Кримінальна відповідальність за доведення до банкрутства (аналіз складу злочину) - Автореферат

Проблеми кримінальної відповідальності за злочини у сфері банкрутства, зокрема, доведення до банкрутства, досліджували такі вітчизняні та зарубіжні науковці: П.П. 219 КК України, виникає значна кількість складних питань: коли настає момент закінчення злочину, як нараховується розмір матеріальної шкоди, чому бездіяльність, що призводить до вказаних у диспозиції статті наслідків, не визнається злочином тощо. Існує необхідність у розясненні субєктивних та обєктивних ознак цього злочину, розробці рекомендацій для практичних працівників правоохоронних органів по виявленню і розслідуванню цього злочину тощо. В процесі кримінально-правового аналізу норми, що передбачає відповідальність за доведення до банкрутства, також використовувалися праці таких вітчизняних вчених: Л.В. У процесі теоретичних досліджень, згідно з темою дисертаційного дослідження, застосовувалися такі наукові методи: діалектичний, на підставі якого усі явища розглядалися у взаємозвязку, єдності їх соціального змісту і юридичної форми, всебічності та обєктивності (розділи 1, 2, 3); історико-правовий, який використовувався при дослідженні історичних передумов виникнення і розвитку норм, що передбачають відповідальність за умисне банкрутство (розділ 1); порівняльно-правовий, що використовувався при проведенні аналізу норм, які містяться у КК України, що передбачають відповідальність за злочини, повязані з банкрутством, та вирішенні питання про їх звязок і відмінність, а також при аналізі відповідних кримінальних норм у законодавстві іноземних держав (розділи 1, 2, 3); догматичний (юридичний), який використовувався при аналізі побудови юридичних конструкцій складів злочинів, передбачених ст.ст.Розділ 1 “Введення у проблему доведення до банкрутства” складається з двох підрозділів, в яких досліджується історичний розвиток кримінально-правового механізму захисту інституту банкрутства, проводиться порівняльно-правовий аналіз іноземного законодавства з питань кримінального банкрутства та досліджується термінологічна база цього інституту. У підрозділі 1.2 “Визначення понять у сфері кримінальних банкрутств” увага була приділена встановленню змісту центральних термінів, котрі використовуються в процесі дослідження: “банкрутство”, „неплатоспроможність”, “неспроможність” та “стійка фінансова неспроможність”. Для визначення одного явища використовуються терміни: “стійка фінансова неспроможність”, „неспроможність”, „банкрутство”. Автор вбачає у паралельному вживанні цих термінів проблему і наголошує, що значення терміну “банкрутство” надане в Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і наділяти його іншим значенням не можна. Запропоновано змінити назву розділу VII КК України таким чином: “Злочини проти порядку здійснення господарської діяльності”, оскільки критерієм, згідно з яким названі майже всі розділи Особливої частини КК України, є обєкти кримінально-правової охорони проти яких направлені певні групи злочинів.У висновках дисертації підсумовуються найбільш важливі наукові та практичні здобутки дослідження, щодо кримінальної відповідальність за доведення субєкта господарської діяльності до фінансової неспроможності: 1. Існування норми, що передбачає відповідальність за умисне доведення субєкта господарювання до фінансової неспроможності, було притаманне ще стародавнім країнам. Кримінальні банкрутства - це злочинні діяння, внаслідок яких субєкт господарської діяльності потрапляє у стан фінансової неспроможності, спотворюється інформація щодо наявності в субєкта господарської діяльності такого стану, а також унаслідок яких порушується законна процедура провадження у справі про банкрутство, якщо такі дії призводять до завдання шкоди у великих розмірах. Пропонується також закріпити в законодавстві термін “фінансова неспроможність” - це фінансовий стан субєкта господарської діяльності, при якому він нездатен самостійно відновити свою платоспроможність і задовольнити законні вимоги кредиторів. Автором класифіковані злочинні діяння, внаслідок яких субєкт господарської діяльності може зазнати фінансової неспроможності і тим самим завдати великої матеріальної шкоди кредиторам: 1) діяння, спрямовані на фактичне зменшення майна субєкта господарювання; 2) діяння, спрямовані на порушення порядку ведення, обліку та зберігання документів фінансово-господарської діяльності субєкта господарської діяльності; 3) діяння, спрямовані на порушення управлінської сфери субєкта господарської діяльності.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

