Криміналістична характеристика шахрайства відносно власності особи та її використання на початковому етапі розслідування - Автореферат

Шахрайство відносно власності фізичної особи, в першу чергу, заподіює збиток їх власникам. Стаття 190 КК України передбачає кримінальну відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство). Проблемам криміналістичної характеристики злочинів взагалі, та проблемам розслідування шахрайства зокрема, чимало приділили уваги вітчизняні і закордонні вчені. Зазначені обставини зумовили актуальність обраної теми дисертації та визначили необхідність детального розгляду криміналістичної характеристики та її використання на початковому етапі розслідування шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних напрямків боротьби зі злочинністю і Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України № 1376/2000 від 25 грудня 2000 року, Наказом МВС України № 755 від 05 липня 2004 року “Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практику діяльності органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років”.„Криміналістична характеристика шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах” складається з пяти підрозділів, які присвячені загальнотеоретичним аспектам криміналістичної характеристики злочинів, а також елементам криміналістичної характеристики шахрайства відносно власності особи в сучасних умовах. Подібні результати стали свідченням закономірного звязку між предметом шахрайства та іншими елементами криміналістичної характеристики злочину (обстановкою, місцем, часом, особливостями осіб потерпілого та злочинця, природи їх стосунків, способу підготовки, вчинення, приховання злочину). Типові способи готування до шахрайства поділяються на: 1) способи, повязані з пошуком потерпілого, знайомство з ним, підтримання дружніх, довірчих стосунків, вивчення способу життя потерпілого, встановлення наявності у нього цінних речей, нерухомості, грошей, частковий розрахунок з потерпілим; 2) способи, спрямовані на створення умов для вчинення шахрайства, пошук співучасників, знайомств з працівниками органів державної влади та управління, комерційних, фінансових структур (працівники нотаріату, БТІ, ЖЕКІВ, МВС, банків), тощо; 3) способи, що ґрунтуються на злочинній діяльності (викрадення або підробка документів, печаток, штампів, готування подальшого насильства або фізичного усунення потерпілих). Класифікація сучасних способів шахрайства відносно громадян залежно від сфери застосування обману або зловживання довірою: 1) шахрайство у сфері релігійних відносин (в Україні мають поширення традиційні конфесії (православя, католіцизм, мусульманство, протестантизм), представники яких відрізняються високоморальним обліком. Сучасні шахраї, які вчиняють злочин відносно власності фізичних осіб, можуть бути класифіковані на кілька типів, залежно від сфери пристосування своїх здібностей: 1) шахраї на ринку нерухомості або цінних паперів; 2) „вуличні” шахраї (питома вага осіб циганської національності); 3) шахраї, що спеціалізуються на репрезентації себе представниками державних, комунальних, соціальних служб, громадських організацій; 4) побутові шахраї, що використовують близькі стосунки для реалізації злочинних задумів; 5) посадові особи органів державної влади та управління.Теоретичні та практичні результати, які одержані під час виконання дослідження, були втілені у конкретні пропозиції з метою вдосконалення методики розслідування шахрайств. Обманом пропонується вважати не лише навмисне перекручення істини чи її часткове приховання, але і повне замовчування про факти, повідомлення про які утримало б потерпілого від добровільної передачі майна злочинцю. За змістом виділено способи обману: 1) обман у особі; 2) обман у предметі; 3) обман у намірах; 4) обман у обставинах, що є для конкретного випадку суттєвими. Сучасні шахрай класифіковані на кілька типів, залежно від сфери пристосування своїх здібностей: 1) шахраї на ринку нерухомості або цінних паперів; 2) „вуличні” шахраї (питома вага осіб циганської національності); 3) шахраї, що репрезентують себе представниками державних, комунальних, соціальних служб, громадських організацій; 4) побутові шахраї, що використовують близькі стосунки для реалізації злочинних задумів; 5) посадові особи органів державної влади та управління. Потерпілі допитуються про обставини зустрічі, знайомства, спілкування із шахраєм, його прикмети та поведінку, характеристику викраденого майна, умови передачі його шахраям, шляхи збирання обумовленого шахраями предмета шахрайства, факт звернення до правоохоронних органів, тощо.

Основний зміст роботи

Теоретичні та практичні результати, які одержані під час виконання дослідження, були втілені у конкретні пропозиції з метою вдосконалення методики розслідування шахрайств.

1. Класифікація предмета шахрайства в сучасних умовах: а) гроші як предмет шахрайства; б) цінні папери; в) нерухомість, право на нерухомість.

2. Залежно від часу виникнення способів вчинення шахрайств, їх можна класифікувати на: а) традиційні (класичні) способи вчинення шахрайства; б) сучасні (нові та модернізовані традиційні) способи вчинення шахрайства (у сфері релігійних відносин, у сфері ЕОМ, Інтернет-технологій, у сфері нерухомості, у сфері страхування, кредитування).

