Кредитні відносини сільськогосподарських підприємств з банками - Автореферат

В умовах ринкової економіки важливим чинником забезпечення ефективної діяльності товаровиробників сільськогосподарської продукції є залучення до виробничого процесу додаткових фінансових ресурсів, оскільки в підприємств постійно виникають труднощі щодо нагромадження власних джерел формування як основних, так і оборотних засобів виробництва. Проте залишаються актуальними і потребують подальшого дослідження окремі питання, присвячені кредитним відносинам сільськогосподарських товаровиробників з банками. Не применшуючи ролі згаданих учених у висвітленні цієї теми, підкреслимо, що ситуація, яка сьогодні склалася в системі кредитного забезпечення галузі, робить особливо актуальним дослідження економічної сутності кредиту і кредитних відносин між сторонами кредитного процесу, особливостей цих відносин між товаровиробниками сільськогосподарської продукції та банками, шляхів розвитку кредитної системи України в нових економічних умовах, поліпшення кредитного забезпечення, реформування кредитної інфраструктури з обслуговування сільського господарства. Роль автора у виконанні науково-дослідної роботи полягає у дослідженні особливостей кредитних відносин сільськогосподарських товаровиробників з банками та обґрунтуванні пропозицій щодо їх поліпшення. Методологічною й теоретичною основою дисертаційного дослідження стали діалектичний метод пізнання та системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, що дало можливість провести комплексне дослідження наукової проблеми вдосконалення кредитних відносин сільськогосподарських підприємств з банками та кредитного забезпечення товаровиробників сільськогосподарської продукції.У першому розділі - "Теоретично-методологічні засади дослідження кредитних відносин у сільському господарстві" - узагальнено теоретичні засади сутності кредитних відносин та їх особливості у сільському господарстві, досліджується становлення й розвиток кредитної системи та її вплив на процес кредитування сільськогосподарських товаровиробників, висвітлюються методика й методи дослідження кредитних стосунків сільськогосподарських формувань з банками. У другому розділі - "Дослідження кредитних відносин сільськогосподарських підприємств з банками" - висвітлено необхідність кредиту у сільському господарстві, проведено оцінку кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників, досліджено принципи кредитування та їх дотримання сільськогосподарськими формуваннями, визначено граничні рівні кредитних вкладень у сільське господарство, проаналізовано ефективність кредитних відносин сільськогосподарських підприємств з банками. Водночас збільшення обсягів кредитів безпосередньо виробникам сільськогосподарської продукції гальмувалося й самими підприємствами, основними причинами цього була надто висока ціна кредиту, відсутність джерел його повернення, короткі терміни надання позичок тощо. Так, у 1999 р. обсяг наданих короткотермінових позичок сільськогосподарським підприємствам Львівської області порівняно з 1996 р. становив лише 8,7%; зросла заборгованість за позичками перед банками, особливо протермінована, не практикувалося пролонгування позичок, непомірно високими вважалися відсоткові ставки за кредитами. Аналіз його динаміки засвідчує, що у кредитуванні намітилися позитивні тенденції зростання обсягів короткотермінових позичок сільськогосподарським товаровиробникам, оскільки в період 1996-2000 рр. цей сегмент ринку кредитування був також у занепаді.Обсяг вкладених короткотермінових кредитів у сільське господарство області різко зменшувався, зростала прострочена заборгованість, непомірно високою була відсоткова ставка плати за кредит. Лише з часу впровадження механізму часткової компенсації ставки за кредитами банків значно поліпшилося кредитне забезпечення сільськогосподарських підприємств. Проте цей механізм не повністю враховує вимоги позичальника і його фінансовий стан, а рівень відсоткових ставок за кредитами залишається надто високим та не спонукає кредитні установи до його зниження. У дисертації обґрунтовано недоцільність застосування діючого механізму кредитування сільськогосподарських підприємств, побудованого на застосуванні однакових підходів виходячи з нестачі власних джерел фінансування виробничих затрат. Діяльність кредитованих сільськогосподарських підприємств повинна оцінюватися не тільки загальноприйнятими показниками, але й ефективністю використання кредиту, особливо короткотермінового, який вкладається безпосередньо у виробничий процес.

Основний зміст роботи

1. Кредитне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників є однією з актуальних проблем розвитку аграрного сектора економіки. Однак у перші роки незалежності України в цій сфері нагромадилися значні проблеми. З одного боку, вони викликані невідповідністю сільськогосподарських підприємств вимогам комерційних банків у звязку зі збитковістю та великими ризиками неповернення позичок; з іншого - блокуванням надходження кредитних коштів самими виробниками сільськогосподарської продукції через високу ціну кредиту, відсутність фінансових джерел його повернення, короткі терміни використання позичок у виробничому процесі. Обсяг вкладених короткотермінових кредитів у сільське господарство області різко зменшувався, зростала прострочена заборгованість, непомірно високою була відсоткова ставка плати за кредит.

2. Обсяг наданих кредитів до 2000 року був недостатнім, недосконалою була структура кредитних вкладень, призупинене довготермінове кредитування. Лише з часу впровадження механізму часткової компенсації ставки за кредитами банків значно поліпшилося кредитне забезпечення сільськогосподарських підприємств. Проте цей механізм не повністю враховує вимоги позичальника і його фінансовий стан, а рівень відсоткових ставок за кредитами залишається надто високим та не спонукає кредитні установи до його зниження.

