Кримінальна відповідальність за незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю - Дипломная работа

Сьогодні існує проблема недостатньої правової захищеності інститутів комерційної і банківської таємниці, яка загрожує як підприємствам, установам, банкам, так й економічній та інформаційній безпеці держави. Кримінальна відповідальність за незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну таємницю, вперше була встановлена у 1994 р. із введенням до КК України 1960 р. ст.ст. Складність застосування зазначених норм викликана відсутністю наукових розробок елементів складу злочинів і науково обґрунтованих рекомендацій щодо кваліфікації незаконного збирання з метою використання, використання і розголошення відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, і недосконалістю формулювання досліджуваних кримінально-правових норм. Отже, недостатня наукова розробленість проблеми кримінальної відповідальності за незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю, визначає актуальність теми дослідження. дослідити обєктивні та субєктивні ознаки складів незаконного збирання з метою використання, використання або розголошення відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, визначити момент закінчення цих злочинів;“Загальна характеристика незаконних дій з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю” складається з двох підрозділів і містить характеристику історичних та соціальних факторів встановлення кримінальної відповідальності за незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю. “Соціальна обумовленість кримінально-правової заборони незаконних дій з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю” зазначається, що поява інститутів комерційної і банківської таємниці була зумовлена, в першу чергу, стрімким розвитком економічних відносин у суспільстві, природними процесами, становленням економічної системи України ще з початку 90-х років і до сьогодні. За належністю відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю: а) комерційна таємниця містить власні відомості і є власністю тієї юридичної особи, яка її охороняє; б) банківську таємницю становлять виключно чужі відомості, кредитна установа зобовязана зберігати у таємниці відомості, власниками яких є її клієнти та кореспонденти. “Визначення предмета незаконних дій з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю” обґрунтовується, що предметом незаконних дій з відомостями, які становлять комерційну або банківську таємницю, є окремий вид конфіденційної інформації, а саме - комерційна і банківська таємниця. До банківської таємниці, зокрема, належать відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі кореспондентських рахунків банків у Нацбанку України; операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; системи охорони банку та клієнтів; коди, що використовуються банками для захисту інформації; відомості щодо комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції тощо, а також інформація про клієнтів інших банків, яка може стати відомою з документів, угод та операцій клієнта банку.У висновках дисертації автор узагальнює основні його результати та формулює власні рекомендації щодо вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність, згідно з якими передбачається відповідальність за незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю. Історичний досвід кримінально-правового забезпечення комерційної і банківської таємниці необхідно використовувати і в наші дні для подальшого вдосконалення чинного законодавства. 231, 232 КК України, це суспільні відносини по збереженню комерційної та (або) банківської таємниці, які забезпечують охорону від недобросовісної конкуренції у сфері господарської діяльності й обмеження монополізму. Щодо розголошення відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, то за безпосередньою вказівкою закону кримінальній відповідальності підлягають тільки такі особи, яким ця таємниця стала відома у звязку з професійною або службовою діяльністю. Субєктивна сторона незаконноих дій з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю, характеризується умисною формою вини, проте можлива необережність щодо наслідків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У висновках дисертації автор узагальнює основні його результати та формулює власні рекомендації щодо вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність, згідно з якими передбачається відповідальність за незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю.

1. Витоки кримінально-правової охорони комерційної і банківської таємниці необхідно відносити до ХІХ ст. (Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р.). Історичний досвід кримінально-правового забезпечення комерційної і банківської таємниці необхідно використовувати і в наші дні для подальшого вдосконалення чинного законодавства.

2. Перехід України до ринкових відносин обєктивно зумовлює збереження будь-яких відомостей про діяльність підприємств. Це дало підґрунтя для виникнення комерційної таємниці, яка з часом знайшла своє відображення в законодавстві. Але на сьогодні спеціальний закон щодо визначення, використання, поширення, збереження та захисту комерційної таємниці відсутній. Запропоновано проект такого закону.

3. Безпосередній обєкт злочинів, передбачених ст.ст. 231, 232 КК України, це суспільні відносини по збереженню комерційної та (або) банківської таємниці, які забезпечують охорону від недобросовісної конкуренції у сфері господарської діяльності й обмеження монополізму.

4. Предметом злочинів досліджуваних норм є окремий вид конфіденційної інформації, а саме - комерційна і банківська таємниця. Конфіденційна інформація, це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

5. У ст.ст. 231 і 232 КК України моментом закінчення злочину є спричинення істотної шкоди субєкту господарювання. Питання про наявність або відсутність істотної шкоди (оціночне поняття) вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням розміру заподіяних збитків, фінансового становища субєкта господарювання, сприйняття усунення ним заподіяної шкоди тощо. Поняття істотної шкоди у ст.ст. 231 і 232 КК охоплює пряму дійсну шкоду та неодержані субєктом господарської діяльності доходи.

6. Субєктами незаконного збирання, використання і розголошення комерційної і банківської таємниці є будь-які осудні особи 16-річного віку. Щодо розголошення відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, то за безпосередньою вказівкою закону кримінальній відповідальності підлягають тільки такі особи, яким ця таємниця стала відома у звязку з професійною або службовою діяльністю.

7. Субєктивна сторона незаконноих дій з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю, характеризується умисною формою вини, проте можлива необережність щодо наслідків.

8. Відмежування аналізованих складів злочинів від складів злочинів, передбачених ст.ст. 185, 209-1, 232-1, 328, 330 КК України необхідно здійснювати за складоутворюючими ознаками, а зі ст.ст. 164-3 і 164-11 КУПАП - за ступенем суспільної небезпечності.

9. Обґрунтована необхідність посилення санкції за розголошення комерційної або банківської таємниці. Особа, яка вчиняє злочин використовуючи своє службове становище, більш суспільно небезпечна і потребує більш суворого покарання.

10. Запропоновано обєднати ст. 231 і ст. 232 Кримінального кодексу України і внести зміни у чинний КК України. Така стаття буде мати наступний вигляд: Стаття 231. Незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю.

Умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду субєкту господарської діяльності, - карається штрафом від 200 до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до 2 років, або позбавленням волі на той самий строк.

Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у звязку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і спричинило істотну шкоду субєкту господарської діяльності, - карається штрафом від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на той самий строк.

1.Харламова С.О. Кримінальна відповідальність за незаконне використання Комерційної та банківської таємниці // Україна 2005: Поступальна хода до верховенства права (збірник матеріалів науково-теоретичної конференції). - Київ - 2005. - С. 81-84.

2.Харламова С.О. Кримінальна відповідальність за незаконне використання комерційної та банківської таємниці згідно з міжнародним та національним законодавством // Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості (матеріали міжнародної науково-практичної конференції). - Львів - 2005. - С.277-280.

3.Харламова С.О. Кримінально-правова природа комерційної таємниці // Проблеми і вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні (матеріали міжнародної науково-практичної конференції). - Львів - 2005. - С.210-212.

4.Харламова С.О. Конфіденційна інформація як предмет злочину // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2006. - №2. - С.201-206.

5.Харламова С.О. Інститути комерційної і банківської таємниці в законодавстві України і зарубіжних країн // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2006. - №1. - С.238-246.

6.Харламова С. Проблеми визначення предмета злочинів, повязаних із незаконним збиранням, використанням та розголошенням відомостей, що становлять комерційну та банківську таємницю // Юридична Україна. - 2006. - №10. - С.85-90.

7.Харламова С. Історико-правова характеристика інститутів комерційної та банківської таємниці // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №11. - С. 59-62.