Кримінальна відповідальність військовослужбовців за корисливі посягання на військове майно (ст. 410 КК України) - Автореферат

У розділі ХІХ Кримінального кодексу України (далі - КК України) виділено злочини проти встановленого порядку несення військової служби (далі - військові злочини). Серед них особливе місце посідають злочини, повязані з корисливими посяганнями військовослужбовців на військове майно, кримінальна відповідальність за вчинення яких передбачена ст. 410 КК України (у коментарях до КК України, в підручниках та наукових статтях), розглядали такі вітчизняні вчені, як: С.І. 410 КК України загалом); логіко-граматичний (при визначенні понятійного апарату досліджуваної проблеми); історично-правовий (під час дослідження історичних особливостей формування норми, яка встановлює кримінальну відповідальність військовослужбовців за корисливі посягання на військове майно); порівняльно-правовий (компаративний) (під час порівняння норм чинного законодавства зарубіжних держав із положеннями КК України стосовно досліджуваної проблеми); формально-логічний (догматичний) (при аналізі положень ст. Емпіричну базу дослідження становлять: показники статистичної звітності Державної судової адміністрації України й управління вивчення та узагальнення судової практики Верховного Суду України за 2001-2008 рр.; статистичні дані Генеральної прокуратури України; дані вивчення 112 кримінальних справ про корисливі посягання військовослужбовців на військове майно та злочини проти власності за 2003-2008 рр.; результати проведеного опитування 140 фахівців у галузі права (науковців (викладачів), суддів, слідчих, дізнавачів і юрисконсультів), а також 250 військовослужбовців.Розділ 1 “Вихідні положення проблем кримінальної відповідальності військовослужбовців за корисливі посягання на військове майно” складається із чотирьох підрозділів. Автором зроблено висновок, що тема кримінальної відповідальності військовослужбовців за корисливі посягання на військове майно не набула належного висвітлення в українській юридичній літературі. “Історія кримінальної відповідальності військовослужбовців за корисливі посягання на військове майно” дисертант доходить висновку, що поява в КК України 2001 р. норм, сформульованих у його ст. “Зарубіжний досвід кримінально-правової охорони військового майна від корисливих посягань військовослужбовців” проаналізовано кримінальне законодавство країн світу (Великобританії, Естонії, Китаю, Норвегії США, Таджикистану, Франції, ФРН тощо), в якому так чи інакше відображено норми, що встановлюють кримінальну відповідальність військовослужбовців за корисливі посягання на військове майно. 410 КК України не охоплює склади розтрати військового майна, розбою й насильницького вимагання з метою заволодіння військовим майном, що не є зброєю, бойовими припасами, вибуховими чи іншими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою.Проведене дослідження дало змогу створити концепцію кримінально-правової охорони військового майна від корисливих посягань військовослужбовців у контексті ст. 410 КК України, заповнити ряд наявних прогалин у кримінально-правовій теорії, висунути й аргументувати пропозиції щодо вдосконалення законодавства та правозастосовної практики. Положення про те, що ключовою підставою для виділення спеціальних норм про кримінальну відповідальність військовослужбовців за корисливі посягання на військове майно в окрему статтю Особливої частини КК України є відповідний предмет злочину - військове майно. 410 КК України, можуть вчинюватися з будь-якими мотивами й метою, що не впливає на кваліфікацію злочину, а посягання ж на військове майно загального призначення обовязково передбачають корисливий мотив. 410 КК України мета повинна вказувати на бажання заволодіти саме зброєю, бойовими припасами, вибуховими або іншими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою.

2. Основний зміст дисертації

Проведене дослідження дало змогу створити концепцію кримінально-правової охорони військового майна від корисливих посягань військовослужбовців у контексті ст. 410 КК України, заповнити ряд наявних прогалин у кримінально-правовій теорії, висунути й аргументувати пропозиції щодо вдосконалення законодавства та правозастосовної практики.

Ця концепція включає: 1. Обґрунтування необхідності збереження та подальшого вдосконалення спеціальних правових норм, які передбачають кримінальну відповідальність за ст. 410 КК України.

