Кредитування банками України сільськогосподарських підприємств - Автореферат

В період командно-адміністративної системи кредити надавалась аграрним підприємствам на планово-розподільній основі. Банки здобули право самостійно визначати позичальників, обсяг, порядок видачі і погашення кредитів, розмір процентних ставок, організацію системи моніторингу кредитів відповідно до власної кредитної політики з додержанням принципів кредитування та вимог чинного законодавства. Однак реальне економічне становище значної кількості сільськогосподарських підприємств не дозволяє їм отримувати кредити. Притаманні аграрному сектору специфічні ризики, мораторій на іпотеку земель сільськогосподарського призначення, недосконалість механізму захисту прав кредитора, брак ефективного страхового захисту потребують вдосконалення кредитних процедур, поглибленого вивчення банками джерел виникнення кредитних ризиків, створення адекватної системи оцінки кредитоспроможності сільськогосподарських позичальників та визначення гранично-мінімальної процентної ставки за кредитними операціями. У межах науково-дослідної роботи дисертантом розроблено Методику оцінки кредитних ризиків при кредитуванні банками підприємств-сільгосптоваровиробників, визначено основні підходи з оптимізації кредитної і процентної політики банку та вдосконалення банківського кредитування аграрних підприємств.Савлука дисертантом було уточнено визначення категорії „кредит” як економічних відносин, що виникають між кредитором і позичальником у звязку з передачею у тимчасове користування коштів на умовах добровільності, зворотності, платності та економічної доцільності. Доведено, що крім платності, зворотності коштів та добровільності основною ознакою (атрибутом) кредиту є економічна доцільність, суть якої полягає в такому. Економічна доцільність отримання кредиту для позичальника полягає в тому, що ефект від використання позичених коштів (вартості) у вигляді прибутку повинен перевищувати розмір плати кредитору за користування кредитом. Отже, економічна доцільність передбачає не тільки отримання прибутку кредитором і позичальником, а й підвищення споживної вартості активів, задоволення потреб позичальника при отриманні споживчого кредиту. Автором обґрунтовано необхідність запровадження нового принципу адекватності кредитування, який полягає в забезпеченні еквівалентної участі позичальника власними активами в кредитному заході та наданні банком суми кредиту, достатньої для успішного завершення кредитного проекту.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні особливостей і основних аспектів організації кредитування банками сільськогосподарських підприємств України в ринкових умовах. Обґрунтування теоретико-методологічних засад банківського кредитування аграрного сектору, визначення основних видів кредитів та джерел формування ризиків сприятимуть підвищенню ефективності банківського кредитування, зниженню кредитних ризиків та розвитку агропромислового комплексу країни. Кредит - це економічні відносини, що виникають у звязку з передачею кредитором позичальникові в тимчасове користування коштів на умовах економічної доцільності. Вона полягає в тому, що кредиторові має бути більш вигідно надати кредит позичальникові з отриманням плати, ніж використати ці кошти (вартість) для власних потреб, а для позичальника ефект від використання позичених коштів (вартості) має перевищувати розмір плати кредиторові за користування кредитом. Мінімізації ризиків сприятиме запропонований принцип адекватності кредитування, який передбачає таке: 1) позичальник повинен брати еквівалентну участь власним майном та (або) грошовими коштами в кредитному заході; 2) банк повинен надавати позичальникові обґрунтовану суму кредиту, достатню для успішної реалізації проекту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні особливостей і основних аспектів організації кредитування банками сільськогосподарських підприємств України в ринкових умовах. Обґрунтування теоретико-методологічних засад банківського кредитування аграрного сектору, визначення основних видів кредитів та джерел формування ризиків сприятимуть підвищенню ефективності банківського кредитування, зниженню кредитних ризиків та розвитку агропромислового комплексу країни. До основних висновків та рекомендацій теоретичного, наукового, методологічного і практичного характеру, що відбивають розвязання основних завдань роботи відповідно до поставленої мети дисертації, можна віднести такі: 1. Проведене дослідження сутності економічної категорії „кредит”, особливостей її вияву в банківському кредитуванні дозволило уточнити сутність кредиту. Кредит - це економічні відносини, що виникають у звязку з передачею кредитором позичальникові в тимчасове користування коштів на умовах економічної доцільності. Сформульована додаткова умова організації кредитних відносин - економічна доцільність. Вона полягає в тому, що кредиторові має бути більш вигідно надати кредит позичальникові з отриманням плати, ніж використати ці кошти (вартість) для власних потреб, а для позичальника ефект від використання позичених коштів (вартості) має перевищувати розмір плати кредиторові за користування кредитом. Економічна доцільність є більш широким поняттям, ніж платність кредиту, оскільки може передбачати не тільки отримання прибутку кредитором і позичальником, але й збільшення споживної вартості активів.

