Кримінально-правові аспекти. Примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим (порівняльний аналіз законодавства України та ФРН) - Автореферат

Курс на становлення громадянського суспільства, зокрема, потребує звуження публічно-правового регулювання та послаблення втручання держави у сферу особистих прав громадян: межа правового регулювання визначається ступенем свободи суспільства, коли його кожний член має достатньо можливостей для захисту своїх прав. Також відповідно до ч.2 ст.50 КК України принцип гуманізму проявляється у тому, що держава, засуджуючи винного та застосовуючи до нього покарання, прагне виправити особу, яка вчинила злочин, повернути її до суспільства, колективу, сімї, суспільно корисної діяльності та справляти попереджувальний вплив на інших осіб. Запропоноване дисертаційне дослідження є спробою розширити межі застосування принципу гуманізму в кримінальному праві, зважаючи на один із чинників цього процесу - норму про примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим, сформульовану в дослідженні. Так, беручи за основу сутність і зміст ст.46 КК України перспективним видається розширення кола кримінально караних діянь, щодо яких за визначених умов до осіб, які вчинили злочини, застосовуватиметься звільнення від кримінальної відповідальності або покарання чи помякшення останнього. Вдосконалення змісту цієї статті призведе до прояву державою гуманізму не тільки стосовно особи злочинця, а й потерпілого: через надання останньому права особисто захищати свої інтереси, порушені злочином, досягати миру (порозуміння) з особою, яка вчинила злочин, та акцептувати відшкодування шкоди та інші корисні дії з боку цієї особи.Перший розділ "Інститут примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим у кримінальному праві та його роль як засобу виконання превентивних завдань цієї галузі права (теоретико-правові аспекти) ”має три підрозділи, в яких розкриваються положення про юридичну природу та місце інституту примирення у системі кримінального права, характеризується стаття 46 КК України, висвітлюються теоретичні розробки щодо інституту примирення, а також характеризується примирення у кримінальному праві ФРН. У першому підрозділі "Інститут примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим у кримінальному праві України та порівняльний аналіз відповідних положень кримінального права ФРН" автор зважає на те, що примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим може бути підставою не тільки для звільнення від кримінальної відповідальності, а також для звільнення від покарання та обставиною, яка помякшує покарання. Розглядаються чинні нормативні положення, які виявились передумовами появи у кримінальному праві нового інституту примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим (відшкодування шкоди як інститут цивільного права, поширений у кримінально-процесуальному та кримінальному праві, примирення як процесуальна підстава закриття деяких кримінальних справ). У другому підрозділі "Поняття "примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим” аналізуються ключові наукові поняття, які описують примирення, та визначається, що примиренням є досягнутий мир (порозуміння) між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим, тобто факт відновленого безконфліктного стану між цими особами. У третьому підрозділі "Інститут примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим як засіб виконання превентивних завдань кримінального права" визначено, що примирення задовольняє вимоги позитивної загальної превенції та позитивної спеціальної превенції, тобто є засобом виконання превентивних завдань кримінального права.

Основний зміст роботи

1. Грищук О.В. Теоретичні аспекти проблеми систематизації кримінального законодавства (порівняльно-правовий аналіз кримінального законодавства ФРН) // Зб. наук. пр. Інституту законодавства Верховної Ради України. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України. - 1999. - С. 203-211.

2. Грищук О.В. Втілення міжнародно-правового принципу гуманізації покарання у законодавство України // Зб. наук. пр. Інституту законодавства Верховної Ради України. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України. - 1998. - С.248-259.

3. Перепадя О.В. Питання свободи думки та слова в рішеннях Європейського суду з прав людини // Вісник Верховного Суду України. - 2000. - № 5. - С.61-63.

4. Перепадя О.В. Примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим як засіб виконання превентивних завдань кримінального права // Право України. - 2000. - № 10. - С.101-104.

5. Перепадя О.В. Про відшкодування судових витрат у кримінальному процесі (порівняльний аналіз законодавства України і ФРН) // Право України. - 2001. - № 1. - С.100-104.

6. Перепадя О.В. Юридичні особи як можливі субєкти примирення за ст.46 Кримінального кодексу України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 15. - К.: Ін-т держави і права ім.В.М. Корецького НАН України. - 2002. - С.476-484.

7. Fessenko J., Gristschuk E. Lo nuevo en el Codigo penal ruso // Revista de Ciencias Juridicas Universidad de Las Palmas de Gran Canaria. - 2000. - № 5. - Р.520-539.

8. Перепадя О.В. Деякі кримінально-правові аспекти захисту прав особи, яка вчинила злочин, та потерпілого // Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні: Матеріали науково-практичної конференції. - К.: Інститут адвокатури України. - 2000. - С.383-388.

9. Грищук О.В. Юридичні наслідки примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим // Державно-правова реформа в Україні: Матеріали науково-практичної конференції. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України. - 1997. - С.285-288.

10. Грищук О.В. Гуманізація сучасного кримінального права як реалізація одного з принципів міжнародного права // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково-практичної конференції. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України. - 1998. - С.375-377.

Анатоція

Перепадя О.В. Кримінально-правові аспекти примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим (порівняльний аналіз законодавства України та ФРН). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2003.