2. Вдосконалення загального, родового й безпосереднього обєктів досліджуваного злочину як взаємоузгоджених понять, котрі визначені в дисертації та в цьому авторефераті. Зроблено висновок, що безпосередній обєкт аналізованого злочину складний, оскільки включає в себе додатковий обовязковий безпосередній обєкт, яким виступає право власності, та ряд додаткових факультативних безпосередніх обєктів.

3. Положення про те, що ключовою підставою для виділення спеціальних норм про кримінальну відповідальність військовослужбовців за корисливі посягання на військове майно в окрему статтю Особливої частини КК України є відповідний предмет злочину - військове майно. Його різноманітність та особливості зумовлюють необхідність подальшої диференціації кримінальної відповідальності військовослужбовців за ст. 410 КК України.

4. Удосконалення обєктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 410 КК України, доповненням її положеннями про розтрату військового майна, розбій з метою заволодіння військовим майном загального призначення та його вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоровя потерпілого.

5. Удосконалення субєктивної сторони складу злочину ст. 410 КК України вказівкою на те, що посягання на зброю, бойові припаси, вибухові або інші бойові речовини, вибухові пристрої, засоби пересування, військову та спеціальну техніку, радіоактивні матеріали, наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, передбачені ст. 410 КК України, можуть вчинюватися з будь-якими мотивами й метою, що не впливає на кваліфікацію злочину, а посягання ж на військове майно загального призначення обовязково передбачають корисливий мотив. При розбої та насильницькому вимаганні за ч. 3 ст. 410 КК України мета повинна вказувати на бажання заволодіти саме зброєю, бойовими припасами, вибуховими або іншими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою.

6. З метою усунення недоліків чинного кримінального законодавства, реалізуючи обґрунтовані в дисертації теоретичні позиції, як висунуті вперше автором, так і сприйняті чи розвинуті ним ідеї інших авторів, запропоновано такі законодавчі новели: 6.1. Частину 1 ст. 1 КК України викласти в такій редакції: “1. Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини та громадянина, власності, громадського порядку й громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України, військового правопорядку від злочинних посягань, забезпечення миру та безпеки людства, а також запобігання злочинам”.

6.2. Викласти назву розділу ХІХ КК України в такій редакції: “Злочини проти військового правопорядку”.

6.3. Викласти частину 1 ст. 401 КК України в такій редакції: “1. Військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти військового правопорядку, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобовязаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів”.

6.4. Викласти ст. 410 КК України в такій редакції: “Стаття 410.Викрадення, привласнення, розтрата, вимагання військовослужбовцем військового майна, заволодіння ним шляхом шахрайства, зловживання службовим становищем або розбою

1. Викрадення, привласнення, розтрата, вимагання військовослужбовцем військового майна (крім майна, передбаченого частиною другою цієї статті), а також заволодіння ним шляхом шахрайства - караються штрафом від пятдесяти до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до пяти років.

2. Ті самі дії, вчинені щодо зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, вибухових пристроїв, засобів пересування, військової та спеціальної техніки, радіоактивних матеріалів, наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів або приватизаційних паперів, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3. Дії, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або що завдали значної шкоди, а так само заволодіння військовим майном військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем або розбій з метою заволодіння військовим майном (крім майна, передбаченого частиною четвертою цієї статті), або його вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоровя потерпілого, - караються позбавленням волі на строк від пяти до десяти років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, розбій з метою заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими або іншими бойовими речовинами, вибуховими пристроями, засобами пересування, військовою чи спеціальною технікою, або вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоровя потерпілого, - караються позбавленням волі на строк від десяти до пятнадцяти років.

Статті у фахових виданнях

1. Бодаєвський В.П. Відповідальність військовослужбовців за корисливі посягання на військове майно в історії кримінального права (ХІ-ХІХ ст.ст.) / В.П. Бодаєвський // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2007. - № 4 (41). - С. 329-337.

2. Бодаєвський В.П. Відповідальність військовослужбовців за корисливі посягання на військове майно в історії кримінального права (з початку ХХ ст. до сьогодні) / В.П. Бодаєвський // Вісник Запорізького юридичного інституту ДДУВС. - 2008. - № 3. - С. 129-138.

