Об’єктивні, суб’єктивні, кваліфікуючі ознаки складу насильницького донорства, а також недоліки, прогалини та суперечності у формулюванні ознак його складу. Пропозиції вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність за насильницьке донорство.
Донорство крові завжди повязано з порушенням тілесної недоторканності донора, а також із ризиком заподіяння шкоди його здоровю та поширенням небезпечних інфекційних захворювань. 23 червня 1995 р. було прийнято Закон України "Про донорство крові та її компонентів", яким регламентовано порядок вилучення, переробки, зберігання та використання донорської крові, її компонентів та препаратів із метою недопущення зловживань у цій сфері діяльності, охорони життя і здоровя донорів та осіб, які потребують такого роду медичної допомоги. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до комплексної програми "Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи попередження злочинності" (номер державної реєстрації 0186.0.070883) та Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 - 2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000 р. · розробити пропозиції щодо удосконалення законодавства про кримінальну відповідальність за насильницьке донорство та запропонувати нову редакцію ст.144 КК України. У роботі над дослідженням було використано такі наукові методи: філософський (діалектичний) - при дослідженні елементів складу злочину, розкритті змісту понять, зазначених у диспозиції ст.144 КК України; юридичний (догматичний) - при опрацюванні законів та підзаконних нормативних актів, зясуванні змісту ознак, передбачених у диспозиції ст.144 КК України; порівняльно-правовий - при порівнянні окремих положень законодавства зарубіжних країн із положеннями КК України та інших нормативних актів; історичний - при дослідженні розвитку донорства крові та його правового регулювання; системно-структурний - при дослідженні ознак та елементів складу насильницького донорства."Родовий та безпосередній обєкти насильницького донорства" при розгляді обєкта насильницького донорства автор виходить із того, що розроблена наукою кримінального права теорія обєкта злочину як суспільних відносин і за сучасних умов залишається найбільш переконливою. Обґрунтовується висновок, що основним обовязковим безпосереднім обєктом насильницького донорства є такий вид тілесної недоторканності людини, як її тілесна цілісність, а додатковим обовязковим безпосереднім обєктом виступають суспільні відносини, що забезпечують вільне здійснення людиною свого права на донорство крові. Формулюється висновок, що саме особливості предмета насильницького донорства, тобто крові живої людини, є визначальними для встановлення суспільної небезпечності даного злочину та відмежування від складу злочину, передбаченого ч.2 ст.143 КК України. Автор розглядає передбачені ч.2 ст.144 КК України кваліфікуючі ознаки насильницького донорства, що характеризують особу потерпілого: вчинення насильницького донорства щодо неповнолітнього, особи, яка перебувала в безпорадному стані, особи, яка перебувала в матеріальній залежності від винного. Зазначається, що кримінальна відповідальність за насильницьке донорство, вчинене щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані чи матеріальній залежності від винного, законодавцем повязується із застосуванням насильства чи обману, хоча вони є самостійними способами вчинення даного злочину.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає в детальному дослідженні юридичних ознак складу насильницького донорства та формулюванні пропозицій з удосконалення законодавства. Родовим обєктом насильницького донорства є суспільні відносини, що забезпечують здоровя особи. Додатковим обовязковим безпосереднім обєктом насильницького донорства є суспільні відносини, що забезпечують вільне здійснення людиною свого права на донорство крові. Запропоновано передбачити в якості кваліфікуючих ознак насильницького донорства вчинення даного злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, а також застосування насильства, що було небезпечним для життя чи здоровя потерпілого. Запропоновано доповнити ст.144 КК України частиною першою такого змісту: "Грубе порушення встановленого законом порядку вилучення або використання донорської крові, її компонентів чи препаратів".
План
Основний зміст
Вывод
насильницьке донорство кримінальна відповідальність
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає в детальному дослідженні юридичних ознак складу насильницького донорства та формулюванні пропозицій з удосконалення законодавства. Найважливішими є такі результати роботи: 1. Родовим обєктом насильницького донорства є суспільні відносини, що забезпечують здоровя особи. Основним обовязковим безпосереднім обєктом насильницького донорства є такий вид тілесної недоторканності людини, як її тілесна цілісність. Додатковим обовязковим безпосереднім обєктом насильницького донорства є суспільні відносини, що забезпечують вільне здійснення людиною свого права на донорство крові.
