Криміналістичні та процесуальні питання ідентифікації людини за слідами-відображеннями - Автореферат

В цьому сенсі для забезпечення успішного вирішення органами дізнання, слідчими повсякденних завдань, повязаних з повним, обєктивним та всебічним розслідуванням і попередженням злочинів, слід постійно звертати увагу на криміналістику, її розвиток, тенденції, вдосконалювати існуючі та створювати нові методи дослідження речових доказів. Функція криміналістики, як науки про закономірності виникнення інформації про злочин та засоби й прийоми виявлення, вилучення, дослідження, оцінки та використання цієї інформації для ефективного розслідування, саме і полягає у науковому забезпеченні працівників органів дізнання, слідчих, експертів та суддів спеціально розробленими та перевіреними практикою технічними засобами, тактичними прийомами та методами розслідування і судового розгляду конкретних кримінальних справ. Зазначені обставини обумовлюють актуальність розробки цієї теми на основі аналітичного огляду розвитку криміналістичного слідознавства, використання криміналістичних знань та даних природничих і технічних наук, формування поняття сліду як речового доказу в теорії доказів, а також інших основ вчення і розширення уявлень про сліди людини, формування рекомендацій правоохоронним органам щодо використання криміналістичної інформації, що міститься у слідах та має значення у справі. Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам „Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки” (затверджена Указом Президента України №1376/2000 від 25 грудня 2000 р.), метою якої є забезпечення активної протидії злочинності на основі чіткого визначення пріоритетів, поступового нарощення зусиль держави і громадськості, вдосконалення законодавства, організації засобів і методів запобігання злочинам та плану наукових досліджень кафедри криміналістики юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Мета дослідження полягає у подальшій розробці криміналістичного слідознавства: формуванні поняття слідів-відображень людини, що виникають на місці скоєння злочину; узагальненні практики їх виявлення, вилучення та дослідження під час розслідуванні злочинів та у викритті злочинців; визначенні їх ролі у розслідуванні злочинів; формуванні практичних рекомендацій щодо найбільш ефективного застосування технічних засобів і методів роботи із слідами-відображеннями людини під час розслідування та використання результатів їх застосування у доказуванні в кримінальному судочинстві.Розділ перший “Загальнотеоретичні основи криміналістичного слідознавства” присвячений аналізу історичного розвитку криміналістичного слідознавства як розділу криміналістичної техніки, поняттю сліду в аспекті теорії відображення, а також проблемам, що виникають при застосуванні до слідів класичної теорії криміналістичної ідентифікації. У першому підрозділі “Огляд розвитку криміналістичного слідознавства і формування його предмета як розділу криміналістичної техніки” розкрито процес становлення криміналістичного слідознавства з прадавніх часів до сьогодення та визначено дві основні стадії цього процесу: - початковий етап на шляху розвитку криміналістичного слідознавства характеризується використанням слідів-відображень людини з прадавніх часів народними слідопитами для пошуку злочинця та накопичення відповідних знань у цій галузі, діяльність яких мала емпіричний характер; Доведено, що етапи розвитку криміналістики як науки співпадають з етапами розвитку криміналістичного вчення про сліди. Розвиток знань у галузі інформатики, фізики, хімії, медицини, біології та інших природничих наук, а також формування процесуальних засад використання даних цих наук у встановленні всіх елементів предмета доказування через удосконалення змістовності окремих слідчих дій та покращення методичного забезпечення судових експертиз сприяло і сприяє формуванню предмета слідознавства як розділу криміналістичної техніки, більш обґрунтованого, змістовного і практично ефективного та переконливого, ніж трасологія. У другому підрозділі “Сліди-відображення в криміналістиці: природа, види та способи отримання” досліджено питання ролі відображень у гносеологічному процесі, співвідношення понять “факт”, “відомості про факт”, “інформація”, “значуща інформація”, “доказова інформація”, але насамперед - власне саме відображення і його значення у встановленні факту.У першому підрозділі “Передумови і завдання використання слідів-відображень людини у розслідуванні” досліджено розвиток криміналістичного слідознавства, тенденції використання слідів у кримінальному судочинстві як засобів пізнання істини і юридичного доказування обставин розслідуваної справи, філософські, теоретико-криміналістичні та інформаційні засади теорії відображення. Сліди-відображення, як складові загального процесу взаємодії, неодмінно несуть не лише пізнавальне навантаження, а й дозволяють за певних умов техніко-дослідницького і процедурного характеру виконувати роль джерел доказів у вигляді первинних і похідних речових доказів. У другому підрозділі “Форми виявлення, дослідження і використання сл

2. Основний зміст роботи