Кримінальна відповідальність - Курсовая работа

Оскільки субєкт злочину - це особа, що досягла віку, з якого наступає кримінальна відповідальність, то в теоретичному і практичному планах працівникам правоохоронних органів слід вирішувати такі моменти, які мають значення по справі: - вік вчинення злочину необхідно звязувати з часом скоєння злочину; Предметом дослідження є законодавство України і норми міжнародного права в частині регулювання кримінальної відповідальності субєктів вчинення злочинів; вітчизняне і радянське адміністративне, і кримінальне законодавство; теоретичні розробки українських і зарубіжних вчених по проблемах призначення покарання особі, зокрема кримінальної, відповідальності, підставам і умовам такої відповідальності та іншим питанням, що мають відношення до теми дослідження. Соціальний аспект МКПР повязується переважно із соціальним змістом дії кримінального права і передбачає дослідження таких, зокрема, питань як соціальна зумовленість кримінального закону, соціальний механізм дії кримінально-правових заборон, соціологія застосування норм кримінального права, соціальна ефективність кримінально-правових норм. Інші (охоронювані) - норми, що визначають умови застосування до субєкта заходів державно-примусового впливу, характер і зміст цих заходів (наприклад, норми КК про відповідальність за заподіяння особі тілесного ушкодження, норми про відшкодування майнової шкоди) [1, c. Грачова формулює наступну тезу: якщо особа осудна і досягла віку кримінальної відповідальності, вона мусить дотримуватись кримінально-правових заборон (або якщо на особу здійснено суспільно небезпечне посягання, то вона має право на захист своїх інтересів, прав і свобод будь-яким, не забороненим законом способом; або якщо особа - лікар, то вона зобовязана надати хворому допомогу), в протилежному випадку настають негативні правові наслідки.Перший варіант передбачає: а) державний осуд особи, що вчинила злочин, - визнання особи винною у вчиненні конкретного злочину судом в обвинувальному вироку; б) непризначення їй судом конкретної міри покарання взагалі. Другий варіант передбачає: а) державний осуд особи, що вчинила злочин, - визнання особи винною у вчиненні конкретного злочину судом в обвинувальному вироку; б) призначення їй судом конкретної міри покарання; в) рішення суду про повне і безумовне звільнення особи від відбування призначеного покарання. Таким чином, звільнення від покарання є найбільш мякою формою кримінальної відповідальності, оскільки вона включає, по суті, лише один елемент - державний осуд особи, що вчинила злочин. Конкретний зміст кримінальної відповідальності в цій формі передбачає: а) державний осуд особи, що вчинила злочин, - визнання особи винною у вчиненні конкретного злочину судом в обвинувальному вироку; б) призначення їй судом конкретної міри покарання; в) рішення суду про незастосування причиненого основного покарання за певною умовою (воно може бути доповнене рішенням про незастосування і призначеного судом додаткового покарання); в) виконання особою протягом встановленого строку обовязків, що випливають із визнаної судом умові незастосування покарання; г) перебування особи протягом певного строку в особливому правовому становищу - стані судимості. 10 КК за своєю природою є однією з форм реалізації кримінальної відповідальності - неповнолітній несе кримінальну відповідальність, але замість покарання суд призначає примусові заходи виховного характеру.Російський законодавець, встановлюючи вік, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності, керувався психологічним критерієм. Отже, і кримінальна відповідальність може наставати лише після досягнення особою цього віку. Якщо звернутися до історії радянської держави, то ми побачимо, що цей вік був: у 1918 році - 17 років, в 1920 - 14 років, в 1929 - 16 років, в 1935 - 12 років, в 1941 - 14 років. За найбільш тяжкі злочини, суспільна небезпека, шкідливість которих стає очевидна для всіх громадян значно раніше (вбивство, умисне заподіяння тяжкого і середньої тяжкості шкоди здоровю, викрадення людини, зґвалтування, насильницькі дії сексуального характеру, крадіжка, грабіж, розбій, вимагання, неправомірне заволодіння транспортним засобом, умисне знищення або пошкодження майна при обтяжуючих обставинах, тероризм, захоплення заручників, завідомо неправдиве повідомлення про акт тероризму, хуліганство при обтяжуючих обставинах, вандалізм, розкрадання і вимагання зброї, наркотичних і психотропних речовин , приведення в непридатність транспортних засобів або шляхів сполучення) кримінальна відповідальність настає з 14 років. За вчинення окремих злочинів встановлюється кримінальна відповідальність з 18 років (наприклад, військові злочини, деякі злочини проти правосуддя, втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність і т. п.) або з ще більшого вікової межі (наприклад, за винесення неправосудного вироку відповідальність може настати лише з 25 років).

Конкретний зміст кримінальної відповідальності в цій формі втілюється у двох варіантах.

Вік - це чіткі координати життя, кількість прожитого часу (С. І. Ожегов). Розрізняють такі критерії віку: хронологічний (паспортний), біологічний (функціональний), соціальний (громадянський), психологічний (психічний). Російський законодавець, встановлюючи вік, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності, керувався психологічним критерієм.