3. Обманом пропонується вважати не лише навмисне перекручення істини чи її часткове приховання, але і повне замовчування про факти, повідомлення про які утримало б потерпілого від добровільної передачі майна злочинцю. За змістом виділено способи обману: 1) обман у особі; 2) обман у предметі; 3) обман у намірах; 4) обман у обставинах, що є для конкретного випадку суттєвими.

4. При зловживанні довірою відсутній вплив на психіку іншої особи з метою введення її у оману відносно певних обставин. Такі стосунки можуть випливати з певних угод цивільно-правового характеру або особистого ставлення потерпілого до шахрая (подружні, сімейні, рідні відносини, наявність рекомендацій та похвальних відгуків від спільних знайомих, тощо).

5. Характерними ознаками особи потерпілого є: азарт (56,7%), жадібність (33,5%), ритуальні забобоні (22,9%), віра у щасливий випадок (21,8%), особисті комплекси (17,3%), лінь (12%), неуважність (9,3%), імпульсивність (8,6%), підвищена самовпевненість (5,4%), емоційна неврівноваженість (3,8%). Пік віктимності приходиться на 30-45 років, причому жінки складають переважну більшість - 66% через властиву їм довірливість, підвищене почуття страху за близьких, забобонність, чоловіки відповідно - 34%.

6. Встановлено, що 68% злочинців - особи чоловічої статі найбільш активного віку - від 25 - 45 років. Більшість злочинців отримали середню та вищу освіти, мають достатні інтелектуальні властивості усвідомлення власної протиправної діяльності.

Сучасні шахрай класифіковані на кілька типів, залежно від сфери пристосування своїх здібностей: 1) шахраї на ринку нерухомості або цінних паперів; 2) „вуличні” шахраї (питома вага осіб циганської національності); 3) шахраї, що репрезентують себе представниками державних, комунальних, соціальних служб, громадських організацій; 4) побутові шахраї, що використовують близькі стосунки для реалізації злочинних задумів; 5) посадові особи органів державної влади та управління.

7. Потерпілі допитуються про обставини зустрічі, знайомства, спілкування із шахраєм, його прикмети та поведінку, характеристику викраденого майна, умови передачі його шахраям, шляхи збирання обумовленого шахраями предмета шахрайства, факт звернення до правоохоронних органів, тощо. Оскільки такі особи, як і потерпілі від інших злочинів, нерідко відчувають емоційну напругу, необхідна чітка організація допиту, що відрізняється постановкою коротких, зрозумілих питань, які виключають виникнення пауз у процесі отримання показань.

8. Свідки за цією категорією справ класифікуються на очевидців, а також осіб, які знали про обставини шахрайства зі слів потерпілих та третіх осіб. У свою чергу очевидці поділяються на свідків спостереження за жертвою, а також тих, хто бачив знаряддя злочину, предмет злочинного посягання. З урахуванням наведеної класифікації визначається предмет допиту різних категорій свідків, пропонуються рекомендації з отримання та перевірки даних ними показань.

9. Визначено специфіку обшуку, яка обумовлена особливостями такого елемента криміналістичної характеристики, як місце вчинення злочину. Цей елемент включає в себе ділянки, на яких відбувалося готування до злочину, рідше - його вчинення (місце проживання, роботи злочинця, частого перебування, транспортні засоби). Частиною обшуку може бути огляд предметів, виявлених під час його проведення.

10. Запропоновано призначення судової експертизи під час дослідчої перевірки. Обґрунтовується положення про доцільність використання компютерних засобів у цифровій фотографії для фіксації, дослідження папілярних візерунків, а також виготовлення додатку до висновку дактилоскопічної експертизи. Висвітлені відомості про предмет криміналістичної експертизи та її можливості при розслідуванні шахрайств. Значення криміналістичних експертиз обумовлене багатьма чинниками, зокрема, призначення їх представляє собою ефективний напрям вирішення складних задач розслідування, за допомогою їх отримується інформація, яка може свідчити про причетність особи до події злочину, спонукати підозрюваного до дачі правдивих показань.

1. Головкін С.В. Поняття слідчих ситуацій, їх формування і класифікація // Вісник ЛАВС МВС України: Науково-теоретичний журнал. Спеціальний випуск. - Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005, 4.2. - С.40-46.

2. Головкін С.В. Особливості тактики допиту підозрюваного в скоєнні шахрайства // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ, Спеціальний випуск №2, частина 3. - Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2007. - С. 75-78.

3. Головкін С.В. Особливості тактики обшуку при розслідуванні шахрайств // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ, Спеціальний випуск №1, частина 2. - Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2008. - С. 157-166.

4. Головкін С.В. Предмет шахрайства відносно особи в сучасних умовах // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, Спеціальний випуск №5, частина 3. - Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2008. - С. 185-193.