Кримінально-правова характеристика зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом - Автореферат

За даними МВС України у 2008 р. зґвалтувань було зареєстровано 880 (насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом - немає даних), у 2007 - 878 (651), у 2006 - 993 (767), у 2005 - 924 (658), у 2004 - 964 (699). До того ж, на фоні гуманізації кримінальної відповідальності в Україні протидія сексуальним посяганням передбачає застосування більш суворих заходів (це підтверджують положення Закону України “Про внесення змін до статей 155 та 156 Кримінального кодексу України щодо відповідальності за розбещення неповнолітніх” від 25 вересня 2008 р.). Окрім цього, проблемними у кримінально-правовому аспекті залишаються такі питання: недосконалість законодавчих конструкцій зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом; складнощі при їх кваліфікації та відмежуванні від інших злочинів; помилки при встановленні ланцюга “субєкт злочину - потерпілий від злочину”; нехтування субєктивними ознаками складів цих злочинів; неоднозначність тлумачення окремих нормативних термінів і понять; неврахування історичного та зарубіжного досвіду щодо протидії цим посяганням та чимало інших факторів (латентність таких злочинів, можливість широкого суспільного резонансу від них, специфічний порядок порушення кримінальних справ за їх вчинення тощо). У процесі дисертаційного дослідження застосовувалися різні наукові методи, зокрема: діалектичний - дозволив проаналізувати кримінальне законодавство та практику його застосування щодо відповідальності за зґвалтування та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вплинув на встановлення відповідних звязків між різними галузями законодавства та сферами суспільного життя (застосовувався у всіх розділах); історико-правовий - надав можливості зясувати генезис норм про кримінальну відповідальність за зґвалтування та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (підрозділ 1.2); порівняльно-правовий - використовувався для опанування іноземного досвіду щодо кримінально-правової протидії злочинам, повязаним із сексуальним насильством (підрозділ 1.3); системно-структурний - застосовувався при дослідженні системи злочинів, повязаних із сексуальним насильством, обєктивних і субєктивних елементів та ознак складів злочинів, передбачених ст. 152 і 153 КК України, а також їх кваліфікуючих (особливо кваліфікуючих) обставин (підрозділ 1.1, розділ 2); формально-юридичний - вплинув на доктринальне тлумачення кримінально-правових норм про зґвалтування та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (застосовувався у всіх розділах); логіко-семантичний - забезпечив дослідження та поглиблення понятійного апарату щодо теми дослідження (підрозділ 1.1, розділ 2); конкретно-соціологічний - дав змогу вивчити матеріали судової та слідчої практики, здійснити власні емпіричні дослідження в аспекті досліджуваної теми (підрозділ 1.1, розділ 2); статистичний - допоміг опрацювати дані кримінальної статистики та узагальнити правозастосовну практику щодо зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом (застосовувався в усіх розділах).Розділ 1 “Система злочинів, повязаних із сексуальним насильством, історичні та порівняльно-правові аспекти кримінальної відповідальності за зґвалтування та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом” містить три підрозділи. У підрозділі 1.1 “Поняття та система злочинів, повязаних із сексуальним насильством” розглянуто зґвалтування та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом як окремі кримінально-правові явища, визначено їх місце в системі Особливої частини КК України, а також здійснено їх юридичну характеристику. У підрозділі 1.2 “Історичний розвиток кримінальної відповідальності за зґвалтування та задоволення статевої пристрасті неприродним способом” досліджено генезис кримінальної відповідальності за ці злочини, що надало можливість встановити такі історичні етапи її регламентації: 1) становлення кримінальної відповідальності за окремі злочини, повязані із сексуальним насильством: криміналізація зґвалтування (X - XII ст.) та мужолозтва (XII - початок XVIII (1715 р.) ст.); 2) стабілізація кримінальної відповідальності за окремі злочини, повязані із сексуальним насильством (ступені суспільної небезпеки зґвалтування і мужолозтва були однаковими) (початок XVIII (1715 р.) - початок XIX (1832 р.) ст.); 3) диференціація кримінальної відповідальності за окремі злочини, повязані із сексуальним насильством (ступінь суспільної небезпеки мужолозтва знизився у порівнянні зі зґвалтуванням) (початок XIX (1832 р.) - початок XX (1917 р.) ст.); 4) розмежування кримінальної відповідальності за окремі злочини, повязані із сексуальним насильством (ступені суспільної небезпеки зґвалтування і насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом не відповідають один одному) (початок XX ст. Звернення до іноземного досвіду кримінально-правової протидії аналізованим злочинам дало підстави дисертанту: а) обґрун

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