Кримінальна відповідальність за порушення права особи на правову допомогу - Автореферат

Крім того, в Основному Законі України закріплено широке коло прав і свобод людини та громадянина, до яких належить і право кожної людини на правову допомогу (ст. Потреба у правовій допомозі у вирішенні конкретних життєвих справ існуватиме завжди, оскільки більшість населення не володіє і обєктивно не може володіти усією сукупністю спеціальних знань, необхідних для ефективного правового захисту своїх прав. Чинний Кримінальний кодекс України (далі - КК України) містить низку положень, що передбачають відповідальність за злочини, які посягають на право особи на отримання правової допомоги. Сьогодні існує нагальна потреба в детальному дослідженні злочинів, що посягають на право особи на правову допомогу, в контексті сучасних соціально-правових умов з урахуванням наявних теоретичних розробок правозастосовної та судової практики. У роботі використовувалися загальнонаукові методи дослідження та методи, властиві для досліджень у правових науках, зокрема: історико-правовий метод дозволив дослідити етапи розвитку законодавчого закріплення інституту правової допомоги в різних історичних епохах, показати генезис проблеми кримінально-правової охорони права особи на правову допомогу, виявити тенденції розвитку законодавства щодо відповідальності за злочини, що порушують право особи на правову допомогу; при аналізі кримінального законодавства минулих років, практики його застосування застосовувався герменевтичний метод (підрозділ 1.1.).На основі узагальнення широкого кола літературних джерел, а саме: Весліцького статуту 1347 р.; Статутів Великого Князівства Литовського 1529, 1566, 1588 р.р.; Зводу законів Російської імперії "Про права, по которымъ судится малоросійский народ" 1743 р.; "Положення про введення в дію Судових Статутів" 19 жовтня 1865 р. та інших правових документів, - автор дійшов висновку, що право особи на правову допомогу у кримінальному судочинстві забезпечувалося як особам, котрі скоїли злочин, так і особам, які потерпіли від злочинних дій. "Обєктивні ознаки складів злочинів, що порушують право особи на правову допомогу" проведено дослідження складових елементів та змісту обєктивних ознак складів злочинів, що передбачають відповідальність за порушення права особи на правову допомогу. Це дає підставу для визнання основним безпосереднім обєктом злочинів, що порушують право особи на правову допомогу, суспільних відносин, які виникають у встановленому законом порядку здійснення правосуддя у частині забезпечення конституційного права на захист підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, та захист інших учасників кримінального судочинства, які надають правову допомогу. "Субєктивні ознаки складів злочинів, що порушують право особи на правову допомогу" розглянуто у послідовності субєкт злочинів, що порушують право особи на правову допомогу, та субєктивну сторону таких злочинів. При дослідження субєктивної сторони злочинів, що посягають на право особи на правову допомогу, проведено аналіз внутрішньої сторони злочинів, що порушують право особи на правову допомогу, тобто психічне ставлення субєкта до обєктивних ознак складів злочинів, що входять до даної групи.У дисертації проведено комплексне дослідження особливостей кримінальної відповідальності за порушення права особи на правову допомогу. Вивчення та врахування міжнародного досвіду з питань забезпечення права на правову допомогу вже дало для України значний позитивний результат. Під правом на правову допомогу слід розуміти гарантоване Конституцією забезпечення можливості особи користуватися послугами правового характеру, метою яких є реалізація, запобігання порушенню та відновлення у випадку порушення прав, свобод і законних інтересів особи, представництво фізичних або юридичних осіб в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування та перед іншими особами. Завідоме недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, вчинене особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором або суддею, - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Вчинення у будь-якій формі перешкод та будь-який інший вплив на здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації проведено комплексне дослідження особливостей кримінальної відповідальності за порушення права особи на правову допомогу. До найбільш вагомих наукових результатів дослідження належать такі: 1. Право особи на правову допомогу є самостійним і одним із найдавніших соціальних інститутів, у процесі розвитку якого виникла і сама адвокатура як окремий інститут, завданням якого є надання правої допомоги громадянам. Для історичного розвитку інституту правової допомоги в кримінальному судочинстві характерне поступове звуження кола субєктів її надання, їх професіоналізація, а згодом - виокремлення в особливу організаційну структуру.

2. У сфері закріплення права громадян на правову допомогу, інших прав і свобод Конституція України та її закони зорієнтовані на європейське та світове бачення їх змісту та правового механізму реалізації. Вивчення та врахування міжнародного досвіду з питань забезпечення права на правову допомогу вже дало для України значний позитивний результат. Подальша імплементація відповідних міжнародно-правових норм та стандартів безумовно сприятиме розвитку національного законодавства України, правильному вирішенню проблемних питань та створенню власної системи забезпечення правової допомоги.

3. Криміналізація посягань на право особи на правову допомогу відповідає принципам криміналізації суспільно небезпечних діянь, розроблених теорією кримінального права, а саме соціальних і соціально-психологічних принципів криміналізації, принципів, які визначають вимоги внутрішньої логічної несуперечливості системи норм кримінального права, несуперечливості між нормами кримінального й кримінально-процесуального, а також інших галузей права.

4. На підставі аналізу чинного законодавства, законопроектів та позицій науковців, які займались проблемами правового захисту, сформульовано уніфіковане визначення поняття права особи на правову допомогу.

Під правом на правову допомогу слід розуміти гарантоване Конституцією забезпечення можливості особи користуватися послугами правового характеру, метою яких є реалізація, запобігання порушенню та відновлення у випадку порушення прав, свобод і законних інтересів особи, представництво фізичних або юридичних осіб в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування та перед іншими особами.