2. Мінімізації ризиків сприятиме запропонований принцип адекватності кредитування, який передбачає таке: 1) позичальник повинен брати еквівалентну участь власним майном та (або) грошовими коштами в кредитному заході; 2) банк повинен надавати позичальникові обґрунтовану суму кредиту, достатню для успішної реалізації проекту.

3. Удосконалено класифікацію кредитів, зокрема за операціями з аграрними позичальниками. Так, за режимом кредитування запропоновано виділяти кредити: пільгові, компенсаційні і ординарні (на загальних умовах). Доцільність виділення компенсаційних кредитів обумовлена особливим порядком їх надання: рішення про надання кредиту приймається банком, а рішення про виділення бюджетної компенсації приймається місцевими органами влади на конкурсних умовах, регламентованих Кабінетом міністрів України.

4. На банківське кредитування сільськогосподарських підприємств впливають такі групи факторів: галузеві - сезонність виробництва, циклічність грошових надходжень, особливості обліку витрат, специфічність застави; макроекономічні - державне регулювання ринку продовольства, залежність від експортного потенціалу; внутрішньобанківські - недосконалість кредитних процедур, брак досвіду кредитування. З огляду на наведене кредитна політика банків-кредиторів сільськогосподарських підприємств повинна відрізнятись від загальноприйнятої спеціальними правилами. Здобувачем сформульовано правила формування кредитної політики банку, які, зокрема, передбачають диференційованість підходів до позичальників, установлення сезонних графіків надання та погашення кредитів з урахуванням циклічності аграрного виробництва, використання методик оцінки фінансово-економічного стану позичальників з урахуванням галузевих особливостей аграрного бізнесу, оформлення в заставу майбутнього врожаю, тварин тощо.

5. Визначено важелі, за допомогою яких держава може впливати на обсяги банківського кредитування сільськогосподарських виробників. Так, створення Державного аграрного фонду може поліпшити регулювання ринку АПК. Разом з тим фючерсна біржа для торгівлі сільськогосподарською продукцією, створена за участі держави, на наше переконання, більш ефективно розвяже проблему стабілізації цін та ліквідності забезпечення банківських кредитів. Розвиток кредитування новостворених сільськогосподарських підприємств і фермерів, які не мають відповідного досвіду роботи та необхідної застави, може бути забезпечений завдяки гарантуванню кредитів Фермерським сервісним агентством та (або) Державним фондом гарантування кредитів.

6. Доведено, що активізація кредитування аграрного комплексу неможлива без удосконалення механізму захисту прав кредиторів. Цьому може сприяти формування земельного ринку, скасування державою мораторію на іпотеку земель сільськогосподарського призначення, створення кредитних бюро і рейтингових агенцій. Упевненість комерційного банку в тому, що наданий кредит буде вчасно повернутий з виплатою нарахованих процентів, є однією із запорук збільшення обсягів кредитування аграрного сектору економіки та поступового зниження рівня процентних ставок.

7. Дисертантом запропоновано запровадити механізм рефінансування Національним банком України банківських установ, які здійснюють середньо- та довгострокове кредитування аграрних виробників, під заставу емітованих банками облігацій або кредитних портфелів однорідних за умовами кредитів, наданих підприємствам АПК. Розвиток вітчизняних інвесторів - страхових компаній і пенсійних фондів - створить передумови для формування середньо- і довгострокових ресурсів банків за рахунок секюритизації їх активів.

8. Уточнено поняття „кредитний ризик” з позиції управління кредитним портфелем як відхилення фактичної дохідності портфеля від планової у звязку з недоотриманням банком доходів та витратами на формування резервів і проведення претензійно-позовної роботи. Таке визначення дозволяє точніше оцінити фінансові наслідки ризикової кредитної політики. Обґрунтовано розподіл кредитного ризику сільськогосподарських позичальників залежно від джерел виникнення: на управлінський (діловий) ризик; фінансовий ризик; бізнесовий ризик. Використання банками запропонованого в дисертаційному дослідженні аналізу структури сільськогосподарського кредитного ризику та методів управління ризиком підчас кредитування аграрних підприємств має підвищити ефективність кредитних вкладень банків у агропромисловий комплекс.

9. У результаті аналізу діяльності аграрних підприємств запропоновано таку класифікацію кредитних ризиків: бізнесовий - ризик впливу галузевих факторів на діяльність підприємства; фінансовий - ризик погіршення фінансового стану підприємства; управлінський (організаційний) - ризик того, що ділові якості менеджменту позичальника недостатньо високі для успішного ведення бізнесу. Повномасштабне страхування аграрних ризиків та майна підприємств має підвищити ефективність діяльності позичальників та захистити інтереси банків-кредиторів. Для розвитку страхування доцільно запровадити державну компенсацію витрат підприємств на страхування врожаю і майна.

