Кримінальна відповідальність за підбурювання до злочину - Автореферат

Значна роль у цьому процесі належить кримінальному законодавству України, яке містить положення, що регулюють відповідальність спільно діючих осіб, в тому числі, і підбурювачів до злочину. Почасти це викликано складністю виявлення й доказування наявності цього співучасника у спільному злочині, почасти тим, що в багатьох випадках підбурювач виконує також і роль виконавця (співвиконавця) злочину. Віддаючи належне роботам цих та інших вчених, слід визнати, що рівень наукового дослідження обєктивних і субєктивних ознак підбурювання, спеціальних питань відповідальності за підбурювання (невдале підбурювання, ексцес співучасника, підбурювання до злочину зі спеціальним субєктом тощо), встановлення критеріїв відмежування ролі підбурювача від діяльності інших співучасників є недостатнім, що викликає на практиці цілий ряд питань при вирішенні конкретних кримінальних справ. Для досягнення цієї мети були поставлені такі задачі: 1) дослідити обєктивні та субєктивні ознаки підбурювання, визначити поняття підбурювача; 2) встановити критерії відмежування діяльності підбурювача від діяльності інших співучасників; 3) піддати аналізу питання, повязані з кримінальною відповідальністю підбурювача, кваліфікацією його дій, звільненням від відповідальності і призначенням покарання; 4) розглянути так звані спеціальні питання відповідальності за підбурювання (невдале підбурювання, ексцес тощо); 5) виявити і дослідити склади злочинів, передбачені в Особливій частині КК, які за своїми обєктивними й субєктивними ознаками мають певну схожість з підбурюванням до злочину; 6) вивчити й узагальнити судову практику у справах про злочини, вчинені у співучасті, на предмет виявлення і дослідження в них ролі підбурювача. Зокрема, діалектичний метод пізнання використовувався при дослідженні сутності підбурювання; історико-правовий метод - при вивченні генезису вчення про співучасть, який знайшов відображення у кримінальному законодавстві; догматичний метод - при аналізі змісту законодавчих положень про відповідальність підбурювача; формально-логічний - для встановлення ознак підбурювання, формулювання понять і вироблення пропозицій щодо вдосконалення КК і практики його застосування; метод системно-структурного аналізу - для зясування сутності звязків між співучасниками, конкретного внеску підбурювача у спільну злочинну діяльність, встановлення критеріїв відмежування підбурювання від інших видів співучасті; порівняльно-правовий метод - для виявлення різних підходів правового регулювання спільної злочинної діяльності у кримінальному законодавстві зарубіжних держав і КК України; статистичний метод - при аналізі статистичних даних, а конкретно-соціологічний - при вивченні матеріалів кримінальних справ про злочини, вчинені у співучасті (матеріали архівних кримінальних справ про групові злочини проти власності, розглянуті судами м.При визначенні понять “підбурювач” і “підбурювання” дисертант виходить з того, що підбурювач - вид співучасника злочину, якому притаманні як ознаки субєкта злочину, так і ознаки, що характеризують його участь (роль) у спільному злочині. Оскільки лише виконавець (співвиконавець) безпосередньо (повністю або частково) здійснює обєктивну сторону злочину, його схиляння до злочину необхідно розглядати як підбурювання до вчинення злочину, а збудження рішучості взяти участь у злочинному діянні інших співучасників - як підбурювання до участі у вчиненні злочину. У звязку з цим пропонується виділити поряд зі способами підбурювання у власному сенсі (способи схиляння, які породжують у субєкта намір вчинити злочин або взяти участь у його вчиненні), ще й такі прийоми впливу на співучасника, які лише забезпечують його схиляння до злочину, тобто сприяють реалізації способу підбурювання у власному сенсі. Проте діяльність підбурювача не обмежуються лише власне підбурювальницькими діями, які свідчать про виникнення у схиленого співучасника наміру (бажання, рішучості) вчинити злочин (взяти участь у його вчиненні), а й характеризується тим злочином, до якого схилив співучасника підбурювач. 26 КК) вказує на умисну участь у вчиненні умисного злочину, а діяльність підбурювача полягає не лише у схилянні іншого співучасника до злочину, а й має результатом вчинення цього злочину, дисертант обґрунтовує, що вина підбурювача може встановлюватися як до самого факту його участі у спільному злочині, так і до наслідків цього злочину.Підбурюванням є діяльність співучасника, яка характеризується впливом однієї особи на свідомість і волю іншої з метою збудження у неї наміру (прагнення, бажання, рішучості) вчинити злочин або взяти участь у спільному його вчиненні. Підбурювання до злочину полягає у схилянні співучасника до вчинення або до участі у вчиненні конкретного злочину, але воно не виключається й тоді, коли фактичні та юридичні ознаки цього злочину навіть не конкретизовані підбурювачем. Підбурювач схиляє виконавця до вчинення злочину, а інших - співучасників до участі у його вчиненні. Підбурювання треба визнавати невдалим, якщо діяльність, спрямована на схиля

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