5. Констатується певна невідповідність видів та розмірів покарання у санкціях досліджуваних злочинів та в санкціях злочинів, передбачених ст.ст. 112, п. 8 ч. 2 ст. 115, 121, 122, 125, 129, 194, 195, 343, 344, 345, 346, 347, 348, 350, 352, 364, 365, 367, 371, 372, 376, 377, 378, 379, 404, 405, 443 КК України. Зроблено висновки про те, що однакові за ступенем суспільної небезпеки посягання мають передбачати і однакові види та розміри покарання. У процесі дослідження виявлено недоліки й суперечливості в окремих статтях Загальної та Особливої частин кримінального законодавства, з метою усунення яких запропоновано: - статтю 374 КК України викласти в такій редакції: "Стаття 374. Порушення права на захист

1. Завідоме недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, вчинене особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором або суддею, - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі дії, які призвели до засудження невинної у вчиненні злочину особи, або вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що спричинили інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років";

- статтю 397 КК України викласти в такій редакції: "Стаття 397. Втручання в діяльність захисника чи представника особи

1. Вчинення у будь-якій формі перешкод та будь-який інший вплив на здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, - караються штрафом від трьохсот до пятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років".

6. При аналізі ст.ст. 129, 195 КК України встановлено, що відповідальність за вчинення злочинів передбачених такими статтями може наставати тільки за наявності реальних підстав побоюватися здійснення погрози. У ст.ст. 129, 195 КК України про це чітко вказано, проте у ст. 398 КК України подібне положення відсутнє. Пропонується у ч. 1 ст. 398 КК України після слів "повязаної з наданням правової допомоги" додати слова "якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози".

7. Погроза вбивством, насильством, пошкодженням майна, умисне заподіяння тілесних ушкоджень захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам обовязково повинні мати звязок з діяльністю захисника чи представника особи з надання правової допомоги. У звязку з цим до редакції ст. 398 КК України пропонуємо внести також такі зміни та доповнення: після слів "погроза вбивством, насильством" додати слова "зґвалтування, викрадення, нанесення побоїв", а після слів "повязаної з наданням правової допомоги" додати слова "якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози".

Окрім того було б логічним встановити кримінальну відповідальність у ст. 398 КК України за розголошення відомостей, що ганьблять захисника чи представника особи або їх родичів, у звязку з діяльністю з приводу надання правової допомоги, так як розголошенням відомостей можна вплинути на захисника чи представника особи, примусивши їх вчиняти чи не вчиняти ті чи інші дії з приводу надання правової допомоги.

8. Злочини, що порушують право особи на правову допомогу, переважно, вчиняються із прямим умислом, однак в деяких випадках можлива і необережна форма вини.

9. При встановленні розміру заподіяння шкоди в ч. 2 ст. 399 КК України доцільно застосовувати положення п. 4 ст. 185 КК України, де зазначено, що в особливо великих розмірах визнається злочин, вчинений однією особою чи групою осіб, на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Сміх В. В. Правове становище адвоката під час забезпечення права особи на правову допомогу / В. В. Сміх // Право України. - 2005. - № 10. - С. 60-62.

Сміх В. В. Загальна характеристика обєктивної сторони злочинів, що порушують право особи на правову допомогу / В. В. Сміх // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ: зб. наук. праць / Гол. ред. В.Л. Ортинський. - Львів, 2006. - Вип. 3. - С. 308-318. - (Серія юридична).

Сміх В. В. Проблеми визначення ознак обєктивної сторони посягання на життя захисника чи представника особи / В. В. Сміх // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ: Науково-теоретичний журнал. - К. - 2006. - № 4 - С. 170-175.

Сміх В. В. Проблеми визначення обєктивної сторони втручання в діяльність захисника чи представника особи / В. В. Сміх // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: зб. наук. статей. - 2006. - Випуск XVII. - С. 206-211.

Сміх В. В. Проблемні питання субєкта в злочинах, що порушують право особи на правову допомогу / В. В. Сміх, О. В. Кришевич // Держава і закон: теорія, практика, методика: зб. наук. праць науково-педагогічних працівників ПЮІ ЛЬВДУВС. - Івано-Франківськ : Тіповіт, 2006. - С. 40-49.

Сміх В. В. Право на захист як гарант забезпечення конституційних прав особи / В. В. Сміх // Зб. матер. конф. ["Україна 2005: поступальна хода до верховенства права"]. - К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2005. - С. 61-63.

Сміх В. В. Обєктивна сторона посягання на життя захисника чи представника особи (ст. 400 КК України) / В. В. Сміх // Формування громадянського суспільства та правової держави в контексті європейської інтеграції. - Ч. ІІ. - К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2006. - С. 146-149.

Сміх В. В. Шляхи подолання проблеми забезпечення права особи на правову допомогу / В. В. Сміх // Проблеми захисту прав людини і громадянина в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні: тези доп. - К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2005. - С. 269-272.

Сміх В. В. Забезпечення права на захист, при провадженні досудового слідства / В. В. Сміх // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. ["Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи"], (м. Івано-Франківськ, 30 вересня - 1 жовтня 2005 р.). - Івано-Франківськ, 2005. - С. 196-199.

Сміх В. В. Проблеми визначення ознак обєктивної сторони погрози вбивства, насильства, знищення чи пошкодження майна захисника чи представника особи у звязку з її діяльністю, повязаною із наданням правової допомоги / В. В. Сміх // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. ["Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення"], (м. Львів, 7-8 квітня 2006 р.). У 2-х ч. : Ч.2. - Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006. - С. 199-203.