10. З метою мінімізації ризиків доцільно передбачити в кредитній політиці банку такий розподіл функцій: фронт-офіс - продаж кредиту, мідл-офіс - оцінка кредитного ризику, бек-офіс - моніторинг додержання внутрішніх процедур, завершення проведення кредитної операції. Доведено необхідність виділення в окрему вертикаль підрозділів ризик-менеджменту банку. Реалізація такої організаційної структури в досліджуваних нами банках уможливила зниження рівня проблемної заборгованості та обсягів формування резервів на покриття кредитних ризиків.

11. Запропоновано методичні засади аналізу кредитоспроможності сільськогосподарських виробників та оцінки кредитного ризику аграрних підприємств, які покладено в основу Методики оцінки кредитних ризиків при кредитуванні банками підприємств-сільгосптоваровиробників. Визначати кредитний рейтинг позичальника слід з урахуванням особливостей ведення аграрного бізнесу, фінансового стану клієнта та ризикованості операції. Оцінку ризику необхідно здійснювати під час прийняття рішення про проведення кредитної операції та розрахунку розміру резерву на покриття можливих збитків від активних операцій.

12. Обєктивне визначення розміру плати за користування кредитними ресурсами, диференціацію процентних ставок може забезпечити розроблена автором Методика розрахунку гранично-мінімальної процентної ставки за кредитними операціями банку, яка дозволяє враховувати кредитний рейтинг позичальника та інші умови проведення кредитної операції - розмір та структуру забезпечення, рівень ризикованості кредиту для банку.

13.

У наукових фахових виданнях

1. Березовик В.М. Кредитні відносини банків з агропромисловим комплексом України // Економіка України. - 2003. - № 1. - С. 18-23 (0,49 друк. арк.).

2. Березовик В.М. Переваги та недоліки законопроекту “Про банківський кредит” // Вісник Національного банку України. - 2001. - № 8. - С. 37-39 (0,24 друк. арк.).

3. Березовик В.М. Проблеми правового регулювання кредитних операцій // Вісник Національного банку України. - 2001. - № 7. - С. 29-30 (0,19 друк. арк.).

4. Березовик В.М. Проблеми розвитку кредитних відносин комерційних банків з підприємствами агропромислового комплексу України” // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - 2002. - № 2. - С. 291-295 (0,63 друк. арк.).

5. Березовик В.М. Сучасний стан кредитування аграрних підприємств // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2005. - Вип. 210. - Т. 3. - С. 793-800 (0,26 друк. арк.).

6. Березовик В.М. Управління кредитним ризиком аграрних позичальників // Фінанси України. - 2006. - № 1. - С. 86-93 (0,39 друк. арк.).

7. Березовик В.М. Формування та розвиток кредитних відносин банків з сільськогосподарськими підприємствами // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2005. - Вип. 209. - Т. 1. - С. 171-179 (0,34 друк. арк.).

В інших виданнях

1. Березовик В.М. Методика оцінки кредитних ризиків при кредитуванні банками підприємств - сільськогосподарських товаровиробників // Економічний довідник аграрника / В.І. Дробот, Г.І. Зуб, М.П. Кононенко та ін. / За ред. Ю.Я. Лузана, П.Т. Саблука. - К.: Преса України, 2003. - С. 244-260 (0,76 друк. арк.).

2. Березовик В.М. Проблеми оцінки кредитних ризиків при кредитуванні комерційними банками підприємств-сільгосптоваровиробників” // Український інвестиційний журнал WELCOME. - 2002. - № 2-3. - С. 40-46 (0,61 друк. арк.).

3. Березовик В.М. Свідоцтво № 5257 від 01.04.2002 р. про реєстрацію авторського права на науково-практичний твір „Методика оцінки кредитних ризиків при кредитуванні банками підприємств-сільгосптоваровиробників” (0,79 друк. арк.).

4. Березовик В.М. Система кредитування банками аграрного сектора: ключові елементи та проблеми // Зб. мат. Всеукраїнської наук.-практ. конф. вчених, викладачів, практичних працівників і молодих науковців “Розвиток фінансово-кредитних відносин в Україні” 27.02.2004 р. - К. - С. 118-121 (0,2 друк. арк.).

5. Березовик В.М. Оцінка практики банківського кредитування сільськогосподарських позичальників // Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні: Мат. наук.-практ. конф. 18-19 листоп. 2004 р. / Наук. ред. А.М.Мороз. - К.: КНЕУ, 2004. - С. 190-192 (0,1 друк. арк.).

6. Березовик В.М. Можливості для збільшення фінансування сільського господарства. Причини стримування розвитку довгострокового кредитування АПК // Мат. конф. “Проблеми становлення ринкових відносин в АПК України” 25-27 лютого 2004 р. - К. - С. 57-58 (0,18 друк. арк.).