Сутність криміналістичної ідентифікації. Об"єкти, типи і види ідентифікації. Аналітична і синтетична стадії встановлення тотожності. Способи порівняльного дослідження. Значення криміналістичної габітології як галузі криміналістичної індентифікації.
Зовнішній вигляд (зовнішність) людини здавна використовується під час упізнання та кримінальної реєстрації злочинців. У кожної людини зовнішній вигляд є суто індивідуальний і має здатність відображатися в матеріальних слідах та памяті людини у вигляді уявних образів. Вчення про ознаки зовнішності людини, про їх матеріальні та ідеальні відображення, про методи та засоби їх фіксації й використання для встановлення фактів, які відіграють значну роль у розкритті та розслідуванні злочинів, утворює окрему теорію науки криміналістики, яку називають криміналістичною габітологією або габітоскопією. Термін "габітоскопія" (лат. habitus - зовнішність, skopeo - розглядати) введений у криміналістику В.О. Снетковим. Габітологія (або габітоскопія) - галузь криміналістичної техніки, що включає систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини та сукупність методів і науково-технічних засобів, які забезпечують збирання, дослідження і використання цих ознак для ототожнення особи.В усіх випадках встановлення тотожності являє собою процес, який охоплює дослідження, порівняння або зіставлення ознак, - такий процес називається ідентифікацією, або ототожненням. Для висновку про тотожність необхідно враховувати зміни, що відбулися, в обєктах ідентифікації, а також те, що розходження в деяких ознаках при порівнянні не виключає тотожності. За кримінальними справами такими предметами можуть виступати знаряддя і засоби, використані злочинцем при вчиненні злочину; залишені сліди; предмети, загублені злочинцем; викрадені речі, печатки, штампи тощо. У криміналістиці розрізняють такі типи (випадки) ідентифікації: а) встановлення тотожності обєкта за ознаками, відображеними у памяті людини; Криміналістична габітоскопія (лат. crimen - злочин habitus - зовнішній вигляд людини, її будова тіла гр. scopeo - розглядати) - це криміналістичне вчення про ознаки зовнішнього вигляду людини, їх матеріальних та ідеальних відображень, про методику використання цих ознак при встановленні фактів, що мають значення для провадження досудового слідства в кримінальних справах про злочини та їх попередження.В залежності від субєкта ідентифікація особи може здійснюватися: а) слідчим - шляхом предявлення особи, фотографії або трупа для впізнання; безпосереднім порівнянням зовнішності особи з фотознімками; Цей вид ідентифікації особи здійснюється у вигляді процесуальної дії, передбаченої ст. Цей вид ідентифікації застосовується слідчим під час перевірки особи, викликаної на допит у якості свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого і проводиться шляхом витребування особистих документів і порівняння її зовнішності з фотокарткою у паспорті або іншому посвідченні. Ідентифікація особи шляхом безпосереднього порівняння її зовнішності з описом, складеним методом словесного портрета, фотознімками, мальованими, фотокомпозиційними та композиційно-мальованими субєктивними портретами, скульптурним портретом - здійснюється оперативними працівниками під час проведення оперативно-розшукових заходів шляхом зіставлення ознак зовнішності конкретної особи з наявними: описом, фотографією, субєктивним портретом, фотографією скульптурного портрета. У літературних джерелах цю експертизу називають по-різному: портретно-криміналістична експертиза, фотопортретна ідентифікаційна експертиза, експертиза в цілях ідентифікації особи за рисами зовнішності.Отже, криміналістична габітологія - це галузь криміналістичної техніки, що ґрунтується на засадах анатомії, антропології, біології й охоплює систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини, а також сукупність методів і науково-технічних засобів, що забезпечують збирання, дослідження і використання відповідних ознак для ототожнення особи. Криміналістична габітоскопія - це криміналістичне вчення про ознаки зовнішнього вигляду людини, їх матеріальних та ідеальних відображень, про методику використання цих ознак при встановленні фактів, що мають значення для провадження досудового слідства в кримінальних справах про злочини та їх попередження. Як бачимо, габітоскопія вивчає криміналістичне ототожнення людини за ознаками зовнішності, є галуззю криміналістичної техніки, що охоплює вивчення, систематизацію, оцінку ознак зовнішності з метою застосування прийомів і методів ідентифікації особи. У габітології ознака характеризує зовнішність людини в цілому або окремі її елементи (зріст, ніс, очі, волосся тощо). З точки зору вирішення ідентифікаційних завдань, стосовно ототожнення особи людини, яка вчинила злочин або безвісти зникла, особливі прикмети цієї людини, до числа яких належить і татуювання, є найбільш цінними й інформативними серед інших ознак зовнішності людини, а їх значення для вирішення завдань ідентифікації є загальновідомим і не потребує додаткового обґрунтування та розгляду.
Вывод
Отже, криміналістична габітологія - це галузь криміналістичної техніки, що ґрунтується на засадах анатомії, антропології, біології й охоплює систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини, а також сукупність методів і науково-технічних засобів, що забезпечують збирання, дослідження і використання відповідних ознак для ототожнення особи.
