Кредитний процес в Україні - Контрольная работа

Корінним чином змінюється кредитна система, запроваджуються нові форми кредитування і розрахунків, іншими стають взаємовідносини між банками і їх клієнтами, складаються нові пропорції між фінансами і кредитом. Основним джерелом задоволення великого попиту на грошові ресурси є кредит, адже навіть при самому високому рівні самофінансування господарюючим економічним субєктам не вистачає власних коштів на здійснення інвестицій і поточної основної діяльності. Актуальність даної теми полягає в тому, що кредит, як відомо, є основною статтею вкладень комерційних банків, до того ж він є чи не найризиковішою банківською операцією, яка привела до банкрутства не один банк. У Положенні НБУ "Про кредитування" зазначається: "Кредит - позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання". Отже, кредит виникає тоді, коли один із партнерів (кредитор) надає іншому (позичальнику) кошти (інколи майно) на визначений строк за умови виплати еквівалентної вартості і процентів.Як відомо, кредитні відносини виникають між різними субєктами і в залежності від того, до якої категорії можна віднести кредитора і позичальника, а також від конкретної форми позики виділяють 5 достатньо самостійних форм кредиту. 3 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зазначається, що такі операції як залучення та розміщення грошових вкладів і кредитів, можуть здійснюватись лише банками). Необхідно відмітити, що інструментом банківського кредиту виступає кредитна угода, а доход по ньому надходить у вигляді позикового проценту, ставка якого визначається сторонами з врахуванням конкретних умов кредитування. Звичайно виникає питання, чи може будь-яка юридична особа витупати кредитодавцем? Право ж підприємствам витупати кредитодавцями передбачене в Законі України "Про підприємства в Україні".Найважливіша умова використання позики - ефективність операції, яка кредитується, що забезпечує поступлення грошової виручки і прибутку у сумі, яка гарантує погашення боргу банку і сплати процентів. Повернення позики має виняткове значення для кредиту як самостійної економічної категорії товарного виробництва ринкової економіки, тому що, коли позичка не повертається, то кредит втрачає свою економічну суть і залежно від конкретних обставин він перетворюється у дарунок, субсидію, тощо, тобто замість кредитних відносин мають місце фінансові. Отже, і на цій останній стадії кредит зберігає свій запозичений характер і відновлює портфель ресурсів банку для надання нових позик. Це досягається за рахунок: застави позичальником майна, майнових прав, ЦП на яке банком у відповідності з діючими законодавством може бути обернене стягнення; гарантії третьої особи; нарахування пені; договору страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту чи забезпечення в інших формах, що прийняті в банківській практиці. Поверененість кредиту зумовлена тим, що банки мобілізують для кредитування тимчасово вільні грошові кошти підприємств, організацій, населення.Це зумовлює в свою чергу необхідність урахування ризиків і управління ними, а також постійне вдосконалення всього механізму діяльності банку, зокрема і у кредитній сфері з метою зменшення збитків від реалізації ризиків. Сама природа кредитної діяльності банку, що передбачає отримання доходу в результаті зміни конюнктури ринку, динаміки процентних ставок, валютних курсів, в певній мірі повязана з ризиком. Ось чому банки повинні використовувати різні способи страхування ризиків, диференціювати їх, тобто враховувати розподіл їх по різним видам банківської діяльності, а також систематично здійснювати контроль за дотриманням нормативів, порядком надання кредитів, за станом фінансів позичальника і при необхідності приймати профілактичні міри для зниження ризиків. Справа в тому, що банки не мають всебічної і достатньої інформації про платоспроможність позичальника на його господарський стан на момент надання кредиту, не кажучи вже про прогноз його зміни. Таким чином, на мій погляд, банкам слід, по-перше, відійшли від практики розрахунку механічного набору показників і відпрацювати методику розрахунку інтегрованого показника, котрий дасть змогу оцінити ступінь кредитного ризику; по-друге, оптимальне значення всіх обчислювальних показників повинно не лише регулюватися законодавством - кожний банк має додатково розробити свої критерії щодо прийняття тих чи інших результатів оцінок відповідно до своєї кредитної політики; по-третє, розрахунки аналізу кредитних ризиків, що здійснюються, повинні не лише відображати ситуацію в минулому, а й поєднуватися із прогнозом на майбутнє.Кредитні правовідносини виникають між субєктами ринку на основі відповідних договорів і за умови дотримання ними основних принципів кредитування: строковість, поверненість, платність, забезпеченість, цільове використання. Значення кредиту в економіці будь-якої країни важко перецінити, адже: - кредит

ПЛАН

ВСТУП

1. ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ КРЕДИТНИХ ПРАВОВІДНОСИН

2. ВИДИ КРЕДИТУ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

3. КРЕДИТНИЙ ПРОЦЕС, ЙОГО СТАДІЇ І ПРИНЦИПИ

4. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