Кримінальна відповідальність за порушення законів та звичаїв війни (аналіз складу злочину) - Автореферат

Запорукою успішного виконання цього обовязку є ефективний державний механізм реалізації державно-правових установлень, важливим складником якого повинні бути відповідні кримінально-правові засоби, що передбачають відповідальність за посягання на мир, життя, здоровя, недоторканність особи, обєкти культурної і природної спадщини та інші обєкти кримінально-правової охорони. На осіб, які вчинили порушення законів та звичаїв війни, внаслідок особливого характеру цих діянь не поширюються строки давності. Високий ступінь суспільної небезпечності порушення законів та звичаїв війни, його значне поширення під час збройних конфліктів потребують поглиблених наукових досліджень, якими необхідно розробити комплекс науково-практичних рекомендацій щодо протидії цьому злочину. Мироновою була захищена кандидатська дисертація “Кримінальна відповідальність за порушення законів та звичаїв війни.” Проте в зазначених джерелах не повною мірою досліджено деякі ознаки складу злочину, передбаченого ст. Основна мета дисертації полягає у визначенні обєктивних і субєктивних елементів та ознак порушення законів та звичаїв війни й у розробленні на їх підставі поняття «порушення законів та звичаїв війни», у сформулюванні практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення кримінального законодавства, що регламентує відповідальність за цей злочин.“Історичний розвиток кримінального законодавства щодо відповідальності за порушення законів та звичаїв війни” присвячено історії виникнення і розвитку кримінально-правових норм щодо відповідальності за порушення законів і звичаїв війни. Обґрунтовується теоретичне значення аналізу розвитку законодавства щодо порушення законів та звичаїв війни для подальшого вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність за цей злочин і запропоновано з урахуванням положень міжнародних договорів України й досвіду інших держав систематизувати відповідні кримінально-правові норми, що стосуються відповідальності за вчинення воєнних злочинів, у єдиному окремому розділі Особливої частини КК України. З огляду на властивості родового обєкта пропонується обєднати в межах окремого розділу Особливої частини КК України під назвою “Злочини проти миру та загальновизнаних правил ведення війни і інших збройних конфліктів (воєнні злочини)” кримінально-правові норми, якими встановлено відповідальність за воєнні злочини, помістивши його після розділу ХХ. “Обєктивна сторона порушення законів та звичаїв війни.” Аналізуються ознаки обєктивної сторони порушення законів і звичаїв війни, доводиться, що обєктивна сторона цього злочину має найбільше (порівняно з іншими елементами складу злочину) інформаційне навантаження. Спираючись на відповідні положення міжнародних договорів України й бажаючи якомога повніше визначити обєктивну сторону порушення законів та звичаїв війни, у диспозицію основного складу злочину дисертант пропонує: (а) замість словосполучення “вигнання цивільного населення для примусових робіт” ввести поняття “незаконна депортація або незаконне переміщення цивільного населення”; (б) замість поняття “розграбування національних цінностей на окупованій території” ввести поняття “здійснення нападів на цивільні обєкти чи їх пошкодження, руйнування, знищення, розграбування або незаконна реквізиція” (при цьому воєнний злочин проти обєктів культурної спадщини та інших обєктів, що перебувають під спеціальним чи особливим захистом, вважає за необхідне визначити як кваліфікований склад злочину); (в) замість словосполучення “застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом” ввести поняття “застосування засобів і способів ведення війни, заборонених міжнародним правом”; (г) доповнити цю диспозицію положенням “примушування військовополонених чи цивільних осіб до участі у воєнних діях чи виконанні робіт воєнного характеру”.У висновках сформульовано найбільш суттєві результати та положення дисертаційного дослідження, наведено теоретичні узагальнення й нове розвязання наукового завдання, що полягає у визначенні обєктивних і субєктивних елементів і ознак порушення законів та звичаїв війни, у сформулюванні практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення кримінального законодавства щодо відповідальності за цей злочин. Доводиться, що предметом розглядуваного злочину можуть бути лише обєкти цивільного призначення, з певними властивостями яких повязується наявність у діях особи ознак зазначеного складу злочину, запропоновано його розширити за рахунок памяток - обєктів культурної спадщини, внесених до Державного реєстру нерухомих памяток України та унікальних документів Національного архівного фонду. Визначено особливості обєктивної сторони порушення законів та звичаїв війни, ґрунтовно досліджено форми альтернативних діянь обєктивної сторони основного складу цього злочину. Зокрема, з урахуванням властивостей родового обєкта, запропоновано обєднати в межах окремого розділу Особливої частини КК під назвою “Злочини проти миру та загальновизнаних правил ведення війни і інших збройних конфліктів (воєнні злочини)” крим

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