3. Бодаєвський В.П. Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності військовослужбовців за корисливі посягання на військове майно / В.П. Бодаєвський // Вісник Запорізького юридичного інституту ДДУВС. - 2008. - № 4. - С. 150-159.

4. Бодаєвський В.П. Проблеми визначення субєкта корисливих посягань на військове майно за ст. 410 КК України / В.П. Бодаєвський // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2008. - № 2 (38). - С. 239-248.

5. Бодаєвський В.П. Проблеми визначення обєкта та предмета складу злочину, передбаченого ст. 410 КК України / В.П. Бодаєвський // Університетські наукові записки. - 2008. - № 4 (28). - С. 256-260.

6. Бодаєвський В.П. Проблемні аспекти обєктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 410 КК України / В.П. Бодаєвський // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 10 (154). - С. 128-132.

7. Бодаєвський В.П. Кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ст. 410 КК України / В.П. Бодаєвський // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 12 (156). - С. 160-164.

8. Бодаєвський В.П. Кримінально-правова охорона військового майна від корисливих посягань військовослужбовців: іноземний досвід / В.П. Бодаєвський // Право і суспільство. - 2008. - № 4. - С. 98-102.

9. Бодаєвський В.П. Проблемні аспекти субєктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 410 КК України / В.П. Бодаєвський // Держава і право. - 2008. - Вип. 42. - С. 580-586.

10. Бодаєвський В.П. Стан дослідження проблеми кримінальної відповідальності військовослужбовців за корисливі посягання на військове майно в теорії кримінального права / В.П. Бодаєвський // Південноукраїнський правничий часопис. - 2008. - № 2. - С. 178-179.

11. Бодаєвський В.П. Покарання за корисливі посягання військовослужбовців на військове майно (ст. 410 КК України) / В.П. Бодаєвський // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 3 (159). - С. 128-132.

Статті в інших виданнях

12. Бодаєвський В.П. Проблеми визначення покарань за ст. 410 КК України / В.П. Бодаєвський // Держава та регіони. Серія: Право. - 2008. - № 3. - С. 145-147.

Матеріали конференцій

13. Бодаєвський В.П. Актуальність проблеми кримінального законодавства щодо корисливих посягань на військове майно / В.П. Бодаєвський // Досудове слідство: шляхи вдосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства: всеукр. наук.-практ. конф., 30 листоп. 2007 р. ПЮІ ЛДУВС. - Івано-Франківськ, 2008. - С. 209-211.

14. Бодаєвський В.П. Проблеми визначення санкції ст. 410 КК України / В.П. Бодаєвський // Від громадянського суспільства до правової держави: наук.-практ. конф., 24 квіт. 2008 р. ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - Х., 2008. - С. 240-241.

15. Бодаєвський В.П. Особливості визначення предмету злочину, передбаченого ст. 410 КК України / В.П. Бодаєвський // Слідча діяльність: проблеми теорії та практики: наук.- практ. конф. та кругл. стіл, 22-26 трав. 2008 р. ДДУВС. - Дніпропетровськ, 2008. - С. 38-40.

16. Бодаєвський В.П. Особливості предмету злочину, передбаченого ст. 410 КК України / В.П. Бодаєвський // Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку: міжнар. наук.-практ. конф., 30 трав. 2008 р. ОНУ ім. І.І. Мечниковам. - Одеса, 2008. - С. 35-38.

17. Бодаєвський В.П. Проблеми визначення родового та безпосереднього обєкта складу злочину, передбаченого ст. 410 КК України / В.П. Бодаєвський // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Прогалини у кримінальному законодавстві: міжнар. симпозіум, 12-13 верес. 2008 р. ЛДУВС. - Львів, 2008. - С. 206-213.

18. Бодаєвський В.П. Проблеми визначення поняття “істотна шкода” як кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ст. 410 КК України / В.П. Бодаєвський // Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах: всеукр. наук.-практ. конф., 31 жовт. 2008 р. ЗЮІ ДДУВС. - Запоріжжя, 2008. - Ч. 2. - С. 74-76.

Размещено на .ru