Криміналістична габітоскопія - це криміналістичне вчення про ознаки зовнішнього вигляду людини, їх матеріальних та ідеальних відображень, про методику використання цих ознак при встановленні фактів, що мають значення для провадження досудового слідства в кримінальних справах про злочини та їх попередження. Як бачимо, габітоскопія вивчає криміналістичне ототожнення людини за ознаками зовнішності, є галуззю криміналістичної техніки, що охоплює вивчення, систематизацію, оцінку ознак зовнішності з метою застосування прийомів і методів ідентифікації особи.
Ознака - це характеристика, відмітна риса обєкта. У габітології ознака характеризує зовнішність людини в цілому або окремі її елементи (зріст, ніс, очі, волосся тощо). Ознаки зовнішності поділяють на власні та супутні.
Власні - це елементи і ознаки зовнішності людини, що проявляються у процесі її життєдіяльності, які поділяються на: загальнофізіологічні, анатомічні та функціональні (за Е.І. Зуєвим); на загальнофізичні, анатомо-морфологічні та функціональні (за Ю.П. Дубягіним); на анатомічні та функціональні (за І.Ф. Пантелеєвим). Власні ознаки також можуть виступати у вигляді особливих прикмет та помітних ознак.
Опис людини за ознаками її зовнішності є здавна відомим та широко використовується як дієвий інструмент для розшуку та розслідування. Однак тільки у кінці XIX ст. дякуючи науковим дослідженням французького криміналіста-антрополога Альфонса Бертильона опис розшукуваної або встановлюваної людини перетворився у спеціальну поліційну систему під назвою "Словесний портрет", яку до цього часу успішно застосовують у своїй практичній діяльності працівники правоохоронних органів усіх держав світу.
З точки зору вирішення ідентифікаційних завдань, стосовно ототожнення особи людини, яка вчинила злочин або безвісти зникла, особливі прикмети цієї людини, до числа яких належить і татуювання, є найбільш цінними й інформативними серед інших ознак зовнішності людини, а їх значення для вирішення завдань ідентифікації є загальновідомим і не потребує додаткового обґрунтування та розгляду. Однак шляхом криміналістичного дослідження змісту татуювання може бути отримана також і суттєва інформація про властивості особи її носія.
Серед існуючого розмаїття видів татуювання для отримання криміналістичне значимої інформації про особу злочинця насамперед становить інтерес так зване "кримінальне" татуювання, а не інші його види, як то "побутове", "памятне", "декоративне" тощо, так як загальновідомо, що наявність у особи "кримінального" татуювання в першу чергу повязується з її кримінальним минулим і її криміногенною орієнтацією, які в свою чергу, як правило, повязані з відбуванням покарання у виді позбавлення волі.
Уявний образ зовнішності людини служить основою різних матеріальних її відображень, які використовуються з метою ідентифікації цієї людини під час розслідування злочинів, розшуку безвісти зниклих та ідентифікації невпізнаних трупів.
До таких матеріальних відображень у габітології належать опис методом словесного портрета, субєктивний портрет, пластичні реконструкції обличчя за черепом (скульптурний портрет).
Список литературы
Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1996. - № 30. - ст. 141.
Кримінально-процесуальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради. - 1961. - № 2. - ст. 15.
Біленчук П.Д., та ін. Криміналістика: Підруч. для слухачів, адюнктів, викладачів вузів системи МВС України / П.Д. Біленчук, О.П. Дубовий, М.В. Салтевський, П.Ю. Тимошенко. За ред. акад. П.Д. Біленчука. - К.: АТІКА, 1998. - 416 с.
Біленчук П.Д., Лисиченко В.К., Клименко Н.І. та ін. Криміналістика: Підручник. / За ред. П.Д. Біленчука. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Атіка, 2001. - 544 с.
Гельманов А.Г. Понятие способа сокрытия преступления и его криминалистическое значение. - Караганда. 1982.
Гусев М.Н. Муравьев А.С. Предупреждение, пресечение и раскрытие убийств. - М., 1992.
Карпов Н.С., Євдокименко С.В. Злочинна діяльність. - К., 2001.
Колмаков В.П. Идентификационные действия следователя. - М., 1977.
Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции. - Х., 1997.
Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навчальний посібник. - 2-е вид. - К.: Атіка, 2002. - 640 с.
Криминалистика / Под ред. проф. И.Ф. Герасимова и проф. Л.Я. Драпкина. - М., 1994.
Криминалистика / Под ред. проф. Н.П. Яблокова. - М., 1995.
Криміналістика: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред. В.Ю. Шепітька. - 2-ге вид., переробл. і допов. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. - 728 с.
Крылов И.Р. Криминалистическое учение о следах. - М., 1976.
Лисенко В. Особливості використання спеціальних знань // Вісник прокуратури. - 2003. - № 12. - С. 109-115.
Настільна книга слідчого: [Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів] / Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О. та ін. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. - 720 с.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2001. - 1104 с.
Радянська криміналістика: Криміналістична техніка і слідча тактика / За заг. ред. проф. В.П. Колмакова. - К., 1973.
Руководство для следователей. - М., 1997.
Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2 ч. Ч. 1. - Харків: Консум, 2001. - 528 с.
Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч. 2. - X.: Консум, Основа, 1999. - 416 с.
Самойлов Г.А. Основы криминологического учения о навыках. - М., 1968.
Селиванов Н.А. Бидонов Л.Г. Типовые версии по делам об убийствах. - М., 1989.
