Крайня необхідність за кримінальним правом України - Автореферат

До числа таких діянь відносяться і діяння, вчинювані за особливих обставин, що виключають їх злочинність, які з позиції закону можуть визнаватися допустимими, прийнятними чи навіть соціально корисними, у тому числі - діяння, вчинювані у стані крайньої необхідності. Зокрема, чинний кримінальний закон суттєво змінив умови правомірності зазначених діянь, ввів визначення поняття перевищення меж крайньої необхідності, передбачив ненастання кримінальної відповідальності за заподіяння шкоди при перевищенні меж крайньої необхідності у стані сильного душевного хвилювання (ч.3 ст.39 КК). Так, немає єдиного підходу до розуміння суті крайньої необхідності, її правової та соціальної природи, умов виникнення стану крайньої необхідності; ведуться суперечки щодо перевищення меж крайньої необхідності тощо. У межах означеної мети сформульовані наступні завдання дослідження: 1) на основі історико-правового та порівняльного аналізу виявити світові тенденції розвитку крайньої необхідності як інституту кримінального права; 2) дослідити особливості регламентації крайньої необхідності у чинному Кримінальному кодексі України; 3) зясувати соціальну та кримінально-правову природу діяння, вчинюваного у стані крайньої необхідності, та визначені кримінальним правом України умови його правомірності; 4) проаналізувати питання кримінальної відповідальності особи за перевищення меж крайньої необхідності; 5) зясувати юридичну природу уявної крайньої необхідності та кримінально-правові наслідки діяння, вчинюваного за умов уявної крайньої необхідності; 6) сформулювати відповідні пропозиції по вдосконаленню кримінально-правового інституту крайньої необхідності. При написанні даної роботи були використані наступні наукові методи: а) історико-правовий - при дослідженні еволюції крайньої необхідності як інституту кримінального права у різні історичні періоди розвитку світової правової думки; б) порівняльно-правовий - при співставленні підходів до регламентації крайньої необхідності в українському кримінальному законодавстві та у законодавстві інших країн; в) формально-догматичний - при зясуванні змісту відповідних кримінально-правових норм та окремих термінів, понять та формулювань у кримінальному законодавстві України та інших країн; г) системно-структурний - при дослідженні юридичної конструкції крайньої необхідності та її місця серед інших обставин, що виключають злочинність діяння; д) соціологічний - при проведенні опитувань юристів-практиків з окремих аспектів інституту крайньої необхідності.Юридична та соціальна природа діянь, вчинюваних у стані крайньої необхідності" зазначається, що у вітчизняній науці кримінального права крайня необхідність отримує різні тлумачення (окрім її розуміння як окремого інституту кримінального права): як збігу обставин (певного стану), за якого виникла безпосередня небезпека для охоронюваного законом обєкта, зберегти який можна лише шляхом заподіяння шкоди іншому обєкту; як вимушеної дії, повязаної із заподіянням шкоди правоохоронюваним інтересам з метою усунення небезпеки, що загрожує; як зіткнення двох інтересів, які у рівній мірі охороняються законом тощо. Доводиться, що у межах системного тлумачення крайньої необхідності як кримінально-правового феномену потрібно насамперед розрізняти крайню необхідність як певний стан, що спонукає особу до вчинення діяння, спрямованого на захист від небезпеки певних правоохоронюваних інтересів, та діяння, зумовлюваного таким станом. З фактичної сторони крайня необхідність становить стан, у якому небезпека, що безпосередньо загрожує правоохоронюваним інтересам, змушує особу вдатися до захисту вказаних інтересів шляхом заподіяння шкоди іншим правоохоронюваним інтересам; з юридичної сторони вона визнається обставиною, що виключає злочинність діяння. Хоча цьому діянню притаманна ознака перевищення меж крайньої необхідності - заподіяння шкоди більшої, аніж шкода відвернена - воно не є таким, оскільки при його вчиненні особа, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, не може правильно оцінити відповідність заподіяної нею шкоди шкоді відверненій. "Проблеми наукового аналізу стану крайньої необхідності та діяння, вчинюваного у цьому стані" різні наукові підходи щодо характеристики умов, за яких діяння, вчинюване у стані крайньої необхідності, визнаватиметься правомірним, автор приходить до висновку, що вказані умови доцільно досліджувати, застосовуючи традиційний їх поділ на умови, що стосуються стану крайньої необхідності, та умови, що стосуються безпосередньо діяння, вчинюваного у такому стані.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Якімець Т. Окремі проблеми законодавчого визначення перевищення меж крайньої необхідності // Право України. - 2005. - №12. - С. 86 - 89.

2. Якімець Т.І. Фізичний або психічний примус: джерело крайньої необхідності чи окрема обставина, що виключає злочинність діяння // Вісник Верховного Суду України. - 2005. - №12. - С. 35 - 39.

3. Якімець Т.І. Крайня необхідність за новим Кримінальним кодексом України // Вісник Львівського Національного університету імені Івана Франка. - 2005. - №12. - С. 284-288.

4. Якімець Т. Розвиток інституту крайньої необхідності в українському кримінальному праві // Право України. - 2007. - № 9. - С. 113-117.

5. Якімець Т.І. Деякі аспекти перевищення меж крайньої необхідності // Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки: Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції до Дня науки (19 травня 2005р.) - Чернігів: КП Видавництво "Чернігівські обереги", 2005. - С. 342-344.