Історичні аспекти розвитку кримінального законодавства щодо відповідальності за злочини у сфері віросповідання. Поняття та види злочинів у сфері віросповідання, їх кримінально-правова характеристика та особливості, напрямки вивчення та значення.
При низкой оригинальности работы "Кримінально-правова характеристика злочинів у сфері віросповідання", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
У Конституції України закріплено право на свободу світогляду і віросповідання, яке включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність» [1]. Виходячи з зазначеного конституційного положення з нашої точки зору злочинами у сфері віросповідання можна вважати суспільно небезпечні винні діяння, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, які вчинені субєктом злочину з прямим або непрямим умислом і прямо чи опосередковано посягають на свободу обирати, сповідувати будь-яку релігію, безперешкодно відправляти одноосібно чи колективно релігійні культи й ритуальні обряди та вести релігійну діяльність. 178 КК України, дійшов висновку про те, що «безпосереднім обєктом злочину є конституційне право людини на свободу віросповідання, яке у даному випадку включає свободу сповідувати будь-яку релігію, безперешкодно відправляти одноособово чи колегіально релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність, у т.ч. з використанням релігійних споруд чи культових будинків» [22, с. 4 розяснення Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» [8]) під культовими будинками та релігійними спорудами слід розуміти будь-які будинки і споруди, спеціально призначені для задоволення релігійних потреб громадян» [35, с.З історико-правового огляду норм про відповідальність за порушення прав людини у сфері віросповідання в кримінальному законодавстві України та з аналізу історії розвитку кримінально-правового регулювання релігійної сфери українського суспільства випливає, що можна виділити, щонайменше, чотири етапи, кожен з яких характеризується своїми особливостями формування кримінально-правових норм у сфері віросповідання: 1) церковно-державний дуалізм, що означає рівноправя церкви і держави; 2) етап державно-церковного монізму, що означає безумовне верховенство держави над церквою; 3) період войовничого державного атеїзму, що передбачає схиляння до не сповідування жодної релігії; 4) етап відносної релігійної свободи, який означає релігійну свободу для всіх релігійних культів, що не посягають на права, свободи, інтереси громадян, і заборону тих релігій, які проповідують шкоду життю, здоровю, честі і гідності громадян. Злочинами у сфері віросповідання можна вважати суспільно небезпечні винні діяння, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, які вчинені субєктом злочину з прямим або непрямим умислом і прямо чи опосередковано посягають на свободу обирати, сповідувати будь-яку релігію, безперешкодно відправляти одноосібно чи колективно релігійні культи й ритуальні обряди та вести релігійну діяльність. Так як злочини у сфері віросповідання знаходяться у розділі V Особливої частини КК України, то їх родовим обєктом потрібно визнати відносини з приводу забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина. Стосовно виокремлення основного безпосереднього обєкта досліджуваної категорії злочинів, то потрібно сказати, що ним виступає закріплений у Конституції України принцип рівності прав та свобод перед законом і судом та в громадянському суспільстві людини, особи і громадянина незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, місця проживання, ставлення до релігії, політичних та інших переконань а також свобода віросповідання кожної окремо взятої людини. 180 КК України), юридична особа, яка представляє інтереси групи віруючих, з другого боку - фізична особа, яка порушує відносини з приводу свободи віросповідання; предмет суспільних відносин - встановлений у Конституції України принцип рівності та право на свободу віросповідання; соціальний звязок полягає у праві одних фізичних осіб-учасників (субєктів) суспільних відносин на вільне сповідування релігії чи не сповідування такої і в обовязку інших фізичних осіб цьому не перешкоджати.
Вывод
На основі проведеного комплексного й системного дослідження сучасного кримінального законодавства стосовно охорони прав людини у сфері віросповідання в Україні, сформульовано висновки, зокрема: 1. З історико-правового огляду норм про відповідальність за порушення прав людини у сфері віросповідання в кримінальному законодавстві України та з аналізу історії розвитку кримінально-правового регулювання релігійної сфери українського суспільства випливає, що можна виділити, щонайменше, чотири етапи, кожен з яких характеризується своїми особливостями формування кримінально-правових норм у сфері віросповідання: 1) церковно-державний дуалізм, що означає рівноправя церкви і держави; 2) етап державно-церковного монізму, що означає безумовне верховенство держави над церквою; 3) період войовничого державного атеїзму, що передбачає схиляння до не сповідування жодної релігії; 4) етап відносної релігійної свободи, який означає релігійну свободу для всіх релігійних культів, що не посягають на права, свободи, інтереси громадян, і заборону тих релігій, які проповідують шкоду життю, здоровю, честі і гідності громадян.
2. Злочинами у сфері віросповідання можна вважати суспільно небезпечні винні діяння, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, які вчинені субєктом злочину з прямим або непрямим умислом і прямо чи опосередковано посягають на свободу обирати, сповідувати будь-яку релігію, безперешкодно відправляти одноосібно чи колективно релігійні культи й ритуальні обряди та вести релігійну діяльність.
