Поняття документообігу та документа. Історія розвитку законодавства, що передбачає відповідальність за порушення у сфері документообігу. Принципи та умови криміналізації діянь у сфері документообігу. Кваліфікація злочинів у сфері документообігу.
У сучасний період становлення України як правової демократичної держави не виникає жодних сумнівів щодо підвищення ролі документообігу як необхідної умови вдосконалення та розвитку інформаційної діяльності держави, тому важливим є не тільки регулювання відносин, які виникають з приводу створення та обігу документів у суспільстві, а й їх кримінально-правова охорона. Суспільно небезпечне посягання на документообіг руйнує вказані суспільні відносини, що призводить до недотримання порядку управління в державі, створення економічної небезпеки, порушення основних прав, свобод та інтересів громадян України тощо. Це, у свою чергу, вимагає під час дослідження цих проблем більш детального аналізу соціальної зумовленості криміналізації діянь, що посягають на документообіг, та обґрунтування відповідних змін до чинного кримінального законодавства. У Кримінальному кодексі України (далі - КК) наведено цілий ряд норм, які передбачають кримінальну відповідальність за злочини, предметом чи засобом вчинення яких є документ, проте багато питань, які стосуються загального поняття кримінально-правової охорони документів, їх різновидів, критеріїв класифікації, є недостатньо теоретично розробленими та дискусійними. У різні часи в юридичній науці питання кримінально-правової охорони документів, а разом з ними і документообігу, набули відповідного розвитку і певного дослідження.Під офіційним документом слід розуміти документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, що породили чи здатні породити наслідки правового характеру, а також може бути використаний як доказ у правозастосовчій діяльності, складається з дотриманням визначених законом форм, видається чи посвідчується повноважними (компетентними) особами органів державної влади та містить передбачені законом реквізити. «Кримінально-правова охорона документообігу за законодавством зарубіжних країн» приділено увагу аналізові зарубіжного законодавства, що передбачає відповідальність за злочини у сфері документообігу в таких країнах, як Австралійський Союз, Азербайджанська республіка, Естонська республіка, Китайська Народна Республіка, Королівство Данія, Королівство Іспанія, Королівство Нідерландів, Королівство Швеція, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Республіка Грузія, Республіка Білорусь, Республіка Болгарія, Республіка Казахстан, Республіка Узбекистан, Республіка Польща, Республіка Таджикистан, Російська Федерація, Федеративна Республіка Німеччина, Французька Республіка, Швейцарська Конфедерація, Японія. На основі порівняльного аналізу кримінальних законів названих країн було зроблено висновок, що в них, враховуючи суспільну небезпеку діянь, які посягають на документообіг, приділяють суттєву увагу захисту від злочинних посягань як самого документа, так і порядку його використання, тобто документообігу. Зокрема, було виявлено таке: кримінально правові системи пострадянського простору схожі між собою, але кожна з них має свої особливості; у кримінальному законодавстві багатьох європейських країн групування таких злочинів здійснено не тільки за обєктом кримінально-правової охорони, а й за предметом суспільно небезпечного впливу злочинця; у більшості кримінальних законів європейських країн наявні окремі глави або розділи, які містять у собі кримінально-правові норми про відповідальність за різні протиправні діяння з документами. Спираючись на той факт, справжній документ чи ні, запропонована така класифікація злочинів, що посягають на документообіг: злочини, які стосуються дійсних документів (злочини, предметом яких є дійсні документи; діяння, які визнаються злочинними у разі їх вчинення без необхідних документів; застосування дійсних документів для вчинення злочинних діянь); злочини, що повязані з підробленням документів (злочини, що виразилися в підробленні документів; злочини, які вчинені з підробленими документами).Під офіційним документом слід розуміти документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, що породили чи здатні породити наслідки правового характеру, а також може бути використаний як доказ у правозастосовчій діяльності, складається з дотриманням визначених законом форм, видається чи посвідчується повноважними (компетентними) особами органів державної влади та містить передбачені законом реквізити. Усі документи, що виконані в офіційно-діловому стилі та застосовуються підприємствами, організаціями й установами в їх діяльності, можна класифікувати за такими основними ознаками, а саме: за способом фіксації інформації; за призначенням; за застосуванням (найменуванням); за формою; за рівнем складності; за місцем складання; за термінами виконання; за походженням; за рівнем гласності; за юридичною чинністю; за стадіями створення; за терміном збереження; за родом діяльності. Історико-юридичний аналіз норм про кримінально-правову охорону документообігу у вітчизняному кримінальному праві дав змог
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
