Правова реконструкція становлення і розвитку кримінально-процесуального права та функціонування його суб’єктів на Гетьманщині у контексті загальних соціальних і правових процесів. Виявити причини, що обумовлювали роль і місце окремих процесуальних дій.
Історико-правове дослідження кримінального процесу в правовій системі України - Гетьманщини дозволяє виявити і систематизувати набутий досвід у реформуванні цієї галузі права, визначити його позитивні сторони та недоліки, а головне - виявити певні закономірності генезису вітчизняного кримінально-процесуального права, корисні для сучасності та майбуття. Обєктом дослідження є суспільні відносини, що регулюються нормами кримінально-процесуального права Гетьманщини, а його предметом - генезис українського кримінально-процесуального права у контексті загального державно-правового розвитку. Діалектичний метод надає можливість розглянути кримінально-процесуальне право Гетьманщини в динаміці й розвитку як результат взаємодії різних соціальних чинників, визначити його детермінованість умовами життя суспільства. За допомогою системно-функціонального методу визначено характер впливу різних факторів через структурні частини правової системи на генезис кримінально-процесуального права України - Гетьманщини. Це дає можливість провести аналіз становлення і розвитку кримінально-процесуального права України у другій половині XVII - XVIII ст. з урахуванням загальних закономірностей розвитку вітчизняної правової системи та з позицій історичного детермінізму.„Стан дослідження проблеми в історико-правовій та історичній літературі” присвячений дослідженням дореволюційних, радянських і сучасних істориків права та істориків, у яких тією чи іншою мірою підіймаються питання, повязані з розвитком кримінального процесу в правовій системі Гетьманщини. Таким чином, спеціально кримінальний процес у правовій системі Гетьманщини вітчизняною наукою історії держави і права не досліджувався. Київ) вивчалися матеріали щодо кримінально-процесуального права Гетьманщини, які зберігаються у фондах Ф.51 - Генеральна військова канцелярія, Ф.64 - Сотенні канцелярії Лівобережної України, Ф.66 - Київський гродський суд, Ф.105 - Миргородський гродський суд, Ф.270 - Чернігівський гродський суд, Ф.795 - Гадяцький гродський суд, Ф.72 - Гадяцька полкова канцелярія, Ф.220 - універсали гетьманів старшині, Ф.222 - універсали гетьмана про призначення на посади, Ф.1407 - Колекція грамот російських царів та універсалів українських гетьманів, Ф.КМФ-41 - Малороссийский приказ, хранящийся в Центральном государственном архиве древних актов России (мікрофільмокопії), Ф.2218 - Корсунська полкова канцелярія. „Джерела кримінально-процесуального права в Гетьманщині: чинники формування та загальні риси” розкрито соціально-політичні умови, які призвели до формування національної правової системи в Гетьманщині та складання в ній власних (нерідко реципованих) джерел права. “Основні принципи кримінально-процесуального права” розкриває, що кримінальний процес у Гетьманщині будувався на підставах модернізаторства, оскільки цих принципів у сучасних формулюваннях тогочасне правознавство не знало: законності (кримінальне судочинство повинно було керуватися законом або санкціонованими державою звичаями); здійснення правосуддя судами або іншими наділеними судовими функціями державними органами (виключалися самосуд або судові дії посадовців, не уповноважених на те); презумпції невинуватості (вину особи доводив тільки суд або прирівняний до нього орган); диспозитивності (провадження у кримінальній справі могло бути порушене лише за скаргою потерпілого); змагальності (проявлявся безпосередньо під час судового розгляду); забезпечення права обвинувачуваного на захист (міг вдаватися до послуг як професійного адвоката, так й іншої довіреної особи); відкритості судового процесу в кримінальних справах (могли бути присутніми усі правоздатні особи); усності судочинства (сторони зявлялися в суд особисто і усно доводили власну правоту); безпосередності (суди першої інстанції повинні були перевірити всі факти і докази по справі); формалізму (почав проявлятися на початку XVIII ст., полягав у тому, що всі кримінально-процесуальні дії повинні були здійснюватися за встановленою формою).У дисертації вперше в українській історико-правовій науці здійснено системну реконструкцію становлення та розвитку кримінально-процесуального права як складової правової системи Гетьманщини. Виходячи із змін у характері суспільно-політичних умов, у розвитку кримінально-процесуального права Гетьманщини виділено два періоди: 1) 1648-1722 рр. - кримінально-процесуальне право почало формуватися як окрема галузь власне української правової системи під впливом західноєвропейського права та правових звичаїв українського народу; 2) 1722-1786 рр. - кримінально-процесуальне право зазнає впливу державно-правової політики та законодавства Російської імперії, значно поширюються норми інквізиційного процесу. Основними критеріями відмінності тут полягали співвідношення форм процесу (у першому випадку переважав обвинувально-змагальний, у другому - інквізиційний), особливості використання джерел права (відповідно Литовські статути, гетьманські ордери та універсали, інші нормативно-правові акти українського походження, звичаєве право; ро
План
Основний зміст роботи
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
