Кримінальна відповідальність за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань - Автореферат

Сутність останньої полягає в сприянні виконанню цивільно-правових зобовязань, але, як свідчить практика, таке сприяння часто здійснюється злочинними методами. Для розвязання зазначених вище проблем державою здійснюються певні заходи, зокрема удосконалення законодавчої бази, наслідком чого стало доповнення в 1996 році Кримінального кодексу України (далі - КК України) статтею 1982, яка передбачала відповідальність за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобовязань. Незважаючи на достатньо високу актуальність проблеми протидії злочинному примушуванню до виконання чи невиконання цивільно-правових зобовязань, у вітчизняній кримінально-правовій теорії їй не приділяється достатньої уваги. 355 КК України; системно-структурний метод забезпечив встановлення співвідношення складу цього злочину та суміжних складів; статистичний метод було використано для аналізу даних Державного комітету статистики України, Департаменту інформаційних технологій МВС України, Державної виконавчої служби та Державної судової адміністрації про кількість злочинів цього виду, зареєстрованих, розслідуваних та розглянутих судами; метод експертного опитування застосовувався при анкетуванні 308 осіб, які репрезентували різні соціальні групи населення; метод документального аналізу було застосовано при вивченні відповідних процесуальних документів, які містилися у 103 справах дослідчої перевірки та в 94 кримінальних справах за фактами примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобовязань. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням комплексу проблемних аспектів кримінальної відповідальності за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобовязань, а саме - соціальної обумовленості криміналізації цього діяння, підстав настання відповідальності за його вчинення та форм такої відповідальності.Розділ 1 „Соціальна обумовленість криміналізації примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобовязань” складається з трьох підрозділів та висновків до розділу. „Історичний нарис та міжнародна практика протидії примушуванню до виконання чи невиконання цивільно-правових зобовязань” досліджено розвиток правових засобів протидії самоправним злочинам, зокрема і примушуванню до виконання чи невиконання цивільно-правових зобовязань, починаючи із Законів Хаммурапі і закінчуючи сучасними кримінальними кодексами. Дослідження ретроспективи правового регулювання та зарубіжної практики протидії примушуванню до виконання чи невиконання цивільно-правових зобовязань привело до висновку, що існували та продовжують існувати три основні напрями правового забезпечення протидії цьому явищу: перший - встановлення кримінальної відповідальності за самоправні дії, повязані з майновими спорами; другий - криміналізація злісного ухилення від погашення кредиторської заборгованості з метою усунення умов поширення злочинного примушування до виконання цивільно-правових зобовязань, а третій являє собою гармонічне поєднання перших двох напрямів. „Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобовязань у структурі злочинності в Україні” на базі офіційної статистичної інформації, а також вивчення практики протидії цьому злочину зясовано місце примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобовязань у структурі злочинності в Україні. „Обєктивні ознаки примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобовязань” дисертант, поділяючи думку, що обєктом злочину є правове благо, критикує позицію законодавця щодо визнання родовим обєктом примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобовязань авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та обєднань громадян.Вимога виконати майнове зобовязання, поєднана з погрозою застосування насильства над субєктом спору чи його близькими або з погрозою пошкодженням чи знищенням їхнього майна, або розповсюдження відомостей, які вони бажають зберегти в таємниці, за відсутності ознак вимагання, - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років з штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без таких. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивством чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоровя, чи з пошкодженням або знищенням майна, або повязані з самовільною реалізацією свого права чи захопленням майна в заставу, - караються обмеженням волі на строк від двох до пяти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В результаті дисертаційного дослідження вирішено важливе для кримінально-правової теорії та практики протидії злочинності наукове завдання, яке полягає у доведенні соціальної обумовленості встановлення кримінальної відповідальності за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобовязань, вдосконаленні законодавчого визначення обєктивних та субєктивних ознак такого примушування, а також, форм кримінальної відповідальності за його вчинення. На підставі зазначеного вище пропонується викласти статтю 355 КК України у наступній редакції: „Стаття 355. Порушення порядку розвязання майнових спорів

1. Вимога виконати майнове зобовязання, поєднана з погрозою застосування насильства над субєктом спору чи його близькими або з погрозою пошкодженням чи знищенням їхнього майна, або розповсюдження відомостей, які вони бажають зберегти в таємниці, за відсутності ознак вимагання, - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років з штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без таких.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивством чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоровя, чи з пошкодженням або знищенням майна, або повязані з самовільною реалізацією свого права чи захопленням майна в заставу, - караються обмеженням волі на строк від двох до пяти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

3. Дії, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, вчинені при розвязанні корпоративних спорів або організованою групою, або такі, що спричинили майнову шкоду більшу за ціну спору, або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоровя, або такі, що спричинили смерть чи психічне захворювання хоч одній з вказаних осіб, - караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до пяти років, з штрафом до пятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

Примітка. 1.У статтях 355 та 356 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями”.

1. Арманов М.Г. Щодо історії розвитку кримінальної відповідальності за самоправство при вирішенні майнових спорів / М.Г. Арманов // Серія „Право”: Збірник наукових праць. - Харків : Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, 2004. - Вип. 4. - С. 122-130.

2. Арманов М.Г. Латентні помилки у кваліфікації примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобовязань / М.Г. Арманов // Серія „Право”: Збірник наукових праць. - Харків : Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, 2005. - Вип. 5. - С. 132-137.

3. Арманов М.Г. Основний безпосередній обєкт та предмет примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобовязань / М.Г. Арманов // Серія „Право”: Збірник наукових праць. - Харків : Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, 2006. - Вип. 6. - С. 38-44.

4. Арманов М.Г. Деякі аспекти вдосконалення законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за „самоправні” злочини / М.Г. Арманов // Серія „Право”: Збірник наукових праць. - Харків : Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, 2007. - Вип. 9. - С. 119-126.

5. Куц В.М. Рейдерство: кримінально-правовий аспект / В.М. Куц, М.Г. Арманов // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 10 (142). - С. 128-131.

6. Арманов М.Г. Методи дослідження обєктивних ознак примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобовязань / М.Г. Арманов // Методологія наукового дослідження у галузі права: проблеми та перспективи розвитку: Збірник наукових праць. - Харків : Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2004. - С. 75-77.

7. Арманов М.Г. Життя, здоровя та психічна недоторканість як додатковий обєкт складу злочину примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобовязань (питання розмежування зі злочинами проти життя і здоровя особи) / М.Г. Арманов // Кримінально-правова охорона життя та здоровя: Матеріали науково-практичної конференції, (Харків, 22-23 квітня 2004 року). - Харків: “Юрінком Інтер”, 2004. - С. 156-159.

8. Арманов М.Г. Соціальна зумовленість криміналізації ухилення від виконання майнових зобовязань / М.Г. Арманов // Другі юридичні читання: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції, (Київ, 18 травня 2005 року). - Київ, 2005. - С. 173-176.

9. Арманов М.Г. Співвідношення складів злочинів самоправства та примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобовязань / М.Г. Арманов // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції у 2-х ч., (Львів, 13-15 квітня 2007 року) - Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. - Ч. 2. - С. 9-12.