Особливості збирання, перевірки непрямих доказів при допиті обвинувачених, відтворенні обставин події та під час проведенні експертизи. Характеристика допиту свідків, використання додаткових запитань з метою забезпечення повноти збирання непрямих доказів.
При низкой оригинальности работы "Кримінальний процес та криміналістика особливості тактики збирання та перевірки непрямих доказів при здійсненні окремих слідчих дій", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Досліджено тактичні особливості збирання та перевірки непрямих доказів при допиті свідків, обвинувачених, відтворенні обстановки та обставин події та під час проведенні експертизи; проаналізовано слідчі ситуації, які виникають при цьому; виявлено закономірності застосування тактичних прийомів у разі здійснення останніх з метою найефективнішого використання непрямих доказів при доказуванні у кримінальній справі. Тактичний аспект доказування непрямими доказами значною мірою відрізняється від процесуального, що зумовлено співвідношенням процесуальної процедури і тактичних прийомів роботи з непрямими доказами. З допомогою допиту свідків можуть бути встановлені, наприклад, деякі деталі зовнішності злочинця (якщо свідки не можуть впізнати його); побічні деталі ходу події; місцезнаходження обвинуваченого; перебування його на місці вчинення злочину чи неподалік від нього; спосіб життя чи коло знайомств обвинуваченого чи потерпілого; наявність у обвинуваченого зброї чи інших обєктів та час їхньої появи у нього; відомості, які свідчать про підготовку до вчинення злочину та спроби його приховати; відомості про минуле обвинуваченого, наявність у нього спеціальних навиків; відомості, які заповнюють прогалини у протоколах обшуку, огляду та інших слідчих дій [4, с. Передовсім потрібно зазначити, що відомості про факти, які є прямими доказами, як правило, сприймаються свідками яскравіше і гостріше, а тому й запамятовуються міцніше, ніж ті відомості про факти, які можуть стати непрямими доказами [10, с. Ця специфічна риса непрямих доказів повинна враховуватися і в іншому аспекті: свідки, які не бажають з тих чи інших причин розповідати правду про відомі їм обставини вчинення злочину, нерідко досить охоче розповідають про факти, істинне значення яких їм не відоме через необізнаність про інші, вже встановлені слідчим чи судом обставини справи.
Список литературы
1. Архів Бориславського міського суду Львівської області. - Справа № 1-58/08
2. Белкин А. Р. Теория доказывания. - М.: НОРМА, 1999. - 429 с.
3. Винберг А. И. Основные принципи советской криминалистической експертизи. - М., 1949. - 138 с.
4. Винберг А. И., Миньковский Г. М., Рахунов Р. Д. Косвенные доказательства в советском уголовном процессе. - М.: Юрид. лит., 1956. - 219 с.
5. Джангельдан Н. А. Криминалистическая експертиза на предварительном следствии: дис.... кандидата юрид. наук: 12.00.09 / Джангельдан Николай Алексеевич. - М., 1955. - 186 с.
6. Зотов Б. Л. Производство и оценка достоверности криминалистической експертизы на предварительном следствии: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.09 / Зотов Богдан Леонидович. - М., 1953. - 173 с.
7. Колдин В. Я. Основные вопросы теории и практики идентификации в советской криминалистике: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.09 / Колдин Валентин Яковлевич. - М., 1951. - 168 с.
8. Потапов С. М. Судебная фотография. Издательство АН СССР, 1936. - 135 с.
9. Чельцов М. А., Чельцова Н. В. Проведение експертизы в советском уголовном процессе. - М., 1954. - 224 с.
10. Шаламов М. П. Теория улик. - М., Госюриздат, 1960. - 183 с.
11. Шепітько В. Ю. Криміналістика. Енциклопедичний словник. - Х.: Право, 2001. - 554 с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