2. Предметом насильницького донорства є кров живої людини.
3. Запропоновано передбачити в якості кваліфікуючих ознак насильницького донорства вчинення даного злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, а також застосування насильства, що було небезпечним для життя чи здоровя потерпілого.
4. Склад насильницького донорства співвідноситься зі складом злочину, передбаченим ст.126 КК України, як спеціальний із загальним, як спеціальний вид вчинення насильницьких дій, що завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
5. Запропоновано доповнити ст.144 КК України частиною першою такого змісту: "Грубе порушення встановленого законом порядку вилучення або використання донорської крові, її компонентів чи препаратів".
За цієї умови ст.144 КК України автор вважає за доцільне назвати так: "Порушення встановленого законом порядку вилучення або використання крові людини, її компонентів чи препаратів".
6. Вчинення насильницького донорства можливе шляхом дії або шляхом бездіяльності. Склад насильницького донорства є формальним. Насильницьке донорство є закінченим із моменту залишення кровю організму потерпілого під час її вилучення.
7. Запропоновано доповнити ст.2 Закону України "Про донорство крові та її компонентів" таким положенням: "Вилучення крові без належної добровільної згоди донора або в неповнолітньої чи недієздатної особи не може бути визнано вчиненим у стані крайньої необхідності".
8. Автор вважає за доцільне диференціювати насильство у складі даного злочину на таке, що було, та таке, що не було небезпечним для життя чи здоровя потерпілого. Перший вид насильства автор включає до кваліфікуючих ознак даного злочину, другий вид запропоновано передбачити як спосіб в основному складі насильницького донорства.
9. Настання тяжких наслідків, на думку автора, необхідно передбачити як особливо кваліфікуючу ознаку насильницького донорства.
10. Використання безпорадного стану, матеріальної чи іншої залежності, а також зловживання довірою запропоновано включити до основного складу даного злочину як самостійні способи вчинення насильницького донорства.
11. Субєкт насильницького донорства є загальним. Тому додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю в ч.3 ст.144 КК України запропоновано передбачити як альтернативне.
12. Під обовязковою метою насильницького донорства автор розуміє використання вилученої з організму людини крові для лікування інших людей, отримання компонентів крові або виготовлення медичних препаратів.
13. Запропоновано виключити кваліфікуючу ознаку у вигляді мети продажу з тексту диспозиції ч.3 ст.144 КК України, а також замінити в її тексті сполучник "і" на сполучник "або".
З урахуванням викладеного запропоновано нову редакцію ст. 144 КК України: Стаття 144. Порушення встановленого законом порядку вилучення або використання крові людини, її компонентів чи препаратів
1. Грубе порушення встановленого законом порядку вилучення або використання донорської крові, її компонентів чи препаратів карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років із штрафом до пятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.
2. Вилучення крові в людини шляхом насильства, що не було небезпечним для життя чи здоровя, обману, зловживання довірою, використання безпорадного стану, матеріальної або іншої залежності при використанні її як донора карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або із застосуванням насильства, що було небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, а також щодо неповнолітнього або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, караються позбавленням волі на строк до шести років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Список литературы
1. Сапронов О.В. Про відповідальність за порушення порядку вилучення та використання донорської крові, її компонентів чи препаратів // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 8. - С. 142-145.
2. Сапронов О.В. Згода потерпілого як обставина, що виключає кримінальну відповідальність за насильницьке донорство // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. - 2004. - № 34. - С. 31-35.
3. Сапронов О.В. Мета продажу як особливо кваліфікуюча обставина насильницького донорства // Підприємництво, господарство і право. - 2004. -
№ 11. - С. 157-160.
4. Сапронов О.В. Предмет насильницького донорства // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. - 2004. - № 35. - С. 21-26.
5. Сапронов О.В. Насильницьке донорство та суміжні злочини // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. - 2004. - № 3. - ч. 2. - С. 99-103.
6. Сапронов О.В. Історичний розвиток донорства та використання крові людини, а також його правового регулювання в Україні // Вісн. Запоріз. держ. ун-ту: Зб. наук. ст. Юридичні науки. - Запоріжжя: Запоріз. держ. ун-т. - 2004. - С. 176-180.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
