Кримінально-правова характеристика порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії - Автореферат

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; кожен має право на свободу світогляду і віросповідання (ст.ст. З метою надійного захисту цих прав і свобод вітчизняний законодавець встановив кримінальну відповідальність за порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії (далі - порушення рівноправності громадян) у ст. Незважаючи на те, що такого роду норма існує у вітчизняному кримінальному законодавстві нашої країни понад століття, за ознаками цього злочину у період 1991-2008 рр. в Україні було зареєстровано лише 34 злочинів (ст. Відповідні постанови Пленуму Верховного Суду України з цього приводу відсутні, а в науці кримінального права питання кримінально-правової характеристики складу цього злочину висвітлювалися у підручниках, науково-практичних коментарях й окремих працях недостатньо глибоко, особливо, враховуючи зміни та доповнення до КК України від 05.11.09. Обраний напрям дослідження ґрунтується на положеннях: Стратегії національної безпеки України (Указ Президента України від 12.02.07 №105/2007); Концепції реформування кримінальної юстиції України (Указ Президента України від 08.04.08 №311/2008); Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки (постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1767); Плану заходів МВС щодо протидії проявам расизму на період 2007-2009 років (розпорядження МВС України від 31.05.07 №1104); Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 роки (наказ МВС України від 05.07.04 №755); планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ (далі - КНУВС) на 2005-2010 рр. (розділ 3, п.104).«Історичний розвиток кримінально-правової протидії порушенню рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії» здійснено комплексне дослідження вітчизняного кримінального законодавства «по-вертикалі» (в історико-правовому аспекті), що дозволило виокремити пять етапів його генезису в аспекті відповідальності за порушення рівноправності громадян: 1) кримінальне законодавство під час перебування України в складі Австро-Угорської та Російської імперій (друга пол. «Міжнародний та іноземний досвід кримінально-правової протидії порушенню рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії», через звернення до іноземного досвіду кримінальної відповідальності за порушення рівноправності громадян встановлено таке: а) найбільш помірковано і цивілізовано кримінально-правові заборони з цього приводу встановлені в державах-репрезентантах романо-германської та англо-американської правових сімей, а найменш виважено - у країнах мусульманської правової сімї, де передусім надсуворо караються посягання на права й інтереси мусульманської громади та на релігійні догми ісламу; б) іноземний законодавець, зазвичай, розмежовує порушення рівноправності громадян, публічні заклики (агітацію та пропаганду) до ненависті чи дискримінації та геноцид, і таку диференціацію пропонується визнати позитивною; в) КК зарубіжних країн визнають обєктами порушення рівноправності громадян різні суспільні відносини (наприклад, гідність особи - КК Франції, громадський порядок - КК ФРН, права особи та демократичні права громадян - КК Китаю), а також називають цей злочин по-різному (наприклад, дискримінація - Закон Англії про расові взаємини 1976, Зведення законів США, КК Іспанії; дифамація (тяжка дифамація) - КК Швеції; поводження з людьми, яке заборонено міжнародним правом, - КК Литви), що дозволяє говорити про незбалансованість та неоднозначність дефініцій цього злочину. Поряд з цим доведено, що низка положень іноземного кримінального законодавства заслуговує (у звязку з більш досконалим, ефективним і сталим нормативним регулюванням, порівняно з положеннями КК України) на відповідне вивчення, опрацювання та вирішення питання про запровадження у вітчизняну правову систему, зокрема: слід розмежувати безпосередньо дії щодо порушення рівноправності громадян та агітацію (пропаганду), спрямовану на розпалювання расової, національної чи релігійної нетерпимості (про це свідчить досвід КК РФ, КК ФРН, КК Швейцарії, КК Голландії, КК Китаю тощо), а серед кваліфікуючих ознак останнього злочину має сенс передбачити вказівку на «використання засобів масової інформації чи компютерних мереж або електрозвязку» (про це свідчить досвід КК РФ, КК Республіки Киргизія, КК Республіки Таджикистан, КК Республіки Азербайджан); має бути уточнений момент закінчення злочину «порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