У дисертації розглянуті проблеми примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим у кримінальному праві. Досліджено нормативні, теоретичні та практичні передумови введення та розвитку інституту примирення у кримінальному праві України з урахуванням досвіду Федеративної Республіки Німеччина та Російської Федерації. Проаналізовано суть та місце інституту примирення у системі кримінального права. Дано визначення поняття "примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим”. Сформульовані ознаки, умови юридичної дійсності та кримінально-правові наслідки примирення. У порівняльному аспекті вивчено сучасну судову практику Німеччини та Росії з кримінальних справ щодо цього питання. Сформульовано конкретні пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного кримінального законодавства України, а також рекомендації стосовно практичного застосування норми про примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим.

Ключові слова: примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим, гуманізм, превенція, кримінальна відповідальність, відшкодування шкоди.

Перепадя Е.В. Уголовно-правовые аспекты примирения между лицом, которое совершило преступление, и потерпевшим (сравнительный анализ законодательства Украины и ФРГ). - Рукопись

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Институт государства и права им.В.М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2003.

В диссертации рассматриваются уголовно-правовые проблемы примирения между лицом, которое совершило преступление, и потерпевшим. Исследуются нормативные, теоретические и практические предпосылки введения и развития института примирения в уголовном праве Украины с учетом опыта Федеративной Республики Германия и Российской Федерации. Подчеркивается, что норма о примирении является фактором расширения пределов реализации принципа гуманизма в уголовном праве. Указывается, что примирение является самостоятельным институтом уголовного права, которому одновременно присущи признаки института социального. В исследовании дается доктринальное толкование нормы о примирении по Уголовному Кодексу Украины. В работе исследуются сущность института примирения и его место в системе уголовного права. Анализируются ключевые научные понятия, которые описывают процесс примирения. Определяются понятие "примирение между лицом, которое совершило преступление, и потерпевшим”, субъектный состав, а также волевой и временной аспекты примирения. Впервые дается определение условий юридической действительности примирения, т.е. условий, при которых примирение признается основанием для применения смягченных правовых последствий совершения преступления. Таковыми условиями являются: а) возмещение потерпевшему (материального, морального или физического) вреда, причиненного преступлением; б) совершение иных действий на благо потерпевшего. Подчеркивается, что возмещение ущерба является основным условием юридической действительности примирения. Обосновывается, что возмещение любого причиненного потерпевшему вреда является юридически значимым, и не имеет значения тот факт, является ли ущерб конструктивным признаком объективной стороны состава преступления. Определяется, что возмещению подлежит материальный, моральный или физический вред. Дается определение указанных видов вреда в контексте примирения между лицом, которое совершило преступление, и потерпевшим. Предлагается учитывать фактор действительности примирения как уплату в бюджет суммы в размере до 20 % возмещаемого ущерба. Рассматриваются положительный и негативный виды общей и специальной превенции, также определяются уровни общепревентивного влияния. Устанавливается, что примирение удовлетворяет требования положительной общей превенции и положительной специальной превенции. В качестве уголовно-правовых последствий примирения рекомендуется рассматривать и в судебном порядке альтернативно применять освобождение от уголовной ответственности, наказания или смягчение последнего. Применение правовых последствий примирения обусловливается степенью тяжести преступлений и их повторностью. Указывается, что примирение совершается субъектами добровольно в любое время с момента окончания совершения преступления до удаления суда в совещательную комнату для постановления приговора. В сравнительном аспекте изучается современная судебная практика расмотрения уголовных дел по вопросам примирения в Германии и России, а также анализируются перспективы развития института примирения в уголовном праве Украины. Рекомендуется приравнивать юридические лица к потерпевшим, которые по основному содержанию нормы о примирении имеют на него право. Также предлагается не ограничивать сферу применения нормы о примирении, т.е. те составы преступления, в отношении которых возможна реализация этой нормы. Рекомендуется альтернативно применять три юридических последствия примирения. В качестве выводов формулируются конкретные предложения относительно внесения изменений и дополнений в действующее уголовное законодательство Украины, а также рекомендации по практическому применению нормы о примирении между лицом, которое совершило преступление, и потерпевшим.

Ключевые слова: примирение между лицом, которое совершило преступление, и потерпевшим, гуманизм, превенция, уголовная ответственность, возмещение ущерба.

Perepadya О. Criminal legal aspects of reconciliation between the person who committed a crime and the crime victim (comparative analyses of legislation of Ukraine and German). - Manuscript

Thesis for a Candidate of Juridical Science degree in the specialization 12.00.08 - criminal law and criminology, criminal-executive law. - Koretsky Institute of State and Law of National Ukrainian Academy of Sciences, Kyiv, 2003.

The thesis is an attempt at investigating some problems of reconciliation between the person who committed a crime and the crime victim as seen by criminal law. Normative, theoretical and practical prerequisites to introducing the institute of reconciliation into the criminal law of Ukraine have been examined taking the experience of the Federal Republic of Germany and the Russian Federation as an example; the essence and the role of the institute of reconciliation in the system of criminal law have been analyzed; the notion of ‘reconciliation between the person who committed a crime and the crime victim’ has been defined. Features, conditions of juridical reality and criminal legal concequences of reconciliation have been formated. Modern judicial practices of the Federal Republic of Germany and Russia pertaining to criminal cases of this kind have been studied; some specific proposals as to changes and amendments to the current legislation of Ukraine have been formulated as well as some recommendations on practical application of the norm of reconciliation between the person who committed a crime and the crime victim.

Key words: reconciliation between the person who committed a crime and the crime victim, humanism, prevention, criminal responsibility, compensation for damages.

Размещено на .ru