Кримінально-правові проблеми визначення осудності злочинця - Автореферат

Актуальність подальшої теоретичної розробки вчення про осудність і неосудність та застосування примусових заходів медичного лікування в українській кримінально-правовій доктрині обумовлюється наступними основними факторами: - по-перше значенням осудності як основоположного принципу українського кримінального права, згідно з яким відповідальність нерозривно повязана з осудністю особи. по-третє тим, що соціальні зміни, які відбувалися в суспільстві, поставили перед юридичною наукою і практикою боротьби зі злочинністю нові питання, що повязані з осудністю й відповідальністю людей за спричинення суспільно небезпечних наслідків та застосуванням примусових заходів медичного лікування; Незважаючи на те, що ряд аспектів проблеми осудності, неосудності і обмеженої осудності питань, повязаних із застосуванням примусових заходів медичного лікування піддавалися ґрунтовному дослідженню в працях у більшості ще радянських вчених, багато питань все ще залишаються дискусійними, інші лише позначені без належного їх розвитку і дослідження, треті взагалі не отримали висвітлення, хоча постановка й обговорення різних аспектів даної проблеми обєктивно спрямоване на подальше зміцнення законності, охорону прав і свобод громадян у суспільстві. У звязку з цим найретельнішої уваги заслуговує аналіз і визначення кримінально-правових проблем осудності, що сприятиме найбільш ефективному вирішенню й обґрунтуванню питань, повязаних з осудністю особи, метою та підставами застосування до неї примусових заходів лікування у разі вчинення нею злочинних діянь. Насамперед зазначимо, що багато вчених у різний час внесли помітний внесок у розробку вчення про осудність і неосудність у кримінальному праві, а також у розвязанні проблеми примусового медичного лікування в кримінальному, кримінально-процесуальному та кримінально-виконавчому праві по різних аспектах цієї складної, багатопланової, зокрема й кримінологічного дослідження проблеми, це В.Д Адаменко, Ю.М.У підрозділі 1.1 “Кримінально-правова характеристика осудності” визначається, що теоретична і практична зацікавленість до проблеми осудності та її значимість, обумовлена перш за все тим, що вона зачіпає складну форму суспільного буття й соціальної діяльності людей, а саме їх здатність бути винними й відповідальними за свідомі цілеспрямовані вольові вчинки. Осудність як і вина обовязкова складова частина складу злочину; осудність - ознака складу злочину, що характеризує субєкт; вина - ознака складу, який характеризує субєктивну сторону. Дисертантом відзначається скалькованість формули обмеженої (зменшеної) осудності в кримінальних законах, особливо країн СНД, які визнали обмежену (зменшену) осудність, розпливчастість її визначення. Здобувач відзначає, що визначити обмежену осудність як ланку континууму осудності, неможливо, обмежена осудність не є стабільним клінічним межовим станом між осудністю та неосудністю. У підрозділі 1.3 “Питання про вчинення злочину у стані спяніння” розглядаючи питання щодо впливу алкогольного або наркотичного спяніння на психіку особи, автор звертає увагу, що спяніння може тягти неосудність але тільки в тому випадку, якщо воно характеризується певною патологічною симптоматикою.У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного національного законодавства України, КК України 1960р., проектів КК та кримінального законодавства Азербайджану, Болгарії, Голландії, Грузії, Данії, Ізраїлю, Іспанії, Казахстану, Китаю, Латвії, Німеччини, Польщі, Росії, Узбекистану, Франції і Швеції та практики його реалізації, теоретичного осмислення низки наукових праць різних галузей знань, автором сформульовані висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення законодавства стосовно інституту осудності й неосудності, а також примусових заходів медичного лікування їх підстав і мети застосування. У концентрованому вигляді основні з них такі: комплексний аналіз кримінально-правової характеристики осудності дозволив зясувати місце осудності в складі злочину, визначити поняття осудності не як антигіпотезу неосудності, а повязуючи її з виною через склад злочину, тобто субєкт і субєктивну сторону злочину, зроблено висновок про доцільність її законодавчого закріплення. з метою вдосконалення боротьби зі злочинністю, зокрема вчинення злочинів у стані спяніння щодо питання усвідомлення своїх дій і керування ними, проводиться розмежування фізіологічного спяніння, хронічного алкоголізму з патологічною симптоматикою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