Порівняння українського та іноземного кримінального законодавства щодо відповідальності за залишення в небезпеці. Елементи й ознаки складу злочину, відмежування залишення в небезпеці від суміжних злочинів. Види та межі покарань за залишення в небезпеці.
135 КК України - “Залишення в небезпеці”, адже люди стають все більш байдужими та безсердечними щодо до інших людей, особливо коли це стосується малолітніх дітей, літніх батьків, інвалідів та інших осіб, залишених без допомоги та підтримки. Не знайшли достатнього відображення у наукових працях питання генезису кримінально-правової заборони залишення в небезпеці, визначення форми вини при залишенні в небезпеці, справедливості та відповідності покарання за вказане діяння, відмежування злочину, передбаченого ст. Однак зміна соціально-економічних й соціально-політичних реалій та прийняття КК України 2001 року, зумовило зміни і в самій нормі, яка передбачає відповідальність за залишення в небезпеці, що вимагає проведення якісно нового дослідження цієї норми. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження застосовувались такі методи, зокрема: історико-правовий використаний при вивченні історичних витоків та генезису кримінально-правової заборони залишення в небезпеці (з часів Київської Русі й донині) (підрозділ 1.1.); компаративістський - використовувався при виявленні загального, схожого, відмінного та унікального у кримінальному законодавстві України та іноземних держав в положеннях їх доктрини щодо кримінально-правової заборони залишення в небезпеці (підрозділ 1.2.); догматичний - сприяв виявленню недоліків у нормі КК України, що передбачає відповідальність за залишення в небезпеці, завдяки її аналізу (підрозділи 1.2., 2.1., 2.2., 3.2.); соціологічний - використовувався при анкетуванні 396 практичних працівників органів внутрішніх справ (ОВС) України з питань ефективності застосування кримінально-правової норми про відповідальність за залишення в небезпеці, а також стосовно питань кваліфікації під час розслідування кримінальних справ, передбачених ст. 135 КК України (у всіх розділах дисертації); логіко-юридичний - для аналізу кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за залишення в небезпеці (у всіх розділах дисертації); системно-структурний - для дослідження конкретних елементів кримінально-правової норми, про відповідальність за залишення в небезпеці (підрозділи 1.2., 2.1., 2.2., 3.1., 3.2.); логіко-граматичний - використовувався при встановленні деяких понять, зокрема “завідомість”, “безпорадний стан” тощо (підрозділи 2.1., 2.2.); діалектичний - забезпечив дослідження кримінально-правових положень про відповідальність за залишення в небезпеці в їх взаємозвязку, вплинув на формування висновків і пропозицій за темою дослідження (у всіх розділах дисертації); системного аналізу - використовувався для комплексного розгляду складових предмета дослідження як елементів єдиного цілого (у всіх розділах дисертації); структурно-функціональний - посприяв комплексному дослідженню питань уніфікації норми про кримінальну відповідальність за залишення в небезпеці з урахуванням існуючих умов та потреб практики (у всіх розділах дисертації).“Кримінальне законодавство зарубіжних країн про відповідальність за залишення в небезпеці” здійснено кримінально-правове дослідження норм про відповідальність за залишення в небезпеці Австрії, Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Грузії, Данії, Киргизької Республіки, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Нідерландів, Норвегії, Республіки Болгарія, Республіки Вірменія, Республіки Естонія, Республіки Казахстан, Республіки Молдова, Республіки Польща, Республіки Таджикистан, Російської Федерації, Турції, Федеративної Республіки Німеччина, Франції, Швейцарії тощо. Автором було охарактеризовано найбільш суттєві ознаки складу злочину, який передбачає кримінальну відповідальність за залишення в небезпеці, як в Україні, так і в зарубіжних країнах та країнах СНД. Стосовно обєктивної сторони, то вона виражається в бездіяльності, яка проявляється в двох видах, тобто бездіяльність-невтручання, яка полягає в невиконанні особою обовязків з надання допомоги потерпілому, який знаходиться в небезпечному для життя стані, і бездіяльність, яка викликана попередніми діями особи, яка поставила тим самим потерпілого в небезпечний для життя стан (КК Франції, Швейцарії); а в деяких КК країн Західної Європи обєктивна сторона в диспозиції даної норми проявляється як в злочинній дії, (тобто тоді, коли особа створює загрозу для життя іншої людини, ставлячи її в безпорадний стан), так і злочинній бездіяльності, яка полягає в залишенні потерпілого в небезпечному для життя та здоровя стані (КК Австрії, ФРН, Данії, Норвегії, Нідерландів). Характеризуючи субєктивну сторону кримінально-правової заборони залишення в небезпеці за КК України та КК деяких зарубіжних країн встановлено, що вона полягає в умисній формі вини щодо діяння та умисній чи необережній формі вини щодо наслідків (КК України, Австрії, ФРН, Швейцарії, Данії, Норвегії, Франції). Автором було доведено, що в деяких країнах Західної Європи субєкт кримінально-правової заборони залишення в небезпеці є загальним (КК Франції), в інших КК країн, які містять зазначену заборону (в тому числі й в КК України), він спеціальн
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
