Кримінальна відповідальність за шахрайство: порівняльно-правове дослідження - Автореферат

У свою чергу й Кримінальний кодекс (КК) України встановлює відповідальність за злочини проти власності, що сприяє зміцненню економічних підвалин суспільства та покращенню добробуту населення. Через постійне вдосконалення кримінальним світом шахрайських прийомів (як за рахунок використання передових технологій, так і методик психологічного впливу на людей), виникнення нових видів шахрайств, зміцнення міжнародних звязків шахраїв та створення ними транснаціональних злочинних угруповань, державі надзвичайно важко протидіяти численним проявам шахрайства. Вказана норма має окремі конструктивні недоліки, через що її застосування на практиці подекуди викликає труднощі (наприклад, коли шахрайство маскується під порушення звичайних цивільно-правових угод, коли обман чи зловживання довірою прикриваються ризиками підприємницької діяльності, коли наявні складні махінації та схеми, коли шахрайськими способами вчиняються інші злочини, зокрема, контрабанда або ухилення від сплати податків), а покарання не справляє необхідного попереджувального впливу (зокрема, через його мякість, порівняно з покаранням за інші корисливі посягання на власність, а також через відсутність відповідних додаткових покарань за цей злочин). І хоча ґрунтовні теоретичні розробки у галузі кримінального права щодо злочинів проти власності, зокрема й шахрайства та способів його вчинення (обману чи зловживання довірою), здійснювала ціла низка вчених-правників (наприклад, Д.С. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження застосовувалися різні загальнонаукові та спеціально-наукові методи, зокрема: порівняльно-правовий - використовувався при виявленні схожого та відмінного, загального та особливого, позитивного та негативного у кримінальному законодавстві України та тридцяти іноземних держав, в їх правозастосовній практиці та положеннях доктрини щодо відповідальності за шахрайство (розділи 1-3); історико-правовий - дозволив розкрити генезис кримінальної відповідальності за шахрайство в Україні та іноземних державах (підрозділ 1.2.); діалектичний - забезпечив дослідження кримінально-правових положень про відповідальність за шахрайство в їх єдності та взаємозвязку, посприяв формулюванню висновків і пропозицій за темою дослідження (розділ 1-3); логіко-граматичний - застосовувався при зясуванні змісту та сутності низки ключових кримінально-правових понять і термінів, а також їх тлумаченні (розділи 1-3); системно-структурний - дозволив зрозуміти особливості конструювання складу шахрайства та проаналізувати його конкретні елементи й ознаки, зясувавши їх роль і значення (підрозділ 1.1, розділи 2 і 3); соціологічний - забезпечив проведення анкетування працівників правоохоронних органів та аналіз його результатів, а також вивченню матеріалів судової та слідчої практики (розділи 1-3); статистичний - застосовувався при встановленні статистичних даних про кількість учинених шахрайств та інших злочинів проти власності, відповідних кількісних та якісних показників корисливої злочинності (підрозділ 1.1, розділи 2 і 3); моделювання - вплинув на формулювання проектів змін і доповнень до чинного КК України та пропозицій щодо удосконалення правозастосовної практики (висновки до розділів і загальні висновки).“Теоретико-методологічні передумови здійснення порівняльно-правового дослідження кримінальної відповідальності за шахрайство” дисертантом обґрунтовано, що: у теоретичному плані такими передумовами мають виступати як наявність всебічного уявлення про стан і сутність наукових розробок про кримінальну відповідальність за шахрайство, так і визначення основних напрямків порівняльно-правового дослідження, які б дозволили послідовно, змістовно та гармонійно викласти основні результати наукових розробок; у методологічному плані такі передумови повязані з виваженим вибором відповідних методів наукового пізнання, провідним з яких є метод порівняльного правознавства. “Історичний розвиток кримінальної відповідальності за шахрайство” зазначено, що поняття “шахрайство” не завжди існувало як у національному, так і в іноземному кримінальному законодавстві, що було зумовлено розвитком самої мови, особливостями економічних відносин та специфікою тих нормативних конструкцій, якими законодавець у різні історичні часи наділяв аналізоване поняття. Обґрунтовано виділяти такі умовні періоди розвитку кримінальної відповідальності за шахрайство в Україні: 1) період формування кримінальної відповідальності за шахрайство та ототожнення його з “воровством”, “татьбою” й “крадіжкою” (ІХ - перша половина XVI ст.); 2) період нормативного закріплення та удосконалення кримінальної відповідальності за шахрайство (друга половина XVI ст. Зясовано, що у кримінальному законодавстві іноземних держав шахрайство передусім розглядається серед групи злочинів проти власності чи суміжних з ними груп (злочинів проти власності як підгрупи злочинів у сфері економіки - КК РФ; майнових злочинів і проступків - КК Франції; злочинних діянь проти чужого майна - КК Австрії; корисливих злочинів - КК Данії; злочинів п

Основний зміст