злочин доведення банкрутство господарський

У висновках дисертації підсумовуються найбільш важливі наукові та практичні здобутки дослідження, щодо кримінальної відповідальність за доведення субєкта господарської діяльності до фінансової неспроможності: 1. Сучасний стан розробки кримінально-правової норми, що передбачає відповідальність за доведення до банкрутства, не може задовольнити потреб сьогодення з принципових позицій. Це стоїть на заваді ефективного використання вказаної кримінальної норми і створює перешкоди для здійснення необхідної кримінальної охорони субєктів господарської діяльності від злочинних посягань визначеного виду.

2. Існування норми, що передбачає відповідальність за умисне доведення субєкта господарювання до фінансової неспроможності, було притаманне ще стародавнім країнам. Це діяння криміналізоване й за кордоном. Досвід цих країн підтверджує необхідність такої норми у кримінальному законодавстві України.

3. Характером злочинів, передбачених ст. ст. 218-221 КК України, їх єдиним видовим обєктом посягання та сприянням глибшому дослідженню ознак злочину - доведення до банкрутства обумовлюється необхідність введення терміну „кримінальні банкрутства”. Кримінальні банкрутства - це злочинні діяння, внаслідок яких субєкт господарської діяльності потрапляє у стан фінансової неспроможності, спотворюється інформація щодо наявності в субєкта господарської діяльності такого стану, а також унаслідок яких порушується законна процедура провадження у справі про банкрутство, якщо такі дії призводять до завдання шкоди у великих розмірах.

Пропонується також закріпити в законодавстві термін “фінансова неспроможність” - це фінансовий стан субєкта господарської діяльності, при якому він нездатен самостійно відновити свою платоспроможність і задовольнити законні вимоги кредиторів. Викликано це відсутністю законодавчого закріплення значення цього терміну.

Зясована неможливість ототожнювати терміни „стійка фінансова неспроможність” та „банкрутство”.

4. Автор констатує необхідність виключення з диспозиції розгляданої норми терміну „банкрутство”. Закінченим злочин, передбачений ст. 219 КК України, повинен визнаватися тоді, коли вчинені діяння призвели до фінансової неспроможності субєкта господарської діяльності та завдали цим великої матеріальної шкоди кредиторам. Відповідно, зазначається, що й стаття повинна мати назву “Доведення до фінансової неспроможності”.

Кримінальна відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ст. 219 КК України, не повинна залежати від господарської процедури визнання боржника банкрутом.

Назву розділу VII Особливої частини КК України запропоновано змінити таким чином: “Злочини проти порядку здійснення господарської діяльності”. Саме така назва буде відповідати принципам побудови Особливої частини КК України залежно від того, проти яких суспільних відносин спрямовані певна сукупність злочинних посягань.

5. Родовим обєктом доведення до фінансової неспроможності є суспільні відносини, що скадаються у сфері здійснення господарської діяльності.

Видовим обєктом доведення до фінансової неспроможності необхідно визнавати суспільні відносини, що складаються у сфері фінансової неспроможності та повязані з виконанням субєктами господарської діяльності своїх грошових зобовязань перед кредиторами.

Безпосереднім обєктом доведення до фінансової неспроможності треба визнавати суспільні відносини, що забезпечують здійснення ефективної, правомірної господарської діяльності, яка надає можливість субєктові господарської діяльності виконувати свої грошові зобовязання перед кредиторами.

6. Злочин - доведення до фінансової неспроможності вчинюється на двох стадіях фінансової діяльності субєкта господарювання: 1) стадія нормальної (незбиткової) фінансової діяльності субєкта господарської діяльності. Злочинні дії в цьому випадку спрямовані на доведення субєкта господарської діяльності до фінансової неспроможності;

2) стадія погіршення фінансового стану субєкта господарської діяльності, що саме по собі ще не могло призвести до фінансової неспроможності. Злочинні дії, які підпадають під ознаки ст. 219 КК України, ще більше ускладнюють фінансове становище субєкта господарювання і стають головною причиною фінансової неспроможності субєкта господарювання.

