Кримінально-правові засоби впливу на наркозалежних осіб, які вчинили злочини - Автореферат

Серед актуальних проблем, що постають перед світовим співтовариством, слід виділити проблеми наркоманії як суспільно небезпечного явища та особливо небезпечної хвороби, взаємозвязок наркоманії і злочинності, у тому числі з її організованими формами, повязані з цим питання кримінально-правових засобів впливу на наркозалежних осіб, які вчинили злочини, передбачені чинним Кримінальним кодексом України (далі - КК). Особливості субєкта злочину (наркозалежної особи) обумовили специфічний підхід до розгляду питань, повязаних із застосуванням кримінально-правових засобів впливу щодо такої особи. Враховуючи виняткові ознаки, притаманні наркозалежним особам, які вчинили злочини, в дослідженні розглядаються найчастіше застосовувані кримінально-правові засоби впливу на таких осіб: заохочувальні норми; покарання; судимість та примусове лікування. Дослідження питань застосування кримінально-правових засобів впливу на наркозалежних осіб, які вчинили злочини, як правило, здійснювалися з точки зору кримінологічних підходів щодо визначення причин та умов наркоманії і шляхів запобігання їй, кримінально-правових підходів до особливостей кваліфікації суспільно небезпечних діянь, що порушують встановлений порядок наркообігу, а також несистемним розглядом окремих кримінально-правових засобів впливу на зазначених осіб та застосування примусового лікування без акцентування уваги на механізм його реалізації. Питання кримінально-правових засобів впливу на наркозалежних осіб, які вчинили злочини, передбачають застосування низки наукових методів пізнання, серед яких: метод системного підходу надав можливість дослідити правові засоби впливу на наркозалежних осіб, які вчинили злочини (підрозділи 1.3, 2.1, 2.3, 2.4, 3.1.); метод узагальнення, за допомогою якого здійснено сходження до загальних ознак та якостей наркозалежних осіб, перехід від окремо взятої наркозалежної особи до особливостей, характерних для багатьох наркозалежних злочинців (підрозділ 1.2.); логіко-порівняльний метод дозволив проаналізувати понятійний апарат зазначеної теми (“кримінально-правові засоби впливу на наркозалежних осіб, які вчинили злочини”, “кримінальна відповідальність наркозалежних осіб”, “покарання наркозалежних осіб та його мета”, “примусове лікування наркозалежних осіб”) та обґрунтувати пропозиції щодо їх удосконалення (підрозділи 1.2, 1.3, 2.2-2.4, 3.1); функціональний метод дозволив визначити функціональне призначення покарання наркозалежних осіб та примусового лікування, що можуть бути застосовані до таких осіб для досягнення мети покарання - виправлення та ресоціалізації (підрозділи 3.2, 3.3); метод порівняльного правознавства дозволив порівняти положення КК України, що регулюють питання примусового лікування, з аналогічними положеннями КК зарубіжних країн, зіставити ці положення і встановити наявність відповідних норм у законодавствах Швеції, Швейцарії, Польщі, Білорусії, РФ та інших країн, що передбачають можливість застосування примусового лікування до наркозалежних осіб, які вчинили злочини (підрозділ 3.1); логіко-правовий метод дозволив на підставі отриманої кримінологічної інформації розробити та запропонувати шляхи вдосконалення правового регулювання примусового лікування відносно осіб, які вчинили злочини, разом з призначеним покаранням, а саме внести зміни до ст.ст.“Стан дослідження питань застосування засобів кримінально-правового впливу до наркозалежних осіб, які вчинили злочини” аналізуються наукові джерела з означеної проблематики, робиться висновок про певну недооцінку наркозалежної особи, яка вчинила злочин, як первісного компоненту в комплексному застосуванні засобів кримінально-правового впливу з метою виправлення та ресоціалізації таких осіб. На основі дослідження характеристики наркозалежних осіб, які вчинили злочини, зроблено висновок про типовість їхньої особи, найхарактернішими рисами якої є: середній вік - 28 років; неодружений; освіта - 9-10 класів; за соціальним станом - робітник чи особа без певних занять; двічі судимий; засуджений, як правило, за злочини у сфері обігу наркотиків на строк від 1 до 5 років; працездатний; в основному сумлінно ставиться до праці; пасивний до участі в громадському житті; відносно дотримання вимог режиму установи виконання покарань під час відбування покарання й у цілому характеризується позитивно, хоча в першій половині строку відбування покарання характеризується негативно. Грищуком класифікації кримінально-правових засобів впливу до системи кримінально-правових засобів впливу на наркозалежних осіб, які вчинили злочини, належать такі засоби: 1) заохочувальні норми КК; 2) покарання; 3) судимість; 4) примусові заходи лікування. Характеризуючи заохочувальні норми в кримінальному праві, можна виділити такі їхні ознаки: 1) ці норми встановлені КК України; 2) застосовуються державними органами і посадовими особами цих органів від імені і за дорученням держави або використовуються окремими громадянами (за наявності обставини, що виключають злочинність діяння); 3) адресовані особам, які вчинили злочини,

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