Розгляд особливостей реалізації адміністративної та кримінальної відповідальності в Російській імперії впродовж другої половини XIX на початку XX ст. Проблема порушення цензурних норм та позаправове переслідування включених у видавничий процес осіб.
При низкой оригинальности работы "Кримінальна та адміністративно-правова відповідальність за порушення норм цензури в Російській Імперії", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Незважаючи на те, що в СРСР існувала власна цензура у вигляді всемогутнього Головліту, влада докладала максимум зусиль аби поверхневими та заідеологізованими історичними дослідженнями було створено занадто демонічний образ царської цензури, яка душила будь-які паростки вільної думки та самосвідомості трудящих, відправляла вільнодумців до місць позбавлення волі. У Російський імперії за формою цензурного контролю цензура поділялася на попередню та каральну (або подальшу, наступну). Щербак виділяє кілька етапів цензурної реформи: 1860 р. початок реформування зосередження нагляду за друком і діяльністю місцевих відповідних органів у Головному управлінні цензури; 1862 р. розподіл цензурних функцій між міністерствами внутрішніх справ та освіти; 1865 р. набуття чинності “Тимчасовими правилами про цензуру та друк від 6 квітня 1865 р.”, передача цензури цілком і повністю до Міністерства внутрішніх справ. Згідно з чинним на початок Першої світової війни “Статутом про цензуру і друк” загальна цензура належала до компетенції Міністерства внутрішніх справ. Цензуру іноземної літератури та іншої друкованої продукції, що надходила до Росії з-за кордону, здійснював Центральний комітет цензури іноземної в Санкт-Петербурзі (підпорядкований ГУД), Комітети іноземної цензури в містах Ризі, Москві, Одесі, Вільно, Ревелі; в інших містах, серед них і у Києві, такі функції покладалися на окремих цензорів з іноземної літератури [8, с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
