Кримінальне покарання та реалізація його функцій - Автореферат

Проблеми інституту покарання в умовах, розбудови правової держави в Україні привертають до себе увагу не тільки фахівців, але й широкого загалу. І далі, відповідаючи на питання, чим є покарання, він зазначав, що «з точки зору сутності та мети кримінального права як суспільного інституту первинне місце у кримінальному праві, без сумніву, належить покаранню. Особливо це стосується ресоціалізації осіб, які відбували покарання в місцях позбавлення волі, та запобігання рецидивній злочинності. Проблеми, повязані із покаранням, протягом століть досліджувалися у філософії права, кримінальному, кримінально-виконавчому праві, кримінології, соціології, педагогіці, психології та інших науках. В різні роки оригінальні погляди на вчення про покарання, його функціонування, особливості призначення та виконання окремих видів покарань, знайшли своє відображення в працях М.М.Абрашкевича, Г.А.Теорії покарання, що вироблені в руслі цієї політичної думки, ґрунтуються на положенні, що держава зобовязана застосовувати запобіжні заходи проти злочинів, а оскільки покарання позбавляє злочинця фізичної можливості шкодити інтересам держави, залякує інших і цим знешкоджує їх готовність до вчинення нових злочинів. З точки зору існуючих доктрин (консеквенціалізм, ретрибутивізм), необхідно подивитись на покарання як на метод за допомогою якого держава має право досягти цієї мети. Базовими положеннями сучасної ретрибутивістської доктрини покарання повинні стати такі: засуджені отримують «справедливе покарання» і страждання від його застосування повинні бути пропорційні тяжкості вчинених ними злочинів; покарання полягає не лише в суворому поводженні зі злочинцем, але й включає громадський осуд та контроль суспільства за його застосуванням; покарання спонукає засудженого до каяття і примушує до правослухняної поведінки, що сприяє його воззєднанню із суспільством. Більшістю вчених констатується, що покарання є заходом примусу, оскільки кара є невідємною сутністю покарання, яка має функцію не дати можливості засудженому вчинити новий злочин, а зміст покарання полягає у позбавленні або обмеженні прав і свобод особи, засудженої за вчинення злочину (М.І. Оскільки суспільство знаходиться у пошуку нової моделі покарання, яка стане найбільш адекватною суспільній небезпечності діяння, розглядаються нові підходи до визначення понять «злочин - покарання».Вказано, що покарання, незважаючи на свою результативність, повязано з негативними наслідками та проблемами можливої криміналізації суспільства за умови ігнорування останнім соціально-відновлювальних заходів щодо осіб, які відбувають покарання. Зазначено, що соціально-відновлювальна функція повязана, насамперед, із соціальною занедбаністю особи і включає в себе виправлення, соціальну адаптацію і ресоціалізацію засуджених в ході відбування покарання та після звільнення. Особа має право на ресоціалізацію, так само як у попередні епохи стверджували, що вона має право на свободу, безпеку, право на власність, на працю тощо. «Поняття запобіжної функції покарання» розглянуто місце покарання у протидії злочинності, сучасні концепції профілактики злочинів та визначено поняття запобіжної функції покарання, як однієї з пріоритетних. Автор аналізує ситуацію, що склалася в Україні та намагається знайти шляхи протидії криміналізації суспільства, розглядаючи запобіжну функцію покарання у таких трьох напрямках: 1) запобігання вчиненню правопорушень та злочинів з боку засуджених; 2) запобігання вчиненню нових злочинів засудженими після відбування покарання 3) запобігання вчиненню злочинів іншими особами.Внесені практичні рекомендації, що випливають із результатів дослідження, зокрема, до Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», проектів Закону України «Про запобігання правопорушенням та злочинності в Україні», Закону України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк», Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», КК України, КВК України, ЦК України, ЖК України, Концепції Державної цільової програми реформування Державної кримінально-виконавчої служби на період до 2017 року, Концепції законодавчого врегулювання програм відновного правосуддя (медіації) в кримінальному судочинстві України, Концепції створення та розвитку соціальної пробації на 2008 - 2018 рр. та низки нормативно-правових актів Державного департаменту України з питань виконання покарань. Позбавлені волі на певний строк відбувають покарання у пенітенціарних установах: - мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами тримання - засуджені вперше до позбавлення волі на певний строк за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також особи, переведені з установ мінімального рівня безпеки з загальними умовами тримання і установ середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому цим та Кримінально-виконавчим кодексом України; середнього рівня безпеки - чоловіки, які вперше засуджені до позбавлення волі

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