Необхідність встановлення віку кримінальної відповідальності повязана зі здатністю особи розуміти характер і соціальну значимість своїх дій, співвідносити свої бажання і спонукання до вимог громадського заборони, з нормами поведінки, встановленими в суспільстві, і зі здатністю правильно сприймати кримінальну покарання.

Здатність пізнавати явища навколишнього світу, виявляти їх внутрішній звязок, оцінювати, робити вибір між різними спонуканнями виникає у людини не з моменту народження, а значно пізніше, у міру біологічного і соціального його розвитку, коли у нього зявляється певний рівень правової свідомості. Отже, і кримінальна відповідальність може наставати лише після досягнення особою цього віку.

Доктрина і кримінальне законодавство не завжди так однозначно і чітко вирішували питання про вік кримінальної відповідальності. Ні Руська Правда, ні закони Петра 1 не згадувала про мінімальний вік відповідальності за злочин. Лише починаючи з XVIII в. дане питання стало вирішуватися законодавчим шляхом. Граничний термін безумовної неосудності за віком постійно змінювався. Якщо звернутися до історії радянської держави, то ми побачимо, що цей вік був: у 1918 році - 17 років, в 1920 - 14 років, в 1929 - 16 років, в 1935 - 12 років, в 1941 - 14 років.

За чинним законодавством кримінальної відповідальності підлягає особа, яка досягла до часу скоєння злочину 16-річного віку. За найбільш тяжкі злочини, суспільна небезпека, шкідливість которих стає очевидна для всіх громадян значно раніше (вбивство, умисне заподіяння тяжкого і середньої тяжкості шкоди здоровю, викрадення людини, зґвалтування, насильницькі дії сексуального характеру, крадіжка, грабіж, розбій, вимагання, неправомірне заволодіння транспортним засобом, умисне знищення або пошкодження майна при обтяжуючих обставинах, тероризм, захоплення заручників, завідомо неправдиве повідомлення про акт тероризму, хуліганство при обтяжуючих обставинах, вандалізм, розкрадання і вимагання зброї, наркотичних і психотропних речовин , приведення в непридатність транспортних засобів або шляхів сполучення) кримінальна відповідальність настає з 14 років. За вчинення окремих злочинів встановлюється кримінальна відповідальність з 18 років (наприклад, військові злочини, деякі злочини проти правосуддя, втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність і т. п.) або з ще більшого вікової межі (наприклад, за винесення неправосудного вироку відповідальність може настати лише з 25 років).

Встановлення в законі строго формалізованої мінімальної вікової межі вимагає точного визначення віку особи, яка вчинила злочин (число, місяць, рік народження). Це питання вирішується на підставі відповідних документів (свідоцтво про народження, паспорт і т. п.). Вік визначається не початком дня народження, а його закінченням, тобто особа вважається досягли визначеного в законі віку на наступний день після дня народження. За відсутності документів, що засвідчують дату народження, вік встановлює судово-медична експертиза. У цьому випадку днем ??народження субєкта слід вважати останній день того року, який названий експертами, а при визначенні мінімального і максимального кількості років суду слід виходити з передбачуваного ними мінімального віку особи.

Життєві умови та обставини, в яких відбувається розвиток підлітків і їх формування, досить різноманітні - від найсприятливіших до таких, в яких дитині доводиться фактично виживати (соціально запущені сімї, в яких батьки зловживають спиртними напоями, наркотиками і абсолютно не займаються вихованням дітей, або далеко не елітні будинки дитини, дитячі будинки і т. п.). Не враховувати всі перелічені фактори при вирішенні питання, чи досяг дитина віку, з яким закон повязує можливість кримінальної відповідальності, неприпустимо. Подібна обстановка, в якій формувалося і розвивалося світосприйняття неповнолітнього, може призвести до того, що він буде психічно істотно відставати від своїх однолітків. Якщо неповнолітній внаслідок такого відставання не міг повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку свого діяння або керувати ним, він не підлягає кримінальній відповідальності. Встановити подібне суд зможе за допомогою психолого-психіатричної експертизи.

Підстави кримінальної відповідальності єдині для всіх вчинили злочин осіб, які досягли встановленого законом віку. Але при цьому не можна не враховувати, що у неповнолітніх поняття про добро і зло, допустимому і забороненому таки вкрай хисткі, характер їх знаходиться в зародковому стані: досить незначних спонукань, щоб захопити підлітка на злочинний шлях. Ця та інші особливості неповнолітніх не можуть не позначитися на характері застосовуваних до них заходів стягнення і покарання. Більш докладно ці особливості розглянуті в розділі V підручника "Кримінальна відповідальність неповнолітніх".

У законі не обмежений максимальний вік кримінальної відповідальності. Тому особи, які вчинили злочин у похилому віці, розглядаються в якості субєктів злочину. Але щодо цих осіб в КК існують певні рамки застосування окремих видів покарань. Так, смертна кара і довічне увязнення не застосовуються до чоловіків, які досягли до моменту винесення вироку 65 років, а обовязкові роботи і обмеження свободи не застосовуються до жінок старше 50 і чоловікам - 60 років. Крім-того, їх вік може бути врахований судом як помякшувальну обставину при обранні виду та розміру покарання.

1. Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия: Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. - М. : "Статут", 1999. - 709 с.;

2. Алексеев С.С. Общая теория права [В 2-х томах] / [Том 2]. - М. , 1982. - 359 с.

3. Берзін П.С. Злочинні наслідки: поняття, основні різновиди, кримінально-правове значення: vонографія / ПС. Берзін. - К. : Дакор, 2009. - 736 с.

4. Борисов В.І. Застосування кримінально-правових норм органами досудового слідства та прокурором: поняття, ознаки та стадії / В.І. Борисов, Л.М. Демидова, О.О. Пащенко // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наук.праць. Випуск 16 / [Ред. кол.: Ю.В. Баулін (голов.ред.) та ін.] - Х. : Вид-во "Кроссроуд", 2008. - С. 3-18;

5. Благов Е.В. Применение уголовного права (теория и практика) / Е.В. Благов. - СПБ. : Издательство Р. Асланова "Юридический центр Пресс", 2004. - 505 с.;

6. Васильченко А.А. Система уголовно-правового регулирования общественных отношений / А.А. Васильченко // Уголовное право: стратегия развития в ХХІ веке : материалы Пятой Международной научно-практической конференции 24-25 января 2008 г. - М. : Проспект, 2008. - С. 77-81;

7. Грачева Ю.В. Структура уголовно-правовой нормы / Ю.В. Грачева // Уголовное право: стратегия развития в ХХІ веке : материалы Пятой Международной научно-практической конференции 24-25 января 2008 г. - М.: Проспект, 2008. - С.49-53;

8. Грачева Ю.В. Уголовно-правовая норма: понятие, структура, виды / Ю.В. Грачева // LEXRUSSICA. Научные труды Московской государственной юридической академии. - Том LXVII (№1) - 2008. - №1 (январь). - С. 22-39;

9. Грачева Ю.В. Виды уголовных правоотношений / Ю.В. Грачева // LEXRUSSICA. Научные труды Московской государственной юридической академии. - Том LXVII (№6) - 2008. - №6 (декабрь). - С. 1347-1369;

10. Жариков Ю.С. Уголовно-правовое регулирование и механизм его реализации / Ю.С. Жариков. - М. : ИД "Юриспруденция", 2009. - 216 с.;

11. Звечаровский И.Э. Ответственность в уголовном праве / И.Э. Звечаровский. - СПБ. : Издательство Р.Асланова "Юридический центр Пресс", 2009. - 100 с.;

12. Кримінальне право України. Загал. частина : Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.О. Беньківський та ін.; [За ред. П.С. Матишевського, П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка]. - К. : Юрінком Інтер, 1997. - 712 с.;

13. Кропачев Н.М. Уголовно-правовое регулирование. Механизм и система / Н.М. Кропачев - СПБ., 1999. - 261 с.;

14. Уголовное право России: Общая часть: Учебник / [Под ред. Н.М. Кропачева, Б.В. Волженкина, В.В. Орехова]. - СПБ. : Издательский Дом С.-Петерб. гос. ун-та, Издательство юридического факультета С.-Петерб. гос. ун-та, 2006. - 1064 с.;

15. Українське кримінальне право. Загальна частина: підручник / [за ред. В.О. Навроцького]. - К.: Юрінком Інтер, 2013. - 712 с.;

16. Фефелов П.А. Механизм уголовно-правовой охраны (основные методологические проблемы) / П.А. Фефелов. - М.: Наука, 1992. - 232 с.;

17. Фефелов П.А. Уголовно-правовая концепция борьбы с преступностью: основы общей теории / П.А. Фефелов. - Екатеринбург : Изд-во Урал.ун-та, 1999. - 252 с.;

18. Филимонов В.Д. Норма уголовного права / В.Д. Филимонов. - СПБ. : Издательство Р. Асланова "Юридический центр Пресс", 2004. - 281 с.;

19. Шапченко С.Д. Механізм кримінально-правового регулювання в правовій системі України: поняття та структура / С.Д. Шапченко // Вісник Київського національного університету. Юридичні науки. - Вип. 40. - 2000. - С. 63-67;

20. Шапченко С.Д. Механізм кримінально-правового регулювання в правовій системі України: основні режими функціонування / С.Д. Шапченко // Вісник Київського національного університету. Юридичні науки. - Вип. 47. - 2002. - С. 198-203;

21. Шапченко С.Д. Склад злочину як кримінально-правовий феномен: сутність та основні форми існування / С.Д. Шапченко // Вісник Академії адвокатури України. - К. : Видавничий центр АКАДЕМІЇАДВОКАТУРИУКРАЇНИ, 2009. - число 1. - С. 240-243;

22. Шапченко С.Д. Оценочные признаки в составах конкретных преступлений: Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук / Киевский государственный университет им. Т.Г. Шевченко / Шапченко Сергей Дмитриевич. - К., 1988. - 24 с.

Размещено на .ru