7. Встановлена можливість доведення до фінансової неспроможності субєкта господарської діяльності шляхом бездіяльності, тобто в результаті невиконання субєктом злочину своїх обовязків. Тому запропоновано у ст. 219 КК України формулювання “вчинення дій” змінити на “вчинення діянь”.

Автором класифіковані злочинні діяння, внаслідок яких субєкт господарської діяльності може зазнати фінансової неспроможності і тим самим завдати великої матеріальної шкоди кредиторам: 1) діяння, спрямовані на фактичне зменшення майна субєкта господарювання; 2) діяння, спрямовані на порушення порядку ведення, обліку та зберігання документів фінансово-господарської діяльності субєкта господарської діяльності; 3) діяння, спрямовані на порушення управлінської сфери субєкта господарської діяльності.

8. В дисертації мотивується необхідність при кваліфікації розгляданого злочину визначати розмір матеріальної шкоди з урахуванням матеріальних збитків всіх встановлених кредиторів субєкта господарської діяльності. Тому, по-перше, в диспозиції ст. 219 КК України пропонується слово “кредитору” замінити на “кредиторам”, по-друге, змінити текст примітки до ст. 218 КК і викласти її в такому вигляді, щоб було зрозумілим, що розмір матеріальної шкоди - це не шкода одній особі, а шкода, котра завдається злочином взагалі.

9. Пропонуються такі зміни до ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”: - термін „боржник” замінити на термін „неплатоспроможній боржник”;

- з переліку учасників провадження у справі про банкрутство виключити представника працівників боржника, адже ця особа фактично є представником кредитора (сторони);

- в коло кредиторів включити державу, яку представляють органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обовязкових платежів);

- з визначення поняття „грошове зобовязання” виключити слово „цивільним” і викласти його у такому вигляді: „грошове зобовязання - це зобовязання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законодавством України”.

10. Запропоновані зміни в субєктивних ознаках злочину, передбаченого ст. 219 КК України: 1) розширення кола субєктів злочину за рахунок громадянина - субєкта підприємницької діяльності; 2) виключення з диспозиції кримінально-правової норми вказівки на мотив злочину, оскільки він не конкретизує й не обмежує коло можливих мотивів досліджуваного злочину.

11. Запропоновані наступні зміни до КК України: 11-1. змінити назву ст. 219 КК України й викласти її диспозицію в такій редакції: Стаття 219. Доведення до фінансової неспроможності

Доведення до фінансової неспроможності, тобто умисне вчинення власником майна або службовою особою субєкта господарської діяльності, а також громадянином - субєктом підприємницької діяльності діянь, що призвели до фінансової неспроможності субєкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторам, - карається ...

11-2. нову редакцію примітки до ст. 218 КК України: Примітка. У ст. ст. 218-223 цього Кодексу злочин вважається вчиненим у великих розмірах, якщо ним завдається матеріальна шкода, котра у пятсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум прибутків громадян.

1. Васильцева О.О. Проблемні питання кримінальної відповідальності за незаконні банкрутства // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2001. - № 4 - С. 220-228.

2. Васильцева О.О. Субєкти кримінальних банкрутств // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2002. - № 2. - С. 202-213.

3. Васильцева О.О. Історичний розвиток законодавства про банкрутство та кримінально-правової регламентації відповідальності за його порушення // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2003. - № 1 - С. 210-219.

4. Васильцева О.О. Етапи господарської діяльності, на яких вчинюються злочини у сфері банкрутства // Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 14-15 травня 2002 р. м. Запоріжжя: У 2 ч. - Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2002. - Ч.1. - С. 129-131.

5. Васильцева О.О. Взаємодія ОВС з населенням з метою профілактики злочинів у сфері банкрутства // Проблеми взаємопорозуміння ОВС з населенням: Матеріали міжвузівської курсантської (студентської) науково-практичної конференції. Донецьк, 26 жовтня 2001 року. - Донецьк: ДІВС, 2002. - С. 221-227.

Размещено на .ru