Методика порівняльно-правового дослідження особливостей відповідальності за зґвалтування за кримінальним законодавством України та окремих зарубіжних держав. Аналіз обставин, що обтяжують злочин та заходів кримінально-правового впливу за зґвалтування.
Аннотация к работе
Теоретичної та практичної значущості спеціальне дослідження особливостей кримінальної відповідальності за зґвалтування набуває й у звязку з необхідністю осмислення відповідних положень Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року (далі - КК або КК України) з врахуванням того, що зміст окремих положень ст. Застосування цього методу як основного для дослідження особливостей кримінальної відповідальності за зґвалтування в науці кримінального права України дотепер місця не мало. Між тим, зясування спільних підходів до формулювання окремих ознак зґвалтування та деяких інших статевих злочинів і встановлення особливостей інших їх ознак за кримінальним правом окремих зарубіжних держав дозволить оцінити коректність і точність відповідних формулювань КК України, а також запропонувати певні зміни та доповнення до нього. Проект нової постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи" на момент завершення роботи над дисертацією прийнятий у першому читанні, також потребує подальшого аналізу. Для досягнення даної мети дисертантом визначені такі основні завдання: 1) проаналізувати концептуальні аспекти порівняльного правознавства, класифікувати та дати загальну характеристику основних правових сімей сучасності; 2) визначити методику порівняльно-правового дослідження особливостей відповідальності за зґвалтування за кримінальним правом окремих держав; 3) дослідити основні термінологічні та змістовні аспекти зґвалтування як окремого виду (різновиду) злочину за кримінальним правом України та окремих зарубіжних держав; 4) зробити порівняльно-правовий аналіз змісту окремих обєктивних та субєктивних ознак зґвалтування; 5) дослідити обставини, що обтяжують зґвалтування у порівняльно-правовому аспекті та розкрити особливості змісту окремих з них; 6) дослідити особливості караності зґвалтування за кримінальним правом України та окремих зарубіжних держав; 7) сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства, що регламентує відповідальність за вчинення зґвалтування.У даному дослідженні такими проблемами є: порівняння підходів законодавства різних держав до визначення поняття окремих статевих злочинів та кримінально-правового змісту того злочину, який у КК України названий зґвалтуванням, обсяг розкриття змісту обєктивних і субєктивних ознак зґвалтування, виокремлення обставин, що обтяжують такий злочин, питання караності, особливі види звільнення від покарання за вчинення цього злочину тощо. Другий розділ "Порівняльно-правова характеристика зґвалтування як злочину за кримінальним правом України та окремих зарубіжних держав" складається з трьох підрозділів. У підрозділі 2.1 "Зґвалтування як окремий вид (різновид) злочину за кримінальним правом України та окремих зарубіжних держав: основні термінологічні та змістовні аспекти" висвітлюються проблеми визначення зґвалтування як злочину у національній доктрині права, аналізуються змістовні особливості визначення даного злочину у КК зарубіжних держав. У підрозділі 2.2 "Визначення змісту окремих конститутивних обєктивних ознак зґвалтування" досліджуються у порівняльно-правовому аспекті такі обєктивні ознаки основного складу зґвалтування: а) статева свобода та статева недоторканість; б) потерпілий від зґвалтування; в) статеві зносини; г) фізичне насильство та його окремі прояви; ґ) погроза застосування фізичного насильства; д) використання безпорадного стану потерпілої особи. Залежно від ознак субєкта зґвалтування, що містяться у кримінальному законодавстві різних держав, їх можна поділити на чотири групи: 1) держави, що містять вказівку на демографічні ознаки, які визначають фізичні властивості особи злочинця, - зґвалтування може вчинити лише особа чоловічої статі (наприклад, КК РФ, КК Азербайджанської Республіки, КК Республіки Білорусь тощо); 2) держави, законодавство яких містить ознаки, що вказують на посадове становище, характер виконуваної роботи і певну професію особи (особа, що здійснює нагляд за арештованим, обвинуваченим, вчитель, лікар, релігійний вихователь, поліцейський тощо - такі ознаки передбачені, наприклад, у КК Швейцарії, КК Бельгії, КК Угорщини, КК Франції тощо); 3) держави, кримінальне законодавство яких передбачає ознаки, що характеризують взаємовідносини винного з потерпілим (підвищену суспільну небезпечність становить вчинення зґвалтування чи інших статевих злочинів родичами, усиновителями, опікунами - такі ознаки передбачені, наприклад, у КК Республіки Болгарія, КК Республіки Сан-Марино, КК Республіки Польща, КК Іраку тощо); 4) держави, кримінальне законодавство яких містить ознаки, що характеризують особу, що займалася в минулому антисоціальною діяльністю, а також наявність повторності злочинів (наприклад, КК Латвійської Республіки, КК Республіки Узбекистан, КК Грузії тощо).У Висновках, крім положень, які виносяться на захист, сформульовані конкретні пропозиції щодо вдосконалення кримінального законода