3. Зі всіх злочинів можна виділити всього пять, які можна віднести до таких, що посягають на відносини в сфері віросповідання (ст. 161 КК України «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань», ст. 178 КК України «Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків», ст. 179 КК України «Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь», ст. 180 КК України «Перешкоджання здійсненню релігійного обряду», ст. 181 КК України «Посягання на здоровя людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів»). Проте незважаючи на незначну кількість складів злочинів в яких передбачено кримінальну відповідальність у сфері віросповідання, в КК України міститься п. 3 ч. 1 ст. 67 в якому як обтяжуючу обставину зазначено - вчинення злочину на ґрунті релігійної ворожнечі або розбрату. За наявності такої обставини будь-які злочини проти життя, здоровя, власності, громадського порядку, громадської безпеки і т. п. можуть перетворюватися в розряд злочинів у сфері релігії.
4. Так як злочини у сфері віросповідання знаходяться у розділі V Особливої частини КК України, то їх родовим обєктом потрібно визнати відносини з приводу забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина. Видовим обєктом даних злочинів потрібно визнати релігійну свободу або свободу релігійного віросповідання, які є ідентичними поняттями. Стосовно виокремлення основного безпосереднього обєкта досліджуваної категорії злочинів, то потрібно сказати, що ним виступає закріплений у Конституції України принцип рівності прав та свобод перед законом і судом та в громадянському суспільстві людини, особи і громадянина незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, місця проживання, ставлення до релігії, політичних та інших переконань а також свобода віросповідання кожної окремо взятої людини. Додатковим обєктом можуть бути відносини власності (ст. 178 КК України) або відносини, що забезпечують охорону здоровя або інших законних інтересів громадян (ч. 1 ст. 181 КК України), нормальний етичний розвиток неповнолітніх, їх здоровя і статева недоторканість (ч. 2 ст. 181 КК України).
5. Структуру суспільних відносин, які визнані обєктом досліджуваних злочинів складають: субєкти суспільних відносин - з одного боку, фізична особа, яка сповідує певну релігію чи не сповідує жодної, фізична особа-священнослужитель (ч. 2 ст. 180 КК України), юридична особа, яка представляє інтереси групи віруючих, з другого боку - фізична особа, яка порушує відносини з приводу свободи віросповідання; предмет суспільних відносин - встановлений у Конституції України принцип рівності та право на свободу віросповідання; соціальний звязок полягає у праві одних фізичних осіб-учасників (субєктів) суспільних відносин на вільне сповідування релігії чи не сповідування такої і в обовязку інших фізичних осіб цьому не перешкоджати.
В цілому зазначимо, що до злочинів у сфері віросповідання належать порушення законодавства про релігію, загальнокримінальні злочини, вчинені за релігійними мотивами або під виглядом виконання релігійних обрядів. Кримінально-правова кваліфікація таких злочинів полягає в правильному оцінюванні уповноваженими державою органами фактичних обставин вчиненого діяння та в обґрунтуванні необхідності застосування до порушників відповідної статті Кримінального кодексу України.
Перелік використаних джерел
1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - Ст. 141.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №25-26. - Ст. 131.
3. Кримінальний кодекс України від 28.12.1960 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1961. - №2. - Ст. 14.
4. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - №25. - Ст. 283.
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2002 року №137 «Про умови передачі культових будівель - визначних памяток архітектури релігійним організаціям» // [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 року №1005 «Про використання культових споруд - визначних памяток архітектури, які не підлягають передачі у постійне користування релігійним організаціям // [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
7. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 року №290-р «Щодо забезпечення поетапного повернення релігійним організаціям культових будівель, які не використовуються або використовуються не за призначенням» // [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
8. Розяснення Вищого арбітражного суду України від 29 лютого 1996 року №02-5/109 «Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» // [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
9. Алфьоров С.М. Встановлений порядок проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів як обєкт злочину / С.М. Алфьоров / Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2009. - №4. - С. 242-248.
10. Зінченко І.О. Кримінально-правова охорона виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина. Аналіз законодавства і судової практики: [монографія] / І.О. Зінченко. - Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2007. - 320 с.
11. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України / М.Й. Коржанський. - К.: Атіка, 2001. - 759 с.
12. Кримінальне право України. Особлива частина: підручник / [Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.]; за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. - [2-е вид., перероб. та доп.]. - К.: Атіка, 2008. - 712 с.
13. Кримінальне право України: Загальна частина / Ю.В. Александров, B.I. Антипов, М.В. Володько та ін.; за ред. M.I. Мельника, В.А. Клименка. - [вид. 3-тє, переробл. та доповн.]. - К.: Юридична думка, 2004. - 352 с.
16. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.]; за заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - [3-є видання]. - X.: ТОВ «Одісей», 2007. - 1184 с.
17. Кудін С.В. Кримінальне право Київської Русі та українських земель, що входили до складу Литовсько-Руської держави і Речі Посполитої / С.В. Кудін // Вісник Академії адвокатури України. - 2009. - №2. - С. 79-85.
18. Лихова С.Я. Злочини у сфері реалізації громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина (розділ V особливої частини КК України): Монографія / С.Я. Лихова. - К.: Київський Університет, 2006. - 573 с.
