінального законодавства України. Зокрема, зроблені наступні пропозиції: 1. Змінити назву розділу XV Особливої частини КК і викласти її у наступній редакції: “Злочини проти порядку публічного управління”.

2. З метою встановлення спеціального захисту колишніх працівників правоохоронного органу, доповнити диспозиції статей 345, 347, 348, 349 КК вказівкою на таких потерпілих.

3. Замінити у диспозиціях ст.ст. 350, 352 КК формулювання “громадянин, який виконує громадський обовязок” формулюванням “особа, яка здійснює суспільно-корисну діяльність”.

4. Замінити у статтях 345-349 та 352 КК формулювання “близькі родичі” на “близькі”.

5. Уніфікувати описання проявів фізичного насильства у диспозиціях ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 346, ч. 2 ст. 350, ч. 2 ст. 377, ч. 2 ст. 398 та ч. 2 ст. 405 КК - передбачити в усіх вказаних нормах відповідальність за нанесення побоїв або вчинення інших насильницьких дій, умисне заподіяння легкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження.

6. Відмовитись від використання у тексті ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 350, ч. 1 ст. 346, ч. 1 ст. 377, ч. 1 ст. 398, ч. 1 ст. 350 КК різних формулювань для описання погроз завдання шкоди особистим благам потерпілого і замінити їх у вказаних нормах формулюванням “погроза насильством”. Виключити з ч. 1 ст. 350 КК вказівку на спосіб знищення або пошкодження майна потерпілого.

7. На законодавчому рівні дати визначення поняття насильства та закріпити його поділ на фізичне та психічне. Розмістити ці визначення у спеціальному “понятійному” розділі Загальної частини КК.

8. Виключити ч. 3 ст. 342 КК.

9. Виключити у диспозиціях ст.ст. 348, 379, 400, 443 КК слова “або замах на вбивство”.

10. Передбачити відповідальність за погрозу щодо працівника правоохоронного органу в окремій статті (ст. 3451 КК). Аналогічний підхід застосувати відносно ст.ст. 350, 346, 377, 398, 405 чинного КК України.

11. Доповнити ст. 349 КК частиною другою такого змісту: “Особа не несе кримінальної відповідальності за тримання представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника у випадках, коли таке тримання здійснювалось за ініціативою останніх, які запропонували себе як заручника в обмін на звільнення інших заручників”.

12. Встановити у санкції ч. 2 ст. 345 КК мінімальну межу для обох видів покарань - обмеження волі та позбавлення волі - 3 роки.

13. Доповнити санкцію ч. 1 ст. 347 КК ще одним видом покарання - позбавленням волі на строк від 1 до 5 років.

14. Збільшити мінімальну межу позбавлення волі у санкції ст. 348 КК до 13 років .

15. Збільшити максимальну межу позбавлення волі у санкції ч. 1 ст. 350 КК до 3 років.

16. Збільшити максимальну межу позбавлення волі у санкції ч. 2 ст. 352 КК до 15 років.

17. Змінити максимальну межу позбавлення волі у санкції ч. 2 ст. 377 КК з 6 на 5 років.

1. Давидович І., Кривобок Ю. Окремі питання кваліфікації посягань на працівників правоохоронних органів у звязку з виконанням ними службових обовязків // Прокуратура. Людина. Держава. - 2005. - № 9. - С. 59 - 70.

2. Давидович І. Особливості конструкції обєктивної сторони злочину посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця // Вісник прокуратури. - 2007. - № 2. - С. 74 - 78.

3. Давидович І. Проблеми визначення змісту вини у злочинних посяганнях на представників влади і громадськості, які охороняють правопорядок // Юридична Україна. - 2007. - № 6. - С. 97 - 102.

4. Давидович И. Проблемы уголовно-правовой защиты судей и сотрудников правоохранительных органов // Юридическая практика. - 2000. - № 23 (129). - С. 8 - 9.

5. Давидович І. Насильство проти правоохоронців // Юридичний вісник України. № 7 (607), 17 - 23 лютого 2007 р. - С. 8 - 9.

6. Давидович І. Проблеми вдосконалення кримінально-правових норм, які передбачають відповідальність за посягання на працівників правоохоронних органів // Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення (до 5-ої річниці прийняття КК України): Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 7 - 8 квітня 2006 р. Частина 2. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006. - С. 37 - 41.

Размещено на .ru