3. Проблема кредитування сільського господарства частково вирішена в контексті забезпеченості короткотерміновими кредитами товаровиробників сільськогосподарської продукції у Львівській області. Однак, довготермінове кредитування залишається на низькому рівні, в основному, через неможливість чинної кредитної інфраструктури задовольнити замовлення господарств у цих позичках, хоча досягло у 2005 р. 46,6% від загального обсягу наданих кредитів сільськогосподарським підприємствам Львівської області.

4. У дисертації обґрунтовано недоцільність застосування діючого механізму кредитування сільськогосподарських підприємств, побудованого на застосуванні однакових підходів виходячи з нестачі власних джерел фінансування виробничих затрат. В умовах чинної кредитної політики він негативно позначається на кредитних відносинах частини товаровиробників сільськогосподарської продукції з банками. На даний час створено економічні передумови для того, щоб кредитувати сільськогосподарські підприємства залежно від кредитоспроможності.

5. Діяльність кредитованих сільськогосподарських підприємств повинна оцінюватися не тільки загальноприйнятими показниками, але й ефективністю використання кредиту, особливо короткотермінового, який вкладається безпосередньо у виробничий процес. Проте законодавчо не закріплені рекомендації щодо вирішення цієї проблеми. Проведені розрахунки показали, що він прямо залежить від фінансових результатів кредитованого підприємства, його оборотності, питомої ваги позичок у структурі джерел покриття виробничих затрат.

6. Чинна нині структура кредитної системи не повністю відповідає фінансовим умовам сільськогосподарських підприємств, рівню розвитку їх економіки, не враховує усієї складності нагромаджених соціально-економічних проблем сільських товаровиробників. Для вдосконалення кредитних відносин товаровиробників сільськогосподарської продукції з банками в умовах ринкової економіки необхідно сформувати адекватну ринкову кредитну інфраструктуру. Поряд з комерційними банками, які нині в переважній більшості обслуговують сільськогосподарські підприємства, доцільно створити широку мережу спеціальних кредитних установ.

7. Рекомендувати вдосконалення чинної законодавчої бази, з метою уможливлення входження до складу кредитної інфраструктури з обслуговування сільського господарства, поряд з наявними комерційними банками, кредитними спілками, кредитними кооперативами, кооперативними банками Всеукраїнського кооперативного банку та спеціального кредитного Фонду підтримки сільськогосподарських підприємств. У кредитній інфраструктурі потрібно створити державний Аграрний банк, через який здійснювалась би державна кредитна політика в аграрному секторі економіки. Важливою його функцією було б проведення операцій на ринку землі поряд з виконанням ним кредитних та інших функцій. Надзвичайно актуальними є створення та організація діяльності Фонду кредитної підтримки сільськогосподарських товаровиробників, кошти якого могли б поповнити нестачу у кредитах даної галузі, у тому числі на регіональному рівні.

8. У сільському господарстві доцільно застосовувати форвардні і факторингові операції, ширше запроваджувати лізинг, як один з ефективних методів кредитування сільськогосподарських підприємств в умовах їх недостатнього забезпечення сільськогосподарською технікою. Розвиток лізингових операцій вимагає зростання рівня довіри в обох сторін кредитного процесу.

9. Кредитні установи постійно ризикують щодо повернення кредитів сільськогосподарськими підприємствами, які є найбільш ризиковими через специфічні умови виробництва та низьку прибутковість. Для поліпшення кредитних відносин між сільськогосподарськими виробниками і банками у господарствах необхідно постійно визначати обсяг можливого неповернення короткотермінових позичок. Для цього слід використовувати спеціальні математичні моделі ризику неповернення кредитів сільськогосподарськими підприємствами, які розраховані у роботі і дають можливість визначити оптимальний обсяг кредиту на гектар посівної площі, при якому товаровиробник сільськогосподарської продукції є найбільш надійним позичальником.

У наукових фахових виданнях: 1. Кундря О.П., Ковалів В.М., Тушницька В.М. Нове в обліку цінних паперів // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. 2001. - №8. - С.233-239. (частка автора (0,12 друк. арк.) полягає у відображенні нових підходів та методики обліку довгострокових зобовязань).

2. Ковалів В.М., Тушницька В.М. Розвиток кредитної кооперації в Україні //Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2003. - №10(2). - С.316-320. (частка автора (0,16 друк. арк.) полягає у дослідженні етапів розвитку кредитної кооперації в Україні та за кордоном).

3. Ковалів В.М. Ринок кредитних ресурсів Львівської області //Економіка: проблеми теорії та практики. Вип.. 204: У 5т.- Т. 2. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С.286-291.

4. Ковалів В.М. Сучасний стан та шляхи вдосконалення механізму відшкодування кредитної ставки сільськогосподарським підприємствам Львівської області //Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету Серія "Економічні науки" /За ред. В.Г. Ткаченко. - Луганськ: Вид-во ЛНАУ, 2006. - №62 (85). - С.319-323.

5. Ковалів В.М. Деякі аспекти організації системи фінансового забезпечення АПК //Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства: Екон. науки. - 2006. - Вип. 36.- С.115-119.

6. Ковалів В.М. Модель ймовірності неповернення кредиту у сільському господарстві (на прикладі господарств Жовківського району Львівської області). //Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2006. - №13. - С.276-281.

В інших наукових виданнях: 7. Ковалів В.М. Стан банківського кредитування сільськогосподарських підприємств Львівської області //Аграрна політика в умовах ринкової трансформації економіки агропромислового комплексу: Кол. монографія /За заг. ред. П.С. Березівського. - Львів: Львів. держ. аграр. ун-т, 2006. - С.463-466.

8. Ковалів В.М. Розвиток кредитної системи Львівщини: стан та перспективи // Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції "Сучасні тенденції в розвитку банківської системи". -Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Том І., с.130-131.

Размещено на .ru