19. Маркін В.І. Безпосередній обєкт незаконного перешкоджання здійсненню релігійного обряду / В.І. Маркін // Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи: всеукр. наук.-практ. конф. (11 квітня 2008 р.): збірник тез доповідей. - Тернопіль, 2008. - С. 544-547.
20. Маркін В.І. Предмет складів злочинів проти свободи віросповідання / В.І. Маркін // Вісник Львівського університету. - Серія юридична. - 2008. - Вип. 47. - С. 192-201.
21. Маркін В.І. Ст. 180 «Перешкоджання здійсненню релігійного обряду» Кримінального кодексу України: недоліки та шляхи їх усунення / В.І. Маркін // Форум права. - 2011. - №2. - С. 585-589 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2011-2/11mviciu.pdf.
22. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [Бойко А.М., Брич Л.П., Грищук В.К. та ін.]; за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - 8-ме вид., перероб. і доп. - Х.: Фактор, 2011. - 1280 с.
23. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [відповід. ред. С.С. Яценко]. - 4-те вид., переробл. та доп. - К.: А.С.К., 2005. - 848 с.
24. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [П.П. Андрушко, В.Г. Гончаренко, Є. В. Фесенко]. - [2-е вид., перероб. та доп.]. - К.: Дакор, 2008. - 1428 с.
25. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: У 2 частинах. - ч. 2 / [Андрушко П.П., Арсенюк Т.М., Атаманюк О.Г. та ін.]; під заг. ред. М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка. - К.: «Форум», 2001. - 763 с.
26. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: У 2-х част. Ч. 2 / [під заг. ред. М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка]. - Київ: «Форум», 2001. - 942 с.
27. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / [А.М. Бойко, Л.П. Брич, В.К. Грищук та ін.]; за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - [4-те вид.]. - К.: Юридична думка, 2007. - 1021 с.
28. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка / С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. - М., 1993. - 873 с.
29. Островський О.С. Історичні аспекти розвитку кримінального законодавства щодо відповідальності за злочини проти права людини на свободу віросповідання / О.С. Островський // Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - №2. - С. 241-244.
30. Палій М.В. Злочинність у сфері віросповідання та боротьба з нею: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / М.В. Палій. - К., 2002. - 19 с.
31. Религиоведение: Энциклопедический словарь / Под ред. А.П. Забияко, А.Н. Красникова, Е.С. Элбакян. - М.: Академический Проект, 2006. - 1256 с.
32. Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин. - К.: Центр Розумкова, 2003. - 120 с.
33. Словник синонімів української мови: у 2-х томах. - Т. 2 / [А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та ін.]. - Київ.: Наукова думка, 2001. - 960 с.
34. Тітов М.М. Кримінальне право України: навчальний посібник [для дистанційного навчання] / М.М. Тітов, А.О. Леш. - К.: Університет «Україна», 2005. - 614 с.
35. Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий: [ответственный редактор Е.Л. Стрельцов]. - Харьков: ООО «Одиссей», 2005. - 864 с.
36. Фокин М.В. Уголовно-правовая характеристика организации религиозных объединений, посягающих наличность и права граждан: Дис…. канд. горид. наук: 12.00.08 / М.С. Фокин. - Омск, 2000. - 205 с.
37. Швидченко И.Г. Специфика соотношения уголовно-правовых и нравственно-религиозных норм / И.Г. Швидченко // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. - Дніпропетровськ, 2007. - №3. - С. 24-27.
38. Швидченко І.Г. Дотримання свободи віросповідання як складова безпеки держави / І.Г. Швидченко // Безпекотворення в Україні та Росії: питання теорії і практики та правові аспекти. Рейдерство: Зб. матеріалів наук.-практ. конф. (Київ, 20 лютого 2008 р.) / Редколегія: І.І. Тимошенко (голова) та ін. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2008. - С. 94-100.
39. Швидченко І.Г. Кримінально-правовий захист свободи віросповідання в Україні / І.Г. Швидченко // Адвокат. - К.: Прецедент, 2008. - №6. - С. 21-24.
40. Швидченко І.Г. Порівняння вад кримінально-правових і релігійних норм як двох систем правового регулювання актів поведінки людини / І.Г. Швидченко // Кримінальний процес України в контексті європейських стандартів судочинства: Матеріали наук.-практ. конф. (м. Київ, 7 грудня 2007 р.) / Ред. кол.: О.М. Джужа, М.В. Бочкарьов, С.М. Стахівський та ін. - К.: Київський нац. ун-т внутр. Справ, 2008. - С. 167-169.
41. Швидченко І.Г. Розвиток кримінального законодавства України про відповідальність за посягання на свободу віросповідання / І.Г. Швидченко // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених: Науково-практичний збірник. - Додаток до журналу «Міліція України». - К., 2008. - №7. - С. 7-10.
42. Шевченко В.М. Словник-довідник з релігієзнавства / В.М. Шевченко. - К.: Наукова думка, 2004. - 560 с.
Размещено на
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы