Крайня необхідність в дослідженні кримінального діяння - Курсовая работа

Особливе місце займають передбачені Кримінальним кодексом України обставини, за наявності яких діяння зовнішньо, за своїми видимими, обєктивними ознаками подібне до злочину, ним не вважається. Вказані обставини і зумовлюють потрібність спеціального дослідження питань, які стосуються кримінально-правової кваліфікації діянь, вчинених за обставин, що викликають їх злочинність. Новий КК вперше виділив такі обставини в самостійний розділ VIII Загальної частини, їх перелік значно розширений (необхідна оборона, затримання особи, що вчинила злочин, крайня необхідність, фізичний або психічний примус, виконання наказу або розпорядження, діяння, повязане з ризиком (виправданий ризик), виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації. У цих випадках закон виключає злочинність діяння не у звязку з правомірністю діянь, які зовні схожі зі злочинами, а у звязку з відсутністю якогось елемента складу злочину. В залежності від звязку з ознаками складу злочину обставини, що виключають злочинність діяння поділяють на дві групи: першу групу утворюють обставини, передбачені діючим КК: необхідна оборона, крайня необхідність, затримання злочинця, воєнна необхідність та інші.Крайня необхідність - це такий збіг обставин, за якого виникла безпосередня небезпека для певного обєкта, зберегти який можна, лише заподіявши шкоду іншому, менш цінному обєктові. Інакше кажучи, правомірним вважається заподіяння (за наявності загальної небезпеки) шкоди одним цінностям, що охороняються правом, з метою відвернути шкоду більш значним цінностям, які теж охороняються правом. Інакше кажучи, правомірним вважається заподіяння (за наявності загальної небезпеки) шкоди одним цінностям, що охороняються правом, з метою відвернути шкоду більш значним цінностям, які теж охороняються правом. Частиною 1 ст.39 передбачено, що "не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правом цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам, інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності". При крайньої необхідності передбачається усунення небезпеки безпосередньо загрожує особі та її прав, інтересів інших осіб, суспільства і держави шляхом заподіяння шкоди охоронюваним кримінальним законом іншим інтересам, якщо ця небезпека не могла бути усунута іншими засобами (способами).Що стосується складової частини злочину, то з раніше вивченого матеріалу нам відомо, що склад злочину має чотири ознаки, а саме: обєкт злочину, обєктивна сторона злочину, субєктивна сторона злочину, субєкт злочину. Обєктом злочину завжди виступає те благо, якому злочином завдається реальна шкода чи створюється загроза заподіяння такої шкоди. З цього можна зробити висновок про те,що особа, що діє в стані крайньої необхідності, зазіхаючи на обєкт злочину, все ж таки його дії в цьому відношенні не є злочинними. Б) Обєктивна сторона злочину - це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону злочину і характеризують суспільно-небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його шкідливі наслідки та причинний звязок між діянням та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину. На відміну від ознак обєктивної сторони злочину, доступних для безпосереднього сприйняття іншими особами, ознаки субєктивної сторони недоступні для безпосереднього спостереження і встановлюються на підставі показань, даних особою, а також на підставі аналізу та оцінки обєктивних ознак злочину.Новелою законодавчого регулювання інституту крайньої необхідності КК України 2001 р. є визначення у ч.2 ст.39 підстав відповідальності за заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності - перевищення меж крайньої необхідності, під яким розуміється умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода. Тому умисне позбавлення життя двох або більше осіб у стані крайньої необхідності для порятунку життя однієї особи повинно визнаватися ексцесом крайньої необхідності, оскільки це свідчить про заподіяння більш значної шкоди порівняно зі шкодою відверненою. Але тут не можна говорити про перевищення меж крайньої необхідності, бо наявність можливості усунути небезпеку іншими засобами свідчить про те, що особа не перебувала в самому стані крайньої необхідності і тому, природно, не могла перевищити її межі. Треба мати на увазі, що особа, у стані крайньої необхідності часто перебуває в екстремальній ситуації, є непідготовленою до відвернення небезпеки, що виникла, відчуває сильне душевне хвилювання тощо. З ст.39 КК встановлює, що особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що

План

Вступ

Глава 1. Обставини, що виключають злочинність діяння

1.1 Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння

1.2 Кримінально правова характеристика обставин, що виключають злочинність діяння

Глава 2. Крайня необхідність у кримінальному праві України

2.1 Поняття та ознаки крайньої необхідності

2.2 Кваліфікація крайньої необхідності

2.3 Перевищення меж крайньої необхідності

2.4 Відмінність меж крайньої необхідності від необхідної оборони

Глава 3. Інститут крайньої необхідності в зарубіжному кримінальному законодавстві

Висновок

Перелік використаної